Клініко-статистична класифікація. (Клінічні групи)

І-а Хворі з підозрою на наявність злоякісного новоутворення.

І-б Хворі з передраковими етапами

ІІ Хворі на рак, з визначеним діагнозом, що потребують спеціального лікування.

ІІ-а Хворі , лікування яких має бути радикальним.

ІІІ Практично здорові люди , які пройшли радикальне лікування і не мають ознак наявності пухлини.

ІV Хворі, які не підлягають спеціальним методам лікування, а лише симптоматичному лікуванню.

Клінічні стадії злоякісних новоутворень

Від 1956 року прийнято загальне ґрунтування злоякісних пухлин по чотирьох стадіях розвитку.

І-а стадія – обмежений пухлинний процес без ураження лімфатичних вузлів і проростання навколишніх тканин.

ІІ стадія - порівняно невелика пухлина (діаметром понад 2 см) у поєднанні з поодинокими рухомими метастазами в ближніх лімфатичних вузлах

ІІІ стадія – пухлина значно більших розмірів (діаметром понад 5 см), яка проростає в навколишні тканини, обмежує рухомість органа. Метастази в регіональних лімфатичних вузлах у вигляді рухомого конгломерату.

IV стадія - пухлина будь-якого розмаху з віддаленими метастазами (дисемінація) або глибоке проростання в сусідні органи і тканини з виснаженням організму.

Система тnм будується на трьох компонентах:

Т( tumor), N (nodulus), М (metastasis).

Т (tumor) – це первинна пухлина. Береться до уваги розмір пухлини та ступінь

інвазії.

N (nodulus) – метастазування у лімфатичні вузли.

М (metastasis) - віддалені метастази.

Р – патологічне дослідження.

G – ступінь диференціації.

Принципи та методи обстеження хворих із підозрою на злоякісне новоутворення

Активне та адекватне лікування передракових захворювань запобігає можли­вості розвитку злоякісної пухлини у абсолютної більшості хворих. Крім того, дина­мічний нагляд дає змогу своєчасно діагностувати виникнення злоякісної пухлини. З метою підвищення ефективності профілактичних оглядів необхідно форму­вати групи підвищеного ризику, які підлягають поглибленому та динамічному обстеженню.

Найбільш ефективні скринінгові програми по виявленню раку шкіри, слизо­вої оболонки порожнини рота, губ (огляд та цитологія), раку шийки матки (цитоло­гія), молочної залози (пальпація, маммографія, термографія), щитоподібної залози (пальпація, УЗД), прямої та ободової кишки (пальцеве обстеження кишки, аналіз калу на скриту кров).

Поняття "онкологічна сторожкість" включає в себе комплекс вимог до лікаря любої спеціальності, необхідних для своєчасної діагностики.

До них відносяться:

• знання передракових захворювань;

• знання симптомів злоякісної пухлини у ранніх стадіях;

• ретельне обстеження хворих з метою виявлення можливого злоякісного захворювання;

• передбачення можливого атипового або ускладненого перебігу онкологічного захворювання;

• всебічне обстеження хворого та встановлення раннього діагнозу у максимально короткий строк з залученням компетентних спеціалістів;

• швидке направлення у онкологічний заклад хворого з підозрою на пухлину.

Анамнез.

Один з важливіших розділів обстеження. Велику шкоду наносить несвоєчасне виявлення ознак захворювання, що могло б спасти життя хворого. Правильно спрямоване опитування дає змогу отримати цінну інфо­рмацію та запобігти непотрібної. При опитуванні слід звернути увагу на вивчення сімейного анамнезу, тому що деякі сім`ї мають схильність до онкологічних захворювань (“ракові сім`ї”). Важливим є вивчення соціального статусу.

Клінічний огляд.

Клінічний огляд хворого з підозрою на пухлинну патологію або при наявності останньої повинен проводитися ретельно та методично та може бути направлений на пошук об`єктивних ознак та симптомів, як первинної пухлини, так і метастазів у лімфатичних вузлах, віддалених органах та кістках. Неповний клінічний огляд су­проводжується, як правило, неправильним заключенням та помилками.

Важливе місце в діагностиці онкологічних хворих належить ендоскопічним методам досліджень. Останні дають змогу не тільки візуалізувати "невидимий" па­тологічний процес, але й зібрати матеріал для морфологічного дослідження, здійс­нити певні лікувальні заходи.

Пухлини, які ростуть екзофітно, візуалізуються у вигляді окремого вузла, що дає змогу взяти матеріал для морфологічного дослідження. При невеликих розмірах екзофітних пухлин, особливо на ніжці, їх можна видалити.

Пухлини, які ростуть інфільтративне, "стеляться" в підслизовому шарі і не ві­зуалізуються.

Про їх існування свідчать лише побічні ознаки (ригідність органа, зменшення його розмірів, інфільтрація слизової, можливе виразкування), а біо­псія часто негативна. Про це слід обов'язково пам'ятати.