Глухота, сліпо-глухота і порушення слуху

Означення

Глухота - це тяжкі порушення слуху, внаслідок яких людина не здатна сприймати звукову інформацію в будь-яких або майже будь-яких формах.

Сліпо-глухота - це комбіноване враження органів зору і слуху, при якому спостері­гаються тяжкі порушення розвитку, зокрема комунікативних навичок.

Порушення слуху - це постійне або тимчасове погіршання слуху. Люди з порушеним слухом звичайно здатні сприймати певні звукові сигнали, зокрема мову.

Характеристика

Кожен звук характеризується двома показниками: силою (що вимірюється в деци­белах) і частотою (що вимірюється в герцах). Люди з порушеним слухом не сприй­мають слабких звуків або звуків певних частот, при цьому можуть спостерігатися враження одного вуха чи обох вух. Лікарі поділяють порушення слуху на кілька категорій: незначні, невеликі, посередні, значні і глибокі. При оцінюванні можливості перебування в освітніх закладах глухими вважаються діти, які здатні сприймати звуки силою 71-90 дб і вище.

Є чотири види втрати слуху. Захворювання чи травми зовнішнього і середнього вуха або звукопровідних шляхів призводять до кондуктивної втрати слуху. Кондуктивні порушення зазвичай рівномірно знижують чутливість вуха до звуків усіх частот, а втрата слуху не є повною. Як правило, її можна компенсувати за допомогою слухових апаратів або вилікувати хірургічним шляхом.

Сенсорно-невральна втрата слуху викликається враженнями волоскових сенсорних клітин внутрішнього вуха або з'єднаних з ними нервів. Вона може коливатись у межах від невеликої до глибокої. Часто люди з такими вадами по-різному сприймають звуки різних частот, що заважає їм використовувати слухові апарати.

При комбінованих кондуктивних і сенсорно-невральних ураженнях зовнішнього і внутрішнього вуха спостерігається змішана втрата слуху.

Центральну втрату слуху викликає порушення нервів або інших клітин центральної нервової системи (як поза межами мозку, так і безпосередньо в мозку).

Освітні аспекти

Порушення слуху і глухота не впливають на інтелектуальний, пізнавальний потенціал людини чи її здатність до навчання, однак діти з такими вадами потребують у школі спеціальної допомоги. їм надають такі послуги:

- Регулярні заняття з логопедом (отоларингологом, аудіологом).

- Підбір слухового апарата чи інших підсилювальних пристроїв.

- Послуги спеціального перекладача (для дітей, які користуються мовою знаків).

- Вибір зручного місця в класі, щоб дитина могла читати по губах учителя і добре бачити субтитри навчальних відеофільмів.

- Допомога "секретаря", який записує слова присутніх, що дає глухому учневі можливість брати активну участь в іграх і навчальному процесі.

- Оволодіння вчителем і однокласниками альтернативними системами спілкування, якими користується дитина з порушеним слухом (наприклад, мовою знаків).

- Надання рекомендацій.

Дітям з порушеним слухом набагато важче оволодівати мовними навичками, ніж їхнім здоровим ровесникам. Під час роботи з глухими дітьми або малятами з тяжкими враженнями слухового апарата необхідне раннє і наполегливе застосування візуаль­них моделей спілкування (за допомогою мови знаків та інших засобів), які запо­бігають затримкам розвитку мови.

У чотири-п'ять років більшість глухих малят уже перебуває у школі повний день, що дає змогу інтенсифікувати розвиток їхніх комунікативних і мовних навичок. Учителі і медики повинні робити все можливе для максимального використання дитиною залишкового слуху, навіть якщо головним засобом спілкування є мова знаків. Оскільки більшість глухих малят (понад 96%) народжується від батьків з нормальним слухом, членам родин необхідно надавати інформацію про те, як глухота дітей може впливати на життя сімей.

Люди з порушеннями слуху можуть спілкуватися за допомогою оральних чи мануаль­них засобів. В оральному спілкуванні використовується мова, читання по губах, а також залишковий слух. Мануальне спілкування здійснюється через знаки. Можна також використовувати обидва методи одночасно.

Для людей з порушеним слухом розроблено багато корисних пристроїв і систем, зокрема, текстові телефони (ТТ, TTY, TDD). Вони дають можливість глухим людям спілкуватися по телефону практично будь з ким.

У роботі з глухими дітьми та малятами з погіршеним слухом доцільно викорис­товувати такі стратегії і підходи:

- Садіть дитину так, щоб вона добре бачила вчителя, зону гри або інших дітей.

- Визначте, на якій відстані можна розмовляти з учнем з погіршеним слухом.

- Пропонуйте дитині заняття, які дають їй можливість користуватися залишковим слухом.

- Розмовляйте з нормальною швидкістю, не підвищуючи голос і без надмірної артикуляції губами.

- Не розмовляйте з учнем, стоячи до нього спиною чи навпроти джерела яскравого світла. Вуса і борода можуть заважати дитині бачити рухи губ. Губна помада може зробити губи виразнішими.

- Використовуйте широковживані слова та речення. За потреби повторюйте і пере­фразовуйте їх або демонструйте дитині, що від неї вимагають.

- Коли ви хочете привернути увагу учня, звертайтеся до нього на ім 'я. Вчіть дитину стежити за вашим обличчям. Перед тим, як що-небудь говорити малюкові, впев­нюйтеся, що його увага сконцентрована на вас.

- Використовуйте візуальні і тактильні наочні посібники. Демонструйте дитині бажану поведінку або пропонуйте це робити іншим малятам.

- Учіться замінювати елементи живлення у слухових апаратах та інших електронних допоміжних пристроях.

- Заохочуйте учня з порушеним слухом говорити під час групових занять, давайте йому для цього достатньо часу.

- Методики роботи з дітьми, у яких спостерігаються затримки розвитку мовних нави­чок, є ефективними й для малят з поганим слухом.