3.3. Моральний обов’язок і відповідальність. Справедливість і щастя.

У виконанні педагогічного обов’язку часто-густо виникають суперечності. Передусім, це суперечності між належним і сутнісним; свободою і необхідністю; волею і розумом; розумом і почуттями та ін. Важливим є знаходження оптимальних шляхів розв’язання цих суперечностей. Реальне виконання обов’язку супроводжується моральною відповідальністю педагога, яку ми характеризуємо як особистісну якість, суть її полягає в усвідомленні моральної потреби до виконання соціальних норм, а також здатність індивіда вільно прийняти справедливу оцінку скоєних вчинків, давати своїм діям самооцінку з позицій гуманності, чистої совісті. Під перспективним аспектом моральної відповідальності розуміється високе усвідомлення особистістю сучасного і майбутнього розвитку нації й людства, цілеспрямованої, вільної діяльності людини. Педагог навчального закладу здійснює моральну відповідальність у творчому оволодінні знаннями, самовдосконаленні, самореалізації своїх сил і здібностей.

3.4. Честь, гідність і совість педагога

Оскільки моральні вимоги претендують на абсолютність, незалежну обов’язковість, то однією з можливих позитивних вимог є вимога бути справедливим.

Справедливість – це одна з найхарактерніших властивостей учителя. Він зобов’язаний бути розсудливим, поміркованим у своїх діях, виявляти моральну стійкість, навіть мужність щодо різних форм соціальної та індивідуальної несправедливості, вміти вибирати справедливі засоби у вихованні молоді.

Справедлива поведінка учителя характеризує його моральну самосвідомість, утверджує його гідність і честь. Світло совісті вчителя робить його стійким в індивідуальному і суспільному житті, спонукає на творення совісного акту.

Форми вияву совісті особистості можуть бути різноманітними. Основними серед них є такі: чиста совість, совість як розкаяння, совість як сумнів, докори совісті, совість-спонука, сором. Совість учителя уможливлює вияв сенсу життя, отже, робить його щасливим.

До основних чинників щастя вчителя відносимо:

а) задоволення його потреб;

б) свідомість осмислення власного буття;

в) цілісність буття;

г) повнота буття;

д) гармонія з собою і навколишнім світом.

Праця приносить вчителю щастя, внутрішню піднесеність тоді, коли вона сприяє власному розвитку й розвитку учнів, коли вона переслідує здійснення гуманних цілей, добре організована і відповідає задаткам, творчим здібностям людини.

Практичні завдання

 1. Вкажіть 10 основних, на Вашу думку, особистісно-характерологічних якостей, які повинні бути розвинуті у викладача вищого навчального закладу.

 2. Проранжуйте дані якості у порядку важливості.

 3. Відзначте, які якості у Вас розвинуті на високому рівні, а над якими ще потрібно працювати.

 4. Розробіть методику власного самовдосконалення відповідно до ідеалу педагога.

Список рекомендованої літератури

1. Васянович Г.П. Педагогічна етика: навчально-методичний посібник. – Львів: Норма, 2005.

2. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: науково-методичний посібник. – К.: МАУП, 2000.

3. Кропоткин П.А. Справедливость и нравственность. – М.: Политиздат, 1991.

4. Мишаткина Т.В. Педагогическая этика: учебное пособие. – Ростов на Дону: Феникс, 2004.

5. Писаренко В.И., Писаренко И.Я. Педагогическая этика. – Минск: Народная асвета, 1977.

6. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки. – К.: Україна-Віта, 1996.

7. Сметанський М.І. Формування соціальної відповідальності вчителя. – Вінниця: ВДПІ, 1993.