Тема 10. Методичні основи комплексної оцінки фінансового стану підприємства

1. Загальні підходи та положення методики комплексної оцінки результатів діяльності підприємства.

2. Оцінки кредитоспроможністі підприємства.

10.1 Загальні підходи та положення методики комплексної оцінки результатів діяльності підприємства

Фінансовий стан підприємства має як якісну, так і кількісну оцінку. Комплексна оцінка є інструментом планування, необхідна для виявлення больових точек в діяльності та прийняття управлінських рішень менеджментом підприємства, а також інвесторами і кредиторами щодо відбору об’єкту подальшого розміщення свого капіталу. Особливо важлив постійний контроль за кредитоспроможністю та інвестиційною привабливостю підприємства.

Відносно комплексної оцінці є принципово різні підходи. Перший передбачає визначення одного синтетичного показника, другий – систему показників, які всеобічно характерізує поняття, що досліджується. Богатокритерійний підхід дає змогу для його визначення й формування заходів щодо усунення недоліків та напрямків подальшого розвитку. Перший найчастіще використовується як інструмент системи раннього запобігання та прогнозування банкрутства підприємства при побудови дискримінантної моделі.

Богатокритерійний підхід виходити з таких методологичних засад:

оцінка надається шляхом порівняння декількох об’єктів дослідження, що обумовлює відносність показників;

при її здійсненні враховуються не всі властивості, а лише ті, які мають суттевий взаємозв’язок з результатом, що досліджується;

оцінка здійснюється з урахованням конкретних умов існування об’єктів дослідження.

Правільність результату значною мірою залежить від відбору критеріїв, ознак стану об’єктів дослідження, бази порівняння.

За базу порівняння можна прийняти:

- нормативні значення показників;

- аналоги об’єктів дослідження;

- гіпотетичний зразок як набір середних або найліпших їх значень у групі спостережень.

Оцінка здійснюється шляхом зіставлення параметрів об’єкта дослідження з параметрами бази порівняння, результати якого є базою для ранжирування. Таку оцінку можна одержати різними методами, в тому числі за допомогою рейтінгу. Рейтинг – віднесення підприємства до визначеного класу чи категорії залежно від відстані від бази порівняння.

Завданням комплексної оцінки є визначення параметрів, що відібрані та виявлення з них незадовільних, які сприяли погіршенню стану підприємства і вимагають оперативного втручання.

Етапами методики комплексної оцінки є:

- обгрунтовування системи показників щодо рейтингової оцінки фінансового стану підприємства, їх класифікація;

- збір та аналітична обробка інформації за визначений період часу;

- розрахунок підсумкого показника рейтингової оцінки;

- ранжирування підприємств за рейтингом.

Рейтингова оцінка повинна ураховувати всі вайжливи показники підприємницької діяльності. При ії побудові використовуються дані про виробничий потенціал підприємства, ефективность використання ресурсів, ділову активність, платоспроможность та інши показники. Для визначення рейтингу можна використати метод відстань (метод еталонного підприємства), метод суми місць, графічний спосіб та ін..

Метод еталонного підприємства ураховуває усі найважливійші параметри явища, що аналізується, які відібрані відповідно до економічної теорії, цілей і потреб управління і полягає в такому:

вихідні показники кожного підприємства уявляються як матриця, тобто таблиця, де по рядку записані показники , а по графам – підприємства;

із сукупності окремих показників підприємств формується система показників еталонного підприємства, яке має їх найкращі значення;

рівень показників еталонного підприємства - база порівняння прирівнюється до одиниці чи 100%;

визначаються відносні стандартізовані показники (Кji) результатів фінансово-господарської діяльності кожного підприємства, що беруть участь в оцінці, та характеризують ступінь відповідності їх фактичних значень показникам еталонного підприємства. Розрахунок здйснюється за формулою:

Кji = Хij / Хijмах, (5.1)

де I – кількість оціночних показників;

j – кількість підприємств;

Хij – фактичний рівень I–го показника j-го підприємства;

Хijмах – максимальний рівень I–го показника підприємства (еталона).

визначається показник рейтингової оцінки кожного підприємства.

⌐ 2

Rji = √∑(1- Хij / Хijмах), ( 5.2)

При оцінці методом суми місць кожному показнику підприємств, що беруть участь в оцінці, надається місце залежно від його відстанні щодо оптимального значення ( чим воно ближче, тим вище місце). Найбільш високе місце буде належити підприємству, яке має мінімальну суму місць.

Графічний спосіб полягає в побудові богатокутника на діаграмі в полярній системі координат, кути якої відповідають ваговим характеристикам, а довжина кожного радіус-вектора – відносним значенням показників. Підприємству, яке має найбільший рівень інтегральної оцінки відповідає багатокутник з максимальною площею. Якщо питома вага кожного з чинників впливу є однаковою, то кути Вi його також є рівними, а площа богатокутника визначається за формулою:

S = 0,5 ∑qi × qi+1 ×sin Вi, (5.3)

де qi – значення і-ого факторного показника за кожним чинником, що оцінюється.

Результати аналізу є основою розробки комплексу заходів, що спрямовані на створення умов стабільного функціонування і розвитку.