III. Радіонуклідні дослідження.

В основі методу радіонуклідної діагностики пухлин лежить принцип дифере­нційованого розподілу радіоактивного індикатора в пухлині та нормальній тканині, що її оточує. Посилення процесу росту тісно пов'язане з активацією обмінних про­цесів і, зокрема, обміну фосфорорганічних сполук. Це зумовлює підвищене включення радіоактивного фосфору, введеного в організм, у ракову клітину. Згадана вла­стивість є основою діагностики злоякісних процесів шкіри (Р³²), кісток (Тс⁹⁹).

Для діагностики використовуються радіоактивні сполуки, що беруть участь у функціональній діяльності клітин паренхіми (органотропні). До таких препаратів належать: натрій йодид¹³¹ (дослідження щитовидної залози), бенгал-роз та радіоак­тивне колоїдне золото Аи¹⁹⁸ (дослідження печінки), селен метіонін Се⁷⁵ (дослідження підшлункової залози), неогідрин Нg²⁰³ (дослідження нирок) та ін.

Скенограма дає інформацію про топографічні особливості досліджуваного ор­гана, його розміри, форму, функціональну активність, а також внутрішню структуру. Пухлини на скенограмах або сцинтиграмах зображаються у вигляді ділянок зниже­ного накопичення радіоактивного індикатора ("дефект накопичення", "холодний ву­зол") або зон гіперконцентрації радіоактивного препарату ("гарячий вузол").

IV. Ультразвукове дослідження.

Принцип дії ультразвукових променів, що відбились від межі двох середовищ із різною акустичною щільністю. Цей метод дає змогу реєструвати ехосигнали від межі тканин, які навіть мало відрізняються за акустичною щільністю, тому він більш інформативний при дослідженні м'яких тканин та паренхіматозних органів за звичай­не рентгенологічне дослідження.

V. Термографія в онкології.

Нині існує звичайний досвід застосування термографічного методу в онколо­гії, який ґрунтується на виявленні асиметричних гіпертермічних або гіпертермічних ділянок над зоною розташування пухлини.

За допомогою методу термографії можна:

1. Вирішити питання топічної діагностики пухлинних вогнищ.

2. Проводити диференціальну діагностику доброякісних і злоякісних пух­ лин.

3. Прогнозувати перебіг захворювання.

Термографічне обстеження, проведене в динаміці, діє змогу виявити ранні рецидиви та метастази, оцінювати ефективність проведеного консервативного лікування. Цей метод найбільш широко застосовується при діагностиці пухлин мо­лочної залози, шкіри м'яких тканин, ЛОР-органів.

VI. Морфологічні дослідження.

Найбільш точним методом діагностики пухлин, зокрема їх ранніх стадій є біопсія. Суттєво зросла роль біопсії в плануванні та проведенні лікування хворих. Гістологічна характеристика пухлини визначає її стадію при ранніх формах, чут­ливість до хіміопрепаратів і променевої терапії.

Ексцизійна біопсія - хірургічне видалення всього патологічного вогнища. Найчастіше застосовується при процесах шкіри, молочної залози, збільшенні лімфа­тичного вузла. Часом ексцизійна біопсія є і лікувальним заходом.

Інцизійна біопсія - висічення одного або декількох шматків пухлини (при пухлинах великих розмірів).

Пункційна біопсія - отримання біоптату звичайною ін'єкційною голкою. За­стосовується при дослідженні лімфатичного вузла, молочної залози та щитовидної залози, м'яких тканин в кісткових пухлин. Цей вид біопсії незамінний при ураженні внутрішніх органів (печінка, легені, селезінка, нирки), коли будь-які хірургічні втручання з діагностичною метою не бажані.

Трепанобіопсія - отримання стовпчика тканини за допомогою спеціально сконструйованої для цієї мети голки. Обидва види біопсії при глибоко розташованих пухлинах можна проводити під контролем рентгеноскопії або ультразвукографії.

Щипцева біопсія - отримання кусочка тканини за допомогою щипців різної конструкції. Вона застосовується, зокрема, при ендоскопічних дослідженнях.

Кюретаж - отримання матеріалу шляхом вишкрібання (маткова чи гайморові порожнини).

Випадкова біопсія - якщо матеріал отримують несподівано для хворого, на­приклад, при відкашлюванні куска пухлини бронха чи при вагінальному досліджен­ні куска пухлини хворої матки. Біопсія, як і будь-який інший діагностичний засіб, достовірна тільки тоді, коли дотримуватися всіх необхідних правил.

Необхідно заздалегідь вибрати вид біопсії, найкраще під контролем ока. її слід проводити з найменшою травмою пухлини і на­вколишніх тканин. Видалений шматок пухлини за об'ємом повинен бути достатнім для гістологічного дослідження, бажано забирати його по краю пухлини. При до-клінічній стадії процесу біоптат повинен містити підлеглу тканину.

Масове цитологічне обстеження жінок з метою виявлення раку шийки матки називають діагностичним скринінгом. На 1000 жінок віком до ЗО років за допомо­гою такого методу вдається виявити до трьох раків шийки матки.