1.2. Принципи, завдання і види фінансового аналізу,

методи дослідження його об’єктів

Існування підприємства в умовах ринку ставить досить важки життєві питання. Стійкість його фінансового стану залежить від затребування продукції споживачами, ефективності використання всіх видів ресурсів, виконання завдань виробництва, собівартості. Тому фінансовий аналіз повинен ураховувати результати управлінського аналізу.

Характер інформації, що використується, залежить від споживачів його результатів. Суб’єктами фінансового аналізу є адміністрація, власники і персонал підприємства, які безпосередньо зацікавлені в ефективності його господарської діяльності, або залучені ними аудитори і консультанти, які зобов’язані захищати інтереси підприємства та сприяти укріпленню його стану на ринку і використовують усю інформаційну базу, що формується в процесі господарської діяльності. Зовнішні суб’єкти можуть користуватися лише даними публичної звітності та інформації, преси. Тому фінансовий аналіз є більш стандартизованим. Основні особливості та відміни в змісті та організації фінансового і управлінського аналізу відображені в табл. 1.2

Таблиця 1.2

Особливості змісту і організації фінансового і управлінського аналізу

Ознака класифікування	Фінансовий аналіз	Управлінський аналіз
Мета аналізу	Оцінка майнового стану, ефективності використання коштів, платоспроможності, фінансової стійкості, прогнозування доходів	Визначення механізму підвищення ефективності діяльності, обгрунтування управлінських рішень, розробка програм розвитку
Об’єкт аналізу	Суб’є кт підриємницької діяльності в цілому, його фінансовий стан	Різні аспекти господарської діяльності підприємства в цілому і його окремих підрозділів
Суб’єкти аналізу	Менеджмент підприємства, особи і організації за межами підприємства	Менеджмент підприємства, зовнішні консультанти
Користувачи результатів аналізу	Зовнішні та внутрішні користувачи (інвестори, власники, кредитори, банки, державні органи, працівники підприємства та ін.)	Менеджмент підприємства
Доступність інформації	Інформація, яка відкрита для всіх користувачів	Уся інформація для внутрішньо- господарського управління
Вимірювачи показників	Переважно вартісні	Будь-які вимірювачі
Види аналізу	Зовнішний, ретроспективний, тематичний	Внутрішній, оперативний, ретроспективний, тематичний

В основі фінансового аналізу знаходяться такі принципи:

-державний підхід, тобто оцінка результатів діяльності підприємства з позицій відповідно до законодавства, економічної, соціальної і міжнародної політики держави;

- науковий підхід, тобто дослідження на основі положень теорії пізнання та законів розвитку економики;

- системний підхід, який припускає дослідження з урахуванням впливу зовнішного середовіща та внутрішних елементів;

- комплексність;

- об’єктивність;

- дієвість;

- плановість;

- оперативність;

- ефективність.

Завдання фінансового аналізу повинні відповідати цілям підприємства як системи. Виходячи з того, що головною метою будь-якої системи є виживання та розвиток, головне завдання фінансового аналізу полягає в запобіганні банкрутства. Для її вирішення необхідні:

- діагностика поточного та перспективного стану підприємства на ринку;

- прогнозування ймовірності банкрутства;

- оцінка майнового стану підприємства та стану обігових коштів;

• оцінка платоспроможності підприємства;

• визначення фінансової стійкості підприємства;

• оцінка кредитоспроможності підприємства;

- оцінка потенціалу підприємства з позицій досягнення ним стратегічних цілей;

- оцінка напрямкив розвитку підприємства та їх фінансового забезпечення;

- оцінка інвестиційної привабливості підприємства;

- відбір інвестиційних проєктів з точки зору їх ефективності, відповідно до стратегічних цілей підприємства і забезпечення фінансовими ресурсами;

- оцінка достатності грошових коштів для реалізації господарчої діяльності, для розрахунків з кредиторської заборгованості та виявлення диспропорцій в їх надходженні та видатку.

Ринкове середовище потребувало розвитку різних видів фінансового аналізу, основою яких повинно бути ясне розуміння цілей, які необхідно досягнути та напрямкив використання його результатів.

Залежно від користувачів і характеру джерел інформації аналіз може бути зовнішній, що грунтується на даних, які публікуються, і внутрішній, який використовує всі існуючі на підприємстві джерела інформації. Основною метою зовнішнього аналізу є надання інформації зовнішним користувачам фінансового аналізу - акціонерам, інвесторам, банківським та державним установам, діловим партнерам, аудиторським, консалтинговим , страховим та іншим фірмам про платоспроможність і фінансову незалежність підпри­ємства, ділову активність, ефективність його діяльності. Оскільки дані зовні­шнього аналізу обмежені, то він не дає змоги достатньо глибоко розкрити всі фактори успіху або невдач підприємства.

Внутрішний фінансовий аналіз призначений для менеджменту підприємства. Основним його змістом є визначення чинників зміни доходов і витрат, фінансових результатів, рентабельності, точки беззбитковості та запасу фінансової міцності, оцінка фінансового стану та ймовірності банкрутст­ва підприємства.

Розподіл аналізу на зовнішній і внутрішний здійснюють також залежно від об’єкта дослідження. Об’єктом зовнішнього аналізу є оцінка стану ринку, його сегментів, економіки держави, галузі, до якої належить підпри­ємство, конкурентів, тобто зовнішнього середовища, а внутрішнього – діяльність підприємства.

Залежно від функцій управління аналіз по­діляють на:

- ретроспективний, тобто аналіз за минулі періоди;

- прогнозний, що спрямований на оцінку очікуваного фінан­сового стану у прогнозова­ному періоді;

- оперативний, який дає змогу контролювати фінансові по­казники впродовж звітного періоду.

- від мети аналізу - діагностичний, порівняльний, факторний, маржинальний.

Для вирішення задач фінансового аналізу використовується ряд прийомів дослідження:

неформалізовані, що грунтуються на логіці, досвіді, знаннях аналітика, його інтуіції і тому відрізняються певним суб’єктивізмом. До них відносять експертні, психологічні методи, сценаріїв, морфологічний аналіз, побудови систем показників, аналитичних таблиць, інші;

формалізовані прийоми, що сформовані на функціональних залежностях між показниками – абсолютні, відносні та середні величини, прийоми порівняння, балансовий, групування, ланцюгових підстав, економіко- математичні методи, метод простих і складних відсотків, дисконтування та інші. Велике значення мають графічні способи: ілюстративний і аналітичний. Їх відмітною рисою є їх наочність та можливість зображення закономірностей: тенденцій і взаємозалежності досліджуваних показників.

Для оцінки і порівняння вартості розподілених у часі грошових потоків погашення позик, довгострокових забов’язань та іншіх видатків та надходжень коштів у фінансовому аналізі використуються методи фінансових обчислень. Процес визначення майбутньої вартості грошей за відомою теперешньою називається нарощуванням вартості або компаундуванням, а поточної вартості грошей за відомою майбутньою – дисконтуванням. Нарощення здійснюється за простою чи складною ставками відсотка. Для визначення майбутньої вартості грошей (FV) за простою ставкою відсотка використовують формулу:

FV = PV (1 + r × n), (1. 1 )

де - PV – первісна (теперешня) вартість грошей;

r - ставка відсотка у вигляді десяткового дробу;

n – кількість періодів нарахування відсотка.

Для визначення майбутньої вартості грошей за складною ставкою відсотка використовують формулу:

FV = PV (1 + r)ⁿ (1. 2 )