69.Інфляція:суть,причини,види,рівні.

Інфляція – загальне підвищення рівня цін в країні, що викликає

знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності, перенаповнення

сфери грошового обігу надлишковою кількістю паперових грошей,

незабезпечених відповідним зростанням обсягу національного виробництва

товарів і послуг.28

Безінфляційний розвиток економіки відбувається тоді, коли в обігу існує

точно визначена маса паперових грошей, яка відповідає обсягу виробленого

національного продукту.

Маса грошей, необхідних для обігу визначається за формулою:

де M – маса грошей в обігу;

У – обсяг випущених товарів і послуг;

P – середній рівень цін в країні;

V – швидкість обігу однієї грошової одиниці.

Вимірювання рівня інфляції відбувається в два етапи:

1. вимірюється індекс споживчих цін (індекс Ласпейраса), який показує

як змінився рівень цін в економіці;

де qк – вартість товарів і послуг, які складають ринковий кошик;

р – рівень цін в країні (1 – поточний рік, 0 - базовий).

2. визначається темп інфляції, який показує динаміку інфляції за

певний період

де t – поточний рік.

Види інфляції за різними критеріями:

1. за темпами зростання:

- помірна , якщо ціни зростають до 10 % за рік;

- галопуюча, або скачкоподібна, якщо ціни зростають до 100 % і більше

за рік;

- гіперінфляція, якщо ціни зростають від 100 до 1000% за рік, або

більше, як на 1% у день; її найвища стадія називається «супергіперінфляція»,

при якій ціни зростають більше як на 1000% на рік;

2. збалансована – це одночасне і пропорційне зростання цін в усіх

галузях;

незбалансована – це означає, що в одних галузях ціни зростають

швидко, в інших повільно і впливає на відносні ціни і податки;

3. очікувана або передбачувана – це означає, що населення передбачає

зростання цін;

4. неочікувана або непередбачувана, тобто несподівана для суб’єктів

економіки;

5. внутрішня і зовнішня;

6. локальна і світова;29

7. стрибкоподібна та інерційна, при якій ціни повільно зростають

однаковими темпами, тощо.

Підвалини інфляції були закладені ще за радянських часів, коли

офіційно вважалося, що в умовах планової соціалістичної економіки інфляції

не може бути. В той же час в СРСР у 1964 – 1986 роках була повзуча

(прихована) інфляція на рівні 4 – 6%; у 1986 – 1989 рр. вона зросла до 11%, у

1990 р. дорівнювала 20%, у 1991 р. - 25%.

70.Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.

Кейнсіанська теорія стверджує, що існує тісний взаємозв’язок між

інфляцією та безробіттям, які не можуть в короткостроковому періоді

існувати одночасно: якщо зростає безробіття, то знижується інфляція, і

навпаки.

Цю залежність проаналізував англійський економіст А. Філіпс на

прикладі англійської промисловості. Він вивів криву Філіпса, яка показує

обернену залежність: чим вищий рівень безробіття, тим нижчий рівень

інфляції, і навпаки.

рис.7. Крива Філіпса

На рис.7 показана рання крива Філіпса, де точка а характеризує високий

рівень інфляції на етапі економічного підйому (інфляція попиту) в умовах

повної зайнятості і природнього рівня безробіття; точка с характеризує

високий рівень безробіття в умовах економічної кризи і низький рівень цін,

який виник внаслідок попереднього перевиробництва товарів і послуг.

Крива Філіпса відповідає реальності тільки в короткостроковому періоді,

а в довгостроковому вона “вироджується” у вертикальну пряму лінію, яка

показує ситуацію стагфляції в країні.

Стагфляція означає одночасне підвищення рівня цін і безробіття в

умовах падіння обсягу національного виробництва. Така ситуація виникає в

умовах переходу економічної кризи у депресію. При цьому первиробництво

товарів поступово ліквідується, виробництво не зростає, циклічне безробіття

утримується, а ціни починають поступово зростати внаслідок збільшення

витрат виробництва. Ця ситуація дістала назву “шоки пропозиції”.

Наприклад, велика енергетична криза 1970–1975 років на світовому ринку

викликала такий шок пропозиції. В Україні ситуація стагфляції була

характерна в 90-х роках, коли відбулися “шоки пропозиції” за рахунок

підвищення цін на сировину та енергоносії.

Таким чином, сучасна крива Філіпса показує, що рівень інфляції32

залежить від трьох факторів:

- очікуваної інфляції,

- рівня циклічного безробіття,

- шокових змін пропозиції.

Тобто, сучасна крива Філіпса відрізняється від ранньої кривої трьома

особливостями.

По-перше, у сучасній кривій Філіпса темпи приросту номінальної

зарплати замінено на темпи інфляції (тому що при високих темпах зростання

зарплати швидко зростають і ціни);

по-друге, сучасна крива Філіпса враховує очікувану інфляцію;

по-третє, вона враховує шоки або збурення сукупної пропозиції.

Рівняння сучасної кривої Філіпса записується так:

π – темп інфляції;

πе– очікуваний темп інфляції (або адаптивні сподівання суб’єктів

економіки);

β – коефіцієнт, який показує наскільки сильно реагує інфляція на

динаміку циклічного безробіття, він завжди більший від 0;

uфакт - фактичний рівень безробіття;

uприр - природний рівень безробіття, або

(uфакт – uприр) – це показник циклічного безробіття;

θ – збурення (шоки) пропозиції.

Отже, це рівняння можна записати так:

Таким чином, з відхиленням рівня безробіття від його природної норми,

темп інфляції змінюється: доки рівень безробіття нижчий за його природну

норму, доти темп інфляції зростатиме і навпаки, інфляція зменшуватиметься

доти доки рівень безробіття перевищуватиме природну норму. Третій член

рівняння показує, що рівень інфляції підвищується або знижується внаслідок

збурень пропозиції. За несприятливих збурень темп інфляції зростає і це буде

«інфляція витрат»;за сприятливих збурень пропозиції величина θ буде мати

від’ємне значення, що уповільнить темп інфляції.