Питання для самоконтролю

1. У чому виявляється єдність і відмінність процесів розвитку і формування особистості?

2. Розкрийте зв'язок у розвитку особистості школяра молодшого, середнього і старшого шкільного віку.

3. У чому полягає вплив спадковості на розвиток особистості школяра?

4. Розкрийте вплив негативних факторів середовища на розвиток особистості дитини.

5. Чому виховання вважають вирішальним фактором у розвитку і формуванні особистості людини?

6. Якою мірою цілеспрямоване виховання може усунути спадкові недоліки особистості?

Тести

1. Чинниками, які спрямовують діяльність учня на досягнення навчальної мети, є:

а) мотив, інтерес, воля;

б) стимул, амбітність, бажання бути найкращим;

в) необхідність знань;

г) вимоги батьків, вчителів;

д) усе вищезазначене.

Завдання до самостійної роботи

Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

Термінологічний словник ключових понять

Научіння – набуття людиною нового сенсомоторного та інтелектуального досвіду, нових форм поведінки.

Самовиховання – систематична та свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, естетичних якостей.

Сфера соціалізації — середовище дії, в якому відбувається процес розширення та примноження соціальних зв'язків індивіда із зовнішнім світом.

Формування – характеристика процесу розвитку індивіда під впливом зовнішніх соціальних умов.

Юнацький вік – період життя і психічного розвитку людини в межах від 14 до 18 років

Рекомендована література

[1-8]

Змістовий модуль 2. Психологія спілкування та міжособистісних відносин

Тема 8. Психологія спілкування План вивчення теми

1. Спілкування

2. Структура спілкування

3. Спілкування як міжособистісна взаємодія

Навчальні цілі: засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів щодо аналізу і вдосконалення трудових процесів в управлінні підприємствами

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Опанування цієї теми потребує перш за усе, розуміння того, що спілкування - складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами спільної діяльності та криє в собі обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини.

У спілкуванні розрізняють такі взаємопов'язані аспекти:

• комунікативний (полягає в обміні інформацією);

• інтерактивний (полягає в обміні діями);

• перцептивний (передбачає взаємосприймання і встановлення взаєморозуміння партнерів).

Спілкування завжди мотивоване, його мотивами є: інтерес, потреба, звичка, мода та інше, які можуть бути, як індивідуально так і соціальне значимі.

Спілкування між людьми відбувається у різних формах:

- анонімне спілкування (тимчасові контакти пасажирів автотранспорту, жителів одного мікрорайону та інше). Таке спілкування в основному регламентується соціальними нормами і правилами етикету.

- функціонально-рольове спілкування (лікар - хворий, вчитель - учень, керівник - підлеглий та інше). Зв'язки між суб'єктами такого спілкування зумовлені їх соціальними ролями. Успішність його залежить від того, наскільки комуніканти правильно виконують свої ролі і функції. Різновидом такого спілкування є ділове спілкування. Останнє найбільш строго регламентовано.

- неформальне спілкування (між друзями, знайомими, близькими, родичами та ін.). Таке спілкування значно менше регламентується, воно найбільш вільне, оскільки партнери знаходяться не у ділових зв'язках, а в емоційних.

У реальному житті усі форми спілкування переплітаються між собою.

Спілкування - це обмін інформацією між тими, хто спілкується (комунікантами): почуттями, уявленням, інтересами, настроями, установками і т.д. Передача будь-якої інформації реалізується за допомогою знаків і знакових систем. Існує декілька видів комунікативного процесу, кожний з них має свої засоби передачі інформації.

Проте, спілкуючись, людина не тільки обмінюється інформацією з іншими людьми. Вона звертається до них із проханням, запитанням чи вимогою, ставить собі за мету вплинути на співрозмовника, добитися потрібної відповіді чи виконання доручення. У таких випадках спілкування виступає як інтеракція – сукупність зв'язків і взаємовпливів людей, що складається у спільній діяльності.

У процесі свого розвитку суспільство поступово виробляє певні зразки поведінки, які визначають правила взаємодії та взаємовідносин між людьми і функціонують як соціальні норми. Ці норми в різних спільнотах можуть суттєво відрізнятися. їх порушення включає механізм соціального контролю, який реалізується як схвалення чи несхвалення, осуд, покарання, що коригують поведінку того, хто від них відхиляється. Діапазон соціальних норм дуже широкий: від чітко встановлених вимог трудової дисципліни до правил ввічливості у спілкуванні.

Взаємодіючи, люди послуговуються різними способами впливу на партнерів. Найпоширенішими серед них є зараження, навіювання, наслідування і переконання.

Зараження — передавання суб'єктом свого емоційного стану іншому індивіду. Воно спостерігається під час паніки, масових психозів.

Навіювання характеризується вибірковим впливом на конкретну людину, яка некритично сприймає інформацію.

Наслідування виявляється в повторенні людиною зразків поведінки, що демонструє її оточення. Прикладом наслідування є дотримання моди.

Переконання — вплив на партнера по спілкуванню за допомогою доказів і аргументів.

Отже, у ситуації спілкування образ партнера виникає як результат комунікації, що регулює процес спілкування. Партнер постає не тільки як людина певного віку, статі, а і як особистість, що має лише їй властиві інтелектуальні, емоційні та вольові риси. їх пізнання є головним завданням міжособистісного розуміння.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте роль невербальних засобів спілкування.

2. Як здобути прихильність партнера по спілкуванню?

3. Які ви знаєте механізми сприймання і розуміння людини людиною? Охарактеризуйте їх.

4. Поясніть, яку роль відіграють паузи у мовленнєвому спілкуванні.

5. Чому люди з різних культур відчувають труднощі у виборі засобів невербального спілкування?

Завдання до самостійної роботи

Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

Тести

1. Яка із вказаних властивостей не належить до структури спілкування?

а) комунікативна;

б) інтерактивна;

в) перцептивна;

г) емпативна.

Термінологічний словник ключових понять

Взаємодія (інтеракція) – аспект спілкування, що виявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної спільної мети.

Деформації спілкування (лат. deformo — перекручую, спотворюю) — відхилення від норм взаємодії, які прийняті в суспільстві і відповідають світовим стандартам.

Духовне спілкування – спілкування виступає як обмін різноманітною інтелектуально-емоційною інформацією за допомогою живої людської мови, засобів масової комунікації і невербальних засобів.

Комунікабельність – риса особистості, здатність її до спілкування з іншими людьми, товариськість.

Комунікативні здібності – здібності особистості, що забезпечують ефективність її спілкування з іншими людьми і психологічну сумісність в спільній діяльності.

Опосередковане спілкування – комунікація, в яку входить проміжна ланка – третя особа, технічний засіб, або матеріальна річ.

Спілкування – це двосторонній або багатосторонній процес встановлення й розвитку контактів між людьми, зумовлений їхньою потребою у спільній діяльності.