Основні принципи бнг:

1. Продуктивною є праця лише у виробничій сфері, тому до СП зараховують матеріальні блага і матеріальні послуги.

2. СП оцінюється через матеріальні речі і вартісні показники.

3. СП у вартісному виразі обчислюється, як правило, з повторним рахунком.

4. Макроекономічні результати зводяться в систему галузевих і міжгалузевих балансів, що відображають пропорції економічних показників у галузевому і міжгалузевому аспектах.

СНР – система національних рахунків - система взаємопов’язаних статистичних макроекономічних показників, які відображають аспекти економічної діяльності країни щодо виробництва і споживання продуктів і послуг, розподілу і перерозподілу та формування національного багатства.

Основні принципи снр:

1. Продуктивною є будь-яка діяльність, що приносить дохід її суб’єктам. Принцип лежить в основі визначення величини суспільного продукту, до якого відносяться матеріальні і нематеріальні блага;

2. Витрати і доходи в економіці еквівалентні; витрати на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої економіка постійно тяжіє;

3. Економіка перебуває в постійному кругообороті перетворення видатків у доходи, а доходів у видатки. В, Р, О, С (виробництво, розподіл, обмін, споживання) розглядаються як пов’язані сторони процесу відтворення. Цей принцип свідчить про те, що доходи є функцією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.

СНР відрізняється від СНБ тим, що у СНБ показники пов’язані лише зі сферою матеріального виробництва, а у СНР – всі результати економічної діяльності.

Основні показники в СНР

• ВВП(валовий внутрішній продукт),

• ВНП (валовий національний продукт;

• Чистий ВП,

• НД (національний дохід),

• Особистий Дохід в особистому розпорядженні.

Валовий випуск представляє собою сукупну ринкову вартість товарів і послуг за певний період (ВВ).

Валовий внутрішній продукт (ВВП )– сукупна ринкова вартість кінцевих благ на території країни, незалежно від національної належності підприємств.

Кінцева продукція – це та частина ВВ, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на виробниче споживання, інвестиції і експорт; не враховується проміжна продукція – товари і послуги, що використовуються для подальшої обробки, перепродажу і набувають форми матеріальних витрат.

Виробничий метод розрахунку ВВП підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки.

• ВВП = (ВВ – Мат. Витрати) + Чисті продуктові податки

• ЧПП = Продуктові податки (ПП) – Субсидії

ПП – це податки, які стягуються пропорційно до кількості чи вартості благ, що виробляються продуктами чи імпортуються підприємствами–резидентами (ПДВ, акцизи, мито).

Субсидії – кошти, що надаються підприємствам–резидентам державою з метою відшкодування постійних збитків, що виникають у зв’язку з тим, що ціна на окремі види продукції складається нижчою за середні витрати; субсидії та експорт.

Метод розрахунку ВВП за витратами: підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП.

• ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ

СВ – споживчі витрати домашнього господарства;

ВІ – валові інвестиції підприємств;

ДЗ – державні закупки;

ЧЕ – чистий експорт.

Метод розрахунку ВВП за доходами: підсумовуються всі види факторних доходів – зарплати, рента, процент, прибуток, амортизаційні відрахування.

• ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП

ЗП – зарплата;

ВКП – валовий корпоративний прибуток: податок, дивіденди, нерозподілений прибуток;

ЗД – змішаний дохід, дохід індивідуального бізнесу;

ЧНП – неприбуткові податки – субсидії.

У більшості країн найпоширенішими є виробничий метод і за витратами.

Номінальний ВВП – це ВВП, обчислений у поточних цінах.

Реальний ВВП – ВВП у цінах базового року.

Валовий національний продукт (ВНП) характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг на території країни і за її межами. ВНП обчислюється як і ВВП, але відрізняється від ВВП на величину, що дорівнює торговому балансу.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) = ВВП – амортизація (А)

Суспільне відтворення — це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва — продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів організації праці.

Розрізняють такі види суспільного відтворення: просте, звужене та розширене

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:

1. відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

2. відтворення людського ресурсу як особистого чинника виробництва та його зайнятості;

3. відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;

4. відтворення національного багатства;

5. відтворення споживання;

6. відтворення економічних відносин.

Схеми суспільного відтворення Карла Маркса описують процеси простого та розширеного відтворення СП.

Припущення марксистської моделі суспільного відтворення:

• вся економіка представлена двома підрозділами:

І — виробництво засобів виробництва (ЗВ);

II — виробництво предметів споживання (ПС);

• вартість СП розпадається на дві частини: вартість спожитого постійного капіталу (с) та новостворену (додану) вартість (v + m), яка у свою чергу, розпадається на заміщення авансового змінного капіталу (v ) та додаткову вартість (m), яка власнику капіталу нічого не коштує, а власнику робочої сили коштує неоплаченої праці;

Пропорції, яких необхідно дотримуватись для здійснення простого відтворення СП:

1. Перший підрозділ повинен виробити обсяг засобів виробництва, необхідний для відшкодування матеріальних затрат у І та II підрозділах суспільного виробництва, тобто:

І (с + v + m) = = Іс + ІІс.

2. Другий підрозділ повинен виробити такий обсяг предметів споживання, який би задовольнив попит найманих працівників І і II підрозділів. Вартість вироблених II підрозділом предметів споживання має дорівнювати чистому суспільному продукту (національному доходу), тобто:

II (с + v + m ) = І ( v + m ) + II (v + m).

3.Якщо з першої умови вилучити попит, який задовольняється в межах цього підрозділу, а з другої умови вилучити внутрішній попит на предмети споживання, то отримаємо третю умову: І (v + m ) = ІІс.

Умови розширеного відтворення СП у теорії К. Маркса:

1) I(c + v + m) > Ic + IIc;

2) II (с + v + m ) < І (v + m ) + II (v + m );

3) І (v + m ) > ІІс.

Звужене відтворення або його відсутність описується наступними пропорціями:

1) I(c + v + m) < Ic + IIc;

2) II (с + v + m ) > І (v + m ) + II (v + m );

3) І (v + m ) < ІІс.

Національний дохід — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники чинників виробництва: праці, капіталу, землі, підприємницького хисту. Національний дохід — це чистий внутрішній продукт, зменшений на величину податків на бізнес.

Особистий дохід (ОД) знаходиться відніманням від суми національного доходу внесків (податків) на соціальне страхування, податку на доходи підприємств, а також прибутку, що використовується для розширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємств), і додаванням трансфертних платежів, які включають виплати соціального страхування по старості, від нещасних випадків, допомогу і виплати по безробіттю, різноманітні виплати неімущим і непрацездатним тощо

Трансфертні виплати — виплати, які не пов’язані з трудовою діяльністю, тобто не зароблені, а одержані.

Дохід в особистому розпорядженні домогосподарств — кінцевий показник системи національного рахівництва. Він використовується на споживання та заощадження и знаходиться шляхом віднімання від суми особистого доходу всіх індивідуальних податків.

Національне багатство – це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію.

Нематеріальне багатство суспільства – це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили – науково-технічний, освітній, культурний потенціал

Але у західних країнах використовується показник , який відбиває рівень добробуту нації ( країни) – Чистий економічний добробут(достаток).

Суспільне відтворення — безперервний процес відтворення продуктивних сил, виробничих відносин, робочої сили та кінцевого результату.

Відтворення продуктивних сил означає виробництво предметів праці, сировинних матеріалів, знарядь праці, технологій, оточуючого середовища, науки, всіх сил природи.

Відтворення виробничих відносин передбачає відтворення системи відносин власності, економічних потреб і економічних інтересів, місця людини у суспільному виробництві, відтворення відносин виробництва, розподілу, обміну, споживання, організаційно економічних відносин.

Відтворення робочої сили — це виробництво робочої сили у товарній формі, її розподіл, обмін, споживання (використання), відтворення за професіями, спеціальностями, певної структури.

Відтворення кінцевого результату — безперервний процес виробництва матеріальних благ і послуг в натуральній та вартісній формах, першої необхідності, засобів розкоші, товарів довгострокового та короткострокового користування, товарів сьогодення та товарів майбутнього.

Просте відтворення — відтворення у незмінних обсягах, коли кінцевий результат використовується на споживання.

Розширене відтворення означає виробництво у зростаючих розмірах, частина додаткового продукту використовується на нагромадження.

Звужене відтворення передбачає виробництво у зменшених обсягах.

Екстенсивний тип відтворення — збільшення обсягів виробництва за рахунок залучення у виробництво додаткових факторів виробництва.

Інтенсивний тип відтворення — це процес збільшення обсягів виробництва за рахунок більш раціонального використання факторів виробництва.

Нагромадження — це розширення виробництва за рахунок залучення у виробництво додаткових засобів виробництва та формування фонду життєвих засобів для залучення у виробництво нових робітників.

Джерелом нагромадження переважно виступає частина додаткового продукту, що формує фонд нагромадження. В певних історичних умовах, як виняток, джерелом нагромадження може бути необхідний продукт (під час війни, стихійних лих, техногенних катастроф). За певних умов (коли випускається біль продуктивне обладнання або коли знижуються ціни на попереднє обладнання внаслідок зростання продуктивності праці у машинобудуванні) джерелом нагромадження може бути фонд заміщення.

Індивідуальне нагромадження - нагромадження на мікроекономічному рівні (на рівні фірми).

Суспільне нагромадження — нагромадження на макроекономічному рівні.

Виробниче нагромадження — нагромадження у сфері матеріального виробництва.

Територіальне нагромадження — нагромадження у певному регіоні, на певній території.

Норма нагромадження характеризує ефективність нагромадження і визначається співвідношенням між фондом нагромадження певного виду нагромадження до національного доходу. , де Нн — норма нагромадження; Фн — фонд нагромадження; НД — національний дохід.

Мультиплікатор — показник, який характеризує темпи зростання інвестицій на певні обсяги збільшення кінцевого результату.

; ;

де К — мультиплікатор; — приріст інвестицій; — приріст доходу.

ІІ. Структурно – логічні схеми.

Рис. 6.1. Види суспільного відтворення.

Рис. 6.2. Схема розрахунку особистого доходу ( І спосіб).

Рис. 6.3. Схема розрахунку особистого доходу ( ІІ спосіб).

Рис. 6.4. Схема розрахунку чистого економічного добробуту.

ІІІ. Питання для перевірки виконання домашнього завдання

1. У чому полягає сутність і які основні елементи суспільного відтворення?

2. У чому проявляється зв'язок між відтворенням і економічним зростанням?

3. Які основні типи економічного зростання?

4. У чому полягають особливості економічного зростання та трансформації економіки України у ринкову?

5. Який з показників найбільш повно характеризує результати економічної діяльності?

6. У чому полягає проблема нагромадження і як вона вирішується?

7. Охарактеризуйте сучасні форми суспільного продукту.