Питання для самоконтролю

1. У чому полягає теорія біхевіоризму?

2. Охарактеризуйте традиційні теорії особистості

3. Які існують нові теорії особистості?

Завдання до самостійної роботи

Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

Тести

1. Представникам яких концепцій розвитку особистості належить твердження, що соціально-психічні якості людини детерміновані біологічними факторами і їх розвиток не залежить від соціального впливу:

а) традиційним;

б) новим;

в) новітнім.

2. Якому елементу структури особистості (З.Фройд) притаманна така характеристика: функціонує виключно у несвідомому та тісно пов’язане із примітивними, інстинктивними аспектами особистості, вільне від будь-яких обмежень, сповідує принцип «задоволення»

а) суперего;

б) ід;

в) его;

г) мандала

Термінологічний словник ключових понять

Адаптація – пристосування до зовнішніх умов і результат цього процесу.

Безсвідоме – сукупність психічних процесів, не усвідомлених людиною.

Біхевіоризм - (від англ. behaviour — поведінка) —психологічний напрямок засновником якого є амер. Психолог Дж. Уотсон. Б. відмовляється розглядати суб’єктивний світ в якості предмета психології, а пропонує розглядати поведінку індивіда (тварини чи людини) від народження до смерті. До поведінки відносяться всі зовнішні реакції організми, які можна спостерігати, на зовнішні дії (стимули) які можна об’єктивно фіксувати.

Гіпотеза – (від грец. hypothesis — припущення) — форма наукового припущення, при якому на основі ряду фактів роблять висновок про причинний зв'язок явищ, предметів, подій.

Рекомендована література

[1-8]

Тема 4. Індивідуально-психологічні властивості особистості План вивчення теми

1. Темперамент

2. Характер

3. Здібності

Навчальні цілі: засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів про індивідуально-психологічні властивості особистості.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Опанування цієї теми потребує перш за все розуміння того, що одні люди відзначаються врівноваженістю, діють стримано, не виявляють своїх почуттів; інші ж при аналогічних обставинах відразу спалахують, нервуються з приводу незначних подій. Одні емоційно вразливі, все сприймають близько до серця, почуття їх виявляються сильними і довготривалими, інші ж спокійно ставляться до навколишніх подій, емоції їх менш інтенсивні, неглибокі й нетривалі.

Індивідуальні особливості людини, що виявляються в певній збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості і швидкості перебігу її психічної діяльності, називаються темпераментом. Він являє собою динамічну характеристику поведінки людини.

Темперамент - це сукупність типологічних особливостей людини, яка проявляється у динаміці її психічних процесів: у швидкості і силі її реакцій, в емоційному тонусі її життєдіяльності. Види темпераменту - це фундамент індивідуальності, який закладається ще до народження. Основу темпераменту складають властивості нервової системи. Типи темпераменту, за Павловим, однакові у тварин і людей. З іншого боку, темперамент - це спосіб розподілу життєвої енергії. Якості темпераменту - найбільш стійкі, притаманні людині від народження. Проявляються вони як зовнішні реакції на подразнення і стимули.

Темперамент тісно пов'язаний з особливостями спілкування людини з оточуючими. З цієї точки зору холерик - людина активна, він не пристосовується до середовища, а намагається середовище пристосувати до себе. Для нього характерно виділятися із соціального оточення, "підкоряти" людей собі.

Сангвінік також відрізняється активністю, він легко пристосовується до будь-якого оточення, до будь-яких змін. Оптиміст, легко вступає в контакт з людьми. У нього завжди є надія на краще майбутнє.

Меланхоліки і флегматики - люди пасивні, вони успішно пристосовуються лише у вузькому колі оточуючих (сім'я, коло товаришів) і майже не потребують великого.

До індивідуально-психологічних особливостей особистості відноситься також характер. Характер (відбиток) - це сукупність істотних, стрижневих і найбільш стійких індивідуальних якостей особистості, які складаються і виявляються в діяльності, спілкуванні і зумовлюють типові для неї способи поведінки. На відміну від темпераменту характер більше визначається умовами навчання, виховання, стосунками у сім'ї, школі тощо. Основні риси характеру особистості розвиваються під впливом соціального середовища, тобто в процесі засвоєння та відтворення соціального досвіду. Характер є індивідуальним у кожної людини. Пізнання характеру дозволяє прогнозувати поведінку, можливі вчинки та дії.

Відносна стійкість рис характеру не виключає його високої пластичності. Для формування характеру дитини вирішальне значення має сімейне виховання. З віком роль виховання зменшується, а натомість зростає роль самовиховання.

Індивідуальність людської особистості проявляється не лише в її характері і темпераменті, але і у здібностях.

Здібності – це індивідуально-типологічні особливості особистості, які виявляються у відмінностях динаміки оволодіння знаннями, уміннями і навичками і є умовами успішності її діяльності.

Проблема здібностей важлива не лише для науки, а і для всіх сфер людської життєдіяльності, а формування здібностей є одним із завдань виховання, навчання і розвитку дітей і молоді.

Здібності не є вродженими властивостями людини, вони виявляються в процесі оволодіння діяльністю в тому, наскільки людина за однакових умов швидко і ґрунтовно, легко і міцно засвоює способи її опанування та виконання. Здібності мають компенсаційні можливості – відсутність одних здібностей може компенсуватися іншими.

Природною основою для розвитку здібностей є задатки (природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи). Але задатки переходять у спеціальні здібності лише в результаті їхнього розвитку в процесі навчання, виховання і праці. Важливою умовою розвитку здібностей є інтерес.

Усе викладене характеризує основні індивідуально-типологічні особливості особистості, їх врахування у процесі діяльності та спілкування, в процесі навчання і виховання дітей, у виробничій сфері, у сімейному житті.