Контрольні запитання:

1. Назвіть основні завдання аналізу майнового стану підприємства.

2. Відзначити чинники, що обумовлюють структуру майна.

3. Назвіть основні ознаки групування активів.

4. Назвіть основні ознаки групування пасивів.

5. У чому полягає різниця між структурою джерел фінансування і капіталу?

6. Як визначається величина чистого мобільного капіталу?

7. Назвіть джерела фінансування необоротних активів.

8. Назвіть джерела фінансування оборотних активів.

9. Які чинники впливають на зміну оборотних активів?

10. Яка структура активів є важкою і чому?

11. Які зміни в структурі активів є позитивними?

12. Які наслідки нецільового використання чистого мобільного капіталу?

13. Назвіть активи, що визначають виробничий потенціал підприємства.

14. На які показники впливає зміна коштів, що вкладені в дебіторську заборгованість?

15. Визначити резерви мобілізації фінансових ресурсів.

16. Як визначити активи, що розміщені у основної діяльності?

17. Як визначити активи, що розміщені в інвестиційній діяльності?

18. Які активи змінюються пропорційно обсягу реалізації?

19. За якими ознаками групується дебіторська заборгованість для цілей управління?

20. Які активи є оборотними?

21. Які активи можна віднести до важкореалізуємих?

22. Які активи можна віднести до основного капіталу?

23. Яка інформація використовується для аналіза власного капітала?

24. Назвіть склад фінансової звітності?

25. В якій оцінці відображена дебіторська заборгованість за товари і послуги?

26. Які джерела фінансування відносять до довгострокових?

27. Як можна надати оцінку технічного стану основних засобів?

28. Назвіть склад власного капіталу.

29. Назвіть активи, що можна щвидко реалізувати?

30. Які зміни в складі активів сприяють збільшенню величини оборотних активів?

31. Як впливає збільшення величини кредиторської заборгованісті на зміну оборотних активів?

32. Збільшення яких пасивів зменшує фінансові ризики?

33. Як визначити величину понаднормативних запасів?

Розділ 4. Аналіз фінансового стану підприємства Тема 6. Аналіз ліквідності та платоспроможності

1. Поняття ліквідності та платоспроможності. Оцінка ліквідності балансу.

2. Показники та оцінка платоспроможності підприємства.

6.1. Поняття ліквідності та платоспроможності Оцінка ліквідності балансу

Формування активів для здійснення операційної діяльності супроводжується фінансовими зобов'язаннями організації і необхідністю оцінкиі її здатності відповідати за ними. Фінансування необоротних коштів потребує довгострокових ресурсів , а оборотних – короткострокових. Тому для оцінки потенційної можливості погашення короткострокової заборгованості підприємства цілком логічно зіставляти оборотні активи і короткострокові пасиви. З позиції короткострокової перспективи фінансовий стан підприємства оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності. В найбільш загальному вигляді вони характеризують, чи може підприємство своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями.

У ряді робіт фахівців поняття “ліквідність” і “платоспроможність” нерідко ототожнюються.

Під ліквідністю будь-якого активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти в перебігу технологічного процесу, де кожен вид активів розглядається як його невід'ємний елемент і тому ліквідність окремого виду активів пов’язується з операційним ціклом. Перш ніж засоби, імобілізованні в запасах, будуть знову трансформовані в грошові кошти, вони повинні послідовно пройти через незавершене виробництво, готову продукцію, дебіторську заборгованість. Тобто актив розглядається не як товар, а як елемент оберту коштів. При цьому ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Тому не можна погодитися з точкою зору, згідно з якої ліквідність деяких активів пов’язується з поняттям активів як товару, який при необхідності можна продати за гроші ( 6, с.560).

Ліквідність балансу визначають як ступінь покриття боргових зобов'язань підприєм­ства активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність поточних активів відображує ступінь ризику вкладень в оборотні активи.

Ліквідність тим більше, чим більша вартість оборотних активів підприємства перевищує короткострокові пасиви, тим стан підприємства є більш стійкий. Для оцінки ліквідністі підприємства необхідно визначити ліквідність балансу, що передбачає групування активів підприємства в залежності від ступеня їхньої ліквідності, а пасивів залежно від ступеня строковості погашення зобов'язань. Усі активи по швидкості перетворення в кошти можна умовно поділити на такі групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно, тобто грошові кошті та їх еквіваленти - короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

- швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. До цієї групи включають дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, інші оборотні активи;

- повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні оборотні активи. До цієї групи включають запаси;

- важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. До цієї групи включають статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

Перші три групи активів, які відносять до поточних активів підприємства, більш ліквідні, ніж інші активи підприємства і можуть постійно змінюватися протягом всього господарського періоду. Підприємство, у якого в оборотному капіталі питома вага грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості вище, є , як правило, більш ліквідним, порівняно з підприємством, в оборотному капіталі якого перевищують запаси.

Якісна характеристика оборотних активів доступна лише менеджменту підприємства і може бути уточнена. Так, наперед складно передбачити частку сумнівної дебіторської заборгованості, а активи, що потенційно не обіцяють доходу, повинні списуватися на збитки при складанні балансу, проте на практиці це робиться не завжди.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються таким чином:

- найбільш строкові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість за товари, поточні забов’язання за розрахунками з бюджетом, інші короткострокові зобов'язання, а також позики;

- короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків та довгострокові позики, які підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати;

- довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви – статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання";

- постійні пасиви (П4) – статті I розділу пасиву балансу "Власний капітал".

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати за кожною групою активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3≥ П3; А4≤ П4 (4.1)

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст і свідчить про наявність у підприємства чистих мобільних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості. Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тою чи іншою мірою відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі.

Рівень ліквідності підприємства оцінюється за допомогою спеціальних показників — коефіцієнтів ліквідності, заснованих на зіставленні оборотних коштів і короткострокових пасивів, аналіз яких за декілька періодів надає мож­ливість виявити тенденції зміни фінансового стану підприємст­ва.

Деяки вітчізняні аналітики для комплексної оцінки ліквідності балансу, а також не тільки поточної, але і довгострокової платоспроможності пропонують розраховувати коефіцієнт ліквідності як відношення суми всіх ліквідних засобів підприємства до суми всіх платіжних зобов’язань з урахуванням значущісті термінів надходження коштів і погашення зобов’язань. Даний показник надає можливість порівнювати ліквідності балансу різних підприємств і визначати її динаміку за допомогою формули:

Клб = (А1+0,5А2+ 0,3А3) / (П1+0,5П2+ 0,3П3) (4.2)

Платоспроможність підприємства означає здатність підприємства впевнено розраховуваться за своїми поточними борговими зобов'язаннями згідно з встановленими строками, тобто наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів, яка достатня для розрахунків, що вимагають негайного погашення.

Ліквідність є більш широким поняттям, вона менш динамічна в порівнянні з платоспроможністю. Платоспроможність можна визначати на якусь певну дату на підставі даних балансу підприємства або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями. При аналізі слід також звернути увагу на щоденні банківські виписки з поточного рахунка (залишок коштів на кінець операційного дня), тому що ситуація може різко змінятися. Вчора підприємство було платоспроможним, проте сьогодні через відсутність своєчасного платіжу за поставлену раніше продукцію фінансово недисциплінованого дебітору, підприємство стає неплатоспроможним. Хронічна відсутність коштів на кінець дня на рахунку – надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства.