2.4. Написання роботи

Виконання бакалаврської роботи являє собою розтягнутий у часі процес, що зазвичай триває кілька місяців, тому важливо від самого початку правильно розподілити час на початковому й наступному етапах роботи, спланувати оптимальний графік, неухильно дотримуватися затвердженого календарного плану написання бакалаврської роботи.

Відповідно до розробленого та узгодженого з керівником плану роботи, студент висвітлює кожне з передбачених у ньому питань. При цьому він зазвичай:

• аналізує відповідні положення нормативно-правових актів, в тому числі, в разі потреби, іноземних держав та міжнародно-правових документів;

• наводить і розглядає різноманітні погляди окремих науковців, а також практичних працівників, що стосуються проблем, які досліджуються;

• визначає свою позицію щодо спірних проблем, підтримуючи єдину чи декілька з висловлених точок зору або ж формулюючи свою власну з наведенням відповідних аргументів;

• використовує матеріали юридичної практики, матеріали ілюстративного характеру (статистичні дані, узагальнення, витяги з архівних матеріалів тощо);

• підтримує чи вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства та поліпшення практики його застосування, формулює інші пропозиції спеціально-юридичного, методологічного та теоретичного характеру.

Тема бакалаврської роботи має бути висвітлена логічно та послідовно. Саме тому, розпочинаючи працювати над розділом, необхідно розкрити його головну ідею, а також у тезовій формі визначити зміст кожного підрозділу.

Кожен розділ бакалаврської роботи мусить завершуватися короткими висновками до розділу, на основі яких у подальшому слід формулювати висновки до всієї роботи в цілому. Між структурними частинами повинен існувати логічний зв’язок, тому наступний розділ або підрозділ роботи має випливати з попереднього, на що необхідно вказати одним чи двома реченнями наприкінці кожного структурного елементу.

Прикінцевим елементом тексту є висновки до усієї роботи. У «Висновках» необхідно підвести підсумок проведеного дослідження, викласти їх результати. Обсяг «Висновків» повинний складати близько 5% від загального обсягу тексту. Зазвичай, у Висновках виокремлюють: вступну частину, описову, частину, що констатує, а також пропозиції та власне висновки.

Вступна частина «Висновків» виконує сполучну функцію між основним текстом та власне висновками. У ній зазвичай у лаконічній формі подається загальна оцінка дослідження.

У частині, що констатує, в стислій формі викладаються основні результати здійсненої роботи. Тут же можна, з одного боку, вказати на певну незавершеність виконаного дослідження (насамперед внаслідок багатоаспектності поставленої проблеми, виявлення в ній нових змістовних сторін тощо), а з іншого – на можливі шляхи її подальшого вивчення, що були б, на думку виконавця, оптимальними.

У третій частині «Висновків» формулюються пропозиції та висновки за усіма розглянутими питаннями, що ґрунтуються на матеріалах та висновках окремих розділів і підрозділів.

У «Висновках» доцільно висловити пропозиції щодо удосконалення правозастосовної практики, поліпшення роботи правозастосовних органів, опрацювання та прийняття нових нормативних актів або внесення змін до чинного законодавства, надати прогноз щодо розвитку правового регулювання у певній галузі (підгалузі) міжнародного права тощо.

Основні висновки у тексті «Висновків» найкраще викласти у формі пронумерованих тез, формулювання яких повинно бути якомога чіткішим, ясним, коротким і бездоганним з точки зору застосування юридичної термінології.

Працюючи над бакалаврською роботою вкрай важливо не припуститися наступних помилок, які доволі часто трапляються:

• автор не виявив самостійності, робота є компіляцією чи навіть плагіатом;

• обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, робота виконана неохайно, з помилками;

• зміст роботи не відповідає плану бакалаврської роботи або не розкриває тему повністю чи в її основній частині;

• сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об’єкта дослідження;

• безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих же самих положень;

• логічні помилки, невміння виокремити головне;

• мета дослідження не пов’язана з проблемою, сформульована абстрактно і не відбиває специфіки об’єкту та предмету дослідження;

• не здійснено глибокого та усебічного аналізу чинних нормативних актів, нової спеціальної юридичної літератури (за останні 5-10 років) з теми дослідження;

• кількість використаних джерел є недостатньою для усебічного розкриття теми або переважно використовувалися підручники, інша навчальна література, а не спеціальні наукові праці;

• поверхово висвітлено стан практики, невдало поєднано теорію з практикою;

• у роботі не міститься посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких дійсно запозичено матеріал;

• кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням або тексту роботи;

• бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без дотримання вимог державного стандарту;

• наведено схеми, таблиці, які не складені самостійно, а запозичені з підручника, навчального посібника, монографії або наукової статті.

Отже, результатом цього етапу є написання першого варіанту бакалаврської роботи, який подається студентом для перевірки науковому керівнику.