7.7. Втулки та кільця

Втулкою називається деталь, у якій співвідношення довжини до діаметра ≥0,8, а кільцем – деталь, для якої ≤0,8. Базовими поверхнями втулок і кілець є посадочні поверхні, а також торці. Останні торкаються суміжних деталей (підшипників, маточини зубчастих коліс тощо) (торці і , Рисунок 7.13). Положення втулки та кільця на валу або в отворі визначається спряженням по циліндричній поверхні. Найчастіше торці деталей типа втулок і кілець є базовими для підшипників кочення. Перехідні кільця застосовуються для зменшення перепаду діаметрів вала і розташовуються між підшипником і упором.

Рисунок 7.13.

8. Робоча документація проекту

Робоча документація проекту розробляється на основі конструктивних рішень, прийнятих в технічному проекті, й передбачена технічним завданням проекту. Складове креслення редуктора (КВП), яке виконано на основі конструктивної компоновки, дає уявлення про послідовність і порядок складання, а також встановлює контроль габаритних, установочних і спряжених розмірів. В робочій документації розробляють специфікацію, що визначає склад редуктора, та виконують робочі креслення окремих деталей.

8.1. Загальні правила виконання креслень

Складальне креслення механізму виконується на основі його ескізної проробки і має містити мінімально необхідну кількість проекцій, виглядів, розрізів і перерізів, які дають повне уявлення про його конструкцію та принцип роботи.

Ескізний проект передує складальному кресленню і предполагает розробку комплексу документації, яка дає уявлення про конструкцію та принцип роботи пристрою в цілому та технічному рішенні його окремих унікальних деталей та вузлів. Ескізний проект є основою для подальшої розробки технічного проекту та робочої конструкторської документації. На основі розрахунків визначається конструкція пристрою та розробляється загальний вигляд виробу вигляді ескізної проробки. Ескізний варіант загального вигляду пристрою рекомендується виконувати на міліметровому папері в масштабі 1:1.

На основі ескізного проекту, з урахуванням внесених під час подальшої проробки уточнень та змін на аркуші ватману виконується креслення загального вигляду пристрою.

На кресленні загального вигляду для спрощення допускається не показувати дрібні фрагменти деталей і сполучень: фаски, проточки, округлення, поглиблення, зазори між деталями, що сполучаються, з розмірами, які відрізняються незначно. При використанні великої кількості деталей однакового типу і розміру можна докладно зображати деталі тільки одного місця сполучення, а решту показувати умовно. На кресленні допускається спрощене подання кріпильних деталей, нарізки та її елементів (фаски, збіг, недоріз нарізки).

Креслення КВП здійснюється на аркуші формату А1, який має бути оформленим згідно з Межгосударственным стандартом ГОСТ 2.106-96 «Единая система конструкторской документации», який було введено 01.07.1997 р. На кресленні необхідно нанести внутрішню рамку суцільною основною лінією на відстані 20 мм від лівої сторони зовнішньої рамки та на відстані 5 мм від решти сторін. На Рисунку 8.1 приведений Основний надпис для креслень і схем за ГОСТ 2.104-2006. В позначених графах основного надпису указують (відповідно до нашого проекту):

1 – найменування виробу (Коробка відбору потужності);

2 – позначення документа;

3 – графу заповнюють тільки на кресленнях деталей, записують позначення та номер ГОСТ матеріалу;

4 – в навчальних проектах в лівій клітинці пишуть Літеру У;

5 – маса виробу, кг (в навчальних проектах графу можна не заповнювати);

6 – масштаб (1:1);

7 – порядковий номер аркуша (якщо креслення складається з одного аркуша, графу не заповнюють);

8 – загальна кількість аркушів документа, вказаного в графі 2 (графа заповнюється тільки на першому аркуші);

9 – найменування различительный індекс підприємства, що випускає документ, в нашому випадку скорочена назва університету – НУЦЗУ, шифр групи курсанта, студента або слухача;

в рядку «Розробив» вказують прізвище виконавця, його підпис і дата;

в рядку «Перевір.» - прізвище керівника проекту, його підпис і дата; решта рядків залишається вільними.

Рисунок 8.1.

На кресленні КВП проставляють наступні розміри:

1. Габаритні розміри: довжина , висота, які наносять на крайніх положеннях редуктора. Вони необхідні для визначення розмірів місця установки виробу, його транспортування, виготовлення тари, відносяться до розмірів довідникових і на кресленні позначаються зірочкою.

2. установочні та приєднувальні розміри:

- розміри опорної поверхні та розташування в неї кріпильних отворів, діаметр отворів і товщина опорної поверхні;

- довжина і посадочний діаметр вхідного та вихідного валу, їхня прив’язка до осі редуктора;

- відстань між центрами отворів для кришок підшипникових вузлів або кріплень проміжної осі.

3. Основні розрахункові параметри, що характеризують передачу: ділильні діаметри , ; міжосьові відстань ; ширину коліс , .

4. Спряжені розміри: посадки на валах і осях зубчастих коліс, муфт, підшипників, стаканів, втулок, кілець, кришок підшипникових вузлів, позначення шліцьових з’єднань, посадки нарізних з’єднань.

На кресленні проставляють номера позицій складальних одиниць і деталей, які (номера) вказують на полицях, розташованих паралельно основному надпису креслення поза контуром зображення. Номера мають бути згрупованими в рядок або колонку бажано на одній горизонталі або вертикалі. Шрифт номерів позицій має бути на один-два розміри більше у порівнянні зі шрифтом, прийнятим для розмірних чисел на тому ж кресленні. Допускається робити загальну лінію-виноску з вертикальним розташуванням номерів позицій: для групи кріпильних деталей, що відносяться до одного місця кріплення.