2.4. Аналіз джерел фінансування

За джерелами фінансування (джерелами формування) оборотні кошти розділяють на власні, залучені та прирівнювані до власних. Джерелами власних оборотних коштів є:

- пайовий капітал,

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- резервні фонди;

- фонди накопичення;

- цільове фінансування і надходження;

- орендні зобов'язання;

- нерозподілений прибуток;

- амортизаційні відрахування .

Джерелами залучених (довгострокових і короткострокових) оборотних коштів є:

- довгострокові кредити;

- довгострокові запозичення;

- довгострокова оренда основних фондів;

- короткострокові кредити;

- короткострокові запозичення;

- аванси покупців і замовників;

- кредиторська заборгованість.

Джерелами прирівнюваних до власних оборотних коштів є:

- заборгованість підприємства перед працівниками по заробітній платі;

- заборгованість бюджету з відрахувань від заробітної плати. Для кращого сприйняття даної інформації пропонуємо розглянути таблицю 8.

Таблиця 8

Джерела фінансування ІЕК “ЕКОТЕХ”(тис. грн.)

Рік	Джерела фінансування
	Власні	Залучені	Прирівнені до власних
2015	1543	1532	2516
2014	1354	1345	845
2013	1485	1455	620

З таблиці 8. ми можемо побачити, що найбільшу частку у фінансуванні підприємства займають залучені кошти, далі власні та прирівняні до власних. Власні кошти у 2015 році збыльшились на 189 тис.грн. у порівнянні з 2014 роком та на 58 тис.грн. в порівнянні з 2013 роком. Залучені кошти також збільшились в середньому на 187 тис.грн. Кошти прирівняні до власних мають тенденцію до збільшення, у 2015 році вони збільшились на 1671 тис.грн. в порівнянні з 2014 роком та на 225 тис.грн. в порівнянні з аналогічним періодом 2013 року.

Висновки за Розділом 2

Аналіз забезпеченості робочою силою та її використання проводиться в тісному зв’язку з аналізом обсягу виробництва продукції, продуктивності праці, трудомісткості та використання робочого часу.

Найвідповідальнішим етапом аналізу забезпеченості підприємства робочою силою є вивчення її руху.

Як відомо, склад працівників постійно змінюється у зв’язку зі скороченням штатів, звільненням за власним бажанням, виходом працівників на пенсію, переміщенням їх на посадах у межах структурних підрозділів та прийманням нових робітників замість вибулих або у зв’язку з розширенням виробництва.

Оборот робочої сили поділяють на необхідний, що відбувається з об’єктивних причин, котрі не залежать від адміністрації підприємства, та надмірний, який включає звільнення працівників за порушення трудової дисципліни, прогули, через недостатньо високу кваліфікацію, у зв’язку з рішенням судових органів тощо.

Напруженість у забезпеченні підприємства трудовими ресурсами можна зняти за рахунок ефективнішого використання наявної робочої сили, підвищення продуктивності праці, інтенсифікації виробництва, удосконалення організації і технології виробництва, запровадження більш продуктивної техніки.

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів.

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства.

За джерелами фінансування (джерелами формування) оборотні кошти розділяють на власні, залучені та прирівнювані до власних.

Основними напрямками роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

• визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

• визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимально значення;

• визначення обсягу залучених коштів і облік ефективності їх використання за допомогою будь-яких методів;

• визначення нормативу оборотних коштів і приведення власних оборотних коштів до цього значення;

• вживання заходів, що до повернення у розпорядження підприємства суми дебіторської заборгованості;

• припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників;

• визначення обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва;

• скорочення управлінських, усунення непродуктивних витрат, інтенсифікація методів виробництва;