- •Набуття та припинення права власності Навчальні питання:
- •1. Загальна характеристика речових прав.
- •2. Право власності в системі речових прав (поняття, зміст, суб’єкти, об’єкти).
- •3. Підстави виникнення та припинення права власності.
- •9. Набуття права власності за набувальною давністю.
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності. Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі:
- •Класифікація правовідносин власності.
- •Право власності на житло.
- •5. Форми права власності.
- •Право довірчої власності
- •Умови виникнення і припинення права приватної власності фізичних осіб.
- •Здійснення фізичними особами права приватної власності.
Умови виникнення і припинення права приватної власності фізичних осіб.
Для виникнення у громадян права приватної власності на те чи інше майно потрібні певні юридичні факти, тобто юридичні підстави. Такі юридичні підстави необхідні для виникнення права власності і в інших суб'єктів, але повного збігу їх може не бути. Наприклад, державна власність може виникнути внаслідок конфіскації майна за вчинений особою злочин. На такій підставі не набувають. права власності громадяни або юридичні особи. І такі випадки не поодинокі. Тому зберігає свою практичну значимість поділ підстав на універсальні (загальні) і спеціальні.
У новому ЦК України немає норми, яка спеціально визначала б перелік підстав виникнення у фізичних осіб права власності. У главі 24 “Набуття права власності” встановлюються лише загальні засади набуття права власності усіма суб'єктами цивільних правовідносин, якими і потрібно керуватися. Дане питання ми розглянули на попередній лекції, а специфіку окремих підстав набуття права розглянемо детальніше.
Виникнення у фізичних осіб права власності на доходи від участі в суспільному виробництві. Юридичною підставою виникнення права власності на такі доходи є факт одержання працівником матеріальних благ (у грошовому вираженні або іншим майном у натурі) у формі заробітної плати чи іншої форми оплати праці за виконану роботу відповідно до умов трудового договору (контракту) або у вигляді поділеної між працівниками підприємства частини прибутку. Трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю України та іншими законодавчими актами. Законодавство про працю не поширюється на осіб, які здійснюють індивідуальну трудову чи підприємницьку діяльність. Отже, за зазначеною підставою право власності виникає у того працівника, який уклав трудовий договір (контракт) з власником підприємства або уповноваженим ним органом відповідно до вимог трудового законодавства.
Законодавство про працю формально не обмежує максимальних розмірів оплати праці, а лише зумовлює встановлення мінімального розміру заробітної плати працівника. Винагорода працівників за виконану роботу здійснюється з додержанням умов існуючої системи оплати праці. Важливо зазначити, що не отримана заробітна плата не є об'єктом права власності (в юридичному розумінні), а належить йому за зобов'язальними правовідносинами і стає об'єктом права власності працівника з моменту фактичної передачі останньому.
Саме момент видачі-одержання заробітної плати є юридичною підставою поширення на неї режиму права приватної власності. За домовленістю з адміністрацією організації заробітна плата може також перераховуватися на депозитний рахунок працівника у кредитній установі.
Виникнення права власності на доходи фізичних осіб від індивідуальної праці та підприємницької діяльності. Чинне законодавство не зобов'язує фізичних осіб працювати в суспільному секторі економіки за трудовим договором. Вони мають право на свій розсуд обрати ті чи інші не заборонені законом форми індивідуальної праці або підприємницької діяльності відповідно до Господарського кодексу. Дані положення дають можливість визначити види діяльності, які можна здійснювати вільно, а які — лише за наявності спеціального дозволу, одержавши статус підприємця.
Процес виникнення у фізичних осіб права приватної власності на доходи, одержувані від підприємницької діяльності створених ними підприємств з правами юридичної особи, регулюються положеннями ст.116 ЦК. А саме, вони мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди).
Одержання майна громадянами може здійснюватися і в результаті приватизації державного житлового фонду. Відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду — це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян Україна. Здійснюється вона шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю і продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам, які мешкають у них або перебувають у черзі на поліпшення житлових умов. Усі громадяни України мають право одержати житлові чеки і використати Їх при приватизації державного житлового фонду. Важливо те, що громадяни, які мають житло на праві власності, мають право використати такі чеки для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду.
