107.Економічні ідеї в.І.Леніна.

Найбільш послідовним представником ортодоксального марксизму став В.І. Ленін (1870-1924). Ленін обґрунтовує закон про визначальну роль виробництва засобів виробництва щодо виробництва предметів споживання.

Важливим внеском В.І. Леніна в розвиток економічної теорії стала його робота “Імперіалізм, як вища стадія капіталізму”- перехід від вільної конкуренції у сфері виробництва і збуту до панування монополій.

Монополія душить конкуренцію, підриває основи товарного виробництва. Майже вирішальним джерелом прибутку стають монопольно високі ціни на готову продукцію, монопольний диктат на ринках сировини і капіталів. Імперіалізм – це паразитичний, загниваючий капіталізм, вважає Ленін.

Панування монополій здійснюється і шляхом формування фінансового капіталу, тобто зрощення капіталу банківських і промислових монополій, і утворення фінансової олігархії (влади небагатьох).

Поряд з пануванням монополій та фінансового капіталу Ленін відзначає й інші ознаки імперіалізму – вивезення капіталу, економічний та територіальний поділ світу, формування колоніальної системи, перетворення капіталізму на світову економічну систему.

Ленін створив учення про перехідний період від капіталізму до соціалізму. Він виходив з того, що соціалістичні виробничі відносини не можуть скластися у надрах буржуазного суспільства.

Становлення соціалізму через особливу форму влади (диктатура пролетаріату).

108.Маржинальна революція, її сутність та попередники

70-80-і роки ХІХ ст. увійшли в історію економічної думки під назвою маржинальної революції. Виникнення маржиналізму було зумовлено:

- прискореним розвитком ринкових відносин;

- поглибленням поділу праці та усуспільненням виробництва, що проявилося в утворенні монополій та посиленні індивідуалізації господарського життя та взаємозалежності суб'єктів економічної системи;

- відбулися глибокі якісні зміни в виробництві, методах управління економікою, структурі споживчих потреб;

- практично сформувався ринок споживача, який прийшов на зміну ринку виробника.

В центрі маржинальної теорії знаходиться аналіз поведінки окремого виробника, котрий максимізує свій прибуток, і окремого споживача, який максимізує свою корисність від придбання споживацьких благ. Тобто, предметом економічної науки стає наука оптимальних результатів за обмежених ресурсів.

Про “маржинальну революцію” вперше заявив у 1886 р. Л.Вальрас.

Дюпюі започаткував теорію споживацького надлишку, тобто чистого зиску споживачів. Побудувавши криву граничних витрат, він обґрунтував теорію надлишку виробника.

І. Г. фон Тюнен обґрунтував ідею виробничої функції, яка залежить від праці і капіталу та дозволяє, якщо взяти частинну похідну, визначити граничну продуктивність праці і граничну продуктивність капіталу.

Герман Генріх Госсен. Перший закон: корисність даного блага зменшується в міру збільшення його споживання. Другий закон Госсена: кожний учасник обміну прагне досягти максимуму вигоди, розподіляючи свої кошти між різними покупками.

Антуан Огюстен Курно. Розпрацював першу в історії економічної науки модель максимізації прибутку. Якщо на ринку один продавець, то максимум прибутку монополіста досягається за такого обсягу продукції, коли граничні витрати дорівнюють граничному доходу.