Питання для самоконтролю

1. У чому полягає предмет психологічної науки та її завдання?

2. Які функції психологічної науки і практики у суспільному розвитку?

3. Охарактеризуйте методи психологічних досліджень.

4. Місце психології в системі наук.

5. Психіка та характеристика її структури.

6. Проблеми, якими займається сучасна психологія.

Завдання до самостійної роботи

Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

Тести

1. Для якого етапу становлення й розвитку психології характерне визначення її як науки про поведінку?

а) першого;

б) другого;

в) третього;

г) четвертого

2. Для якого етапу становлення й розвитку психології характерне визначення її як науки про душу:

а) першого;

б) другого;

в) третього;

г) четвертого

3. Сучасна психологія свої дослідження базує на:

а) інтуїції;

б) тестах;

в) спостереженні та експериментах;

г) метафізиці

3. Метод експерименту належить до:

а) організаційних;

б) інтерпретаційних;

в) емпіричних;

г) методів обробки даних

Термінологічний словник ключових понять

Аналіз – мислительна операція розподіл складного об’єкта на його складові частини чи характеристики (форма, колір, смак).

Вивчення документів – метод за допомогою якого можливий аналіз людської діяльності (малюнки, твори, щоденники, листи тощо).

Генезис – виникнення і закономірний процес розвитку будь-якого явища, предмета.

Завдання дослідження – коло проблем, які необхідно проаналізувати, щоб відповісти на питання дослідження

Категорії – найбільш загальні та фундаментальні поняття, що відображають суттєві, загальні властивості і відношення явищ дійсності та пізнання.

Метод – шлях пізнання, спосіб, за допомогою якого пізнається предмет науки; спосіб теоретичного й емпіричного отримання інформації в процесі дослідження.

Методи соціально-психологічних досліджень – основні способи і прийоми наукового пізнання психічних явищ та їх закономірностей.

Методологія (від гр. – шлях дослідження, спосіб пізнання) – система принципів і способів організації діяльності, вчення про цю систему.

Рекомендована література

[1-8]

Тема 2. Психологія особистості. Загальна характеристика особистості План вивчення теми

1. Поняття особистості в психології

2. Психологічна структура особистості

3. Мотиваційна сфера особистості

4. Самосвідомість особистості

5. Формування особистості

Навчальні цілі: засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів про психологію особистості.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Приступаючи до вивчення цієї теми студенти мають розуміти, що Особистість — це конкретний індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Особистість виникла і розвинулася у процесі суспільно-історичного розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до певного суспільства визначає її психологічну та соціальну сутність. Особистість — соціальна істота, суб'єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є її індивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, сприятливості.

Характерними ознаками особистості є також наявність у неї свідомості, використання спрямованості її діяльності.

Для розуміння природи особистості потрібно з'ясувати співвідношення цього поняття з іншими — людина, індивід, індивідуальність, суб'єкт.

Важливими психологічними характеристиками особистості є:

Стійкість особистості. В поведінці, вчинках людини, системи його відношень, спрямованості, при всій її варіативності та залежності від конкретних життєвих ситуацій, спостерігається певна смислова єдність, стрижневе утворення, постійність психічного складу. Це дає можливість передбачити поведінку людини.

Мінливість особистості проявляється у пластичності, здатності урахувати зміни життєвого середовища. Якщо людина втрачає цю здатність, то вона буде поводити себе неадекватно щодо обставин, які складаються.

Єдність особистості — результат складної інтеграції окремих частин, у ході якої кожна риса виявляється нерозривно пов'язаною з іншими. Кожна окрема риса проявляє своє значення в залежності від її співвідношення з іншими рисами особистості.

Активність особистості — проявляється як в загальному життєвому тонусі «людини», в кількості «життєвої енергії», у ступені інтенсивності докладених зусиль, так в і її спрямованості.

Основу особистості складає її структура, тобто відносно стійкий зв'язок і взаємодія усіх сторін особистості як цілісного утворення. У сучасній психології є кілька точок зору на структуру особистості. Так структура особистості за С.Л.Рубінштейном включає три підструктури:

- спрямованість - проявляється у потребах, інтересах, ідеалах, переконаннях, домінуючих мотивах діяльності і поведінки, у світогляді;

- знання, уміння, навички - набуваються у процесі життя і пізнавальної діяльності;

- індивідуально-типологічні особливості - проявляються у темпераменті, характері, здібностях.

Всі ці властивості особистості у своєму становленні, розвитку та прояві взаємопов'язані між собою та тією чи іншою мірою взаємообумовлені.

Студенти мають розуміти, що формою існування особистості є її розвиток. Розвиток особистості, соціально-психологічне її становлення не має обмежень у часі. Воно відбувається на всіх етапах життєвого шляху. Період зрілості не може розглядатись як кінцевий етап. Навпаки, чим більш зрілою у соціальному плані є особистість, тим більше зростає її здатність до подальшого розвитку.

Навколишнє середовище впливає на розвиток людини шляхом і в процесі соціалізації. Соціалізація включає засвоєння установок, звичаїв, цінностей, норм поведінки, сподівань конкретної соціальної групи (сім'ї, громади, роду, трудового колективу, тощо). Соціалізація сприяє формуванню «Я-концепції» дитини як системи установок на себе та інших, тим самим закладає фундамент майбутнього дорослого життя.

Проте, свідомість людини зорієнтована не тільки на відображення зовнішніх об'єктів — вона може бути спрямована на пізнання себе (внутрішнього світу, діяльності). Усвідомлення людиною самої себе називають самосвідомістю. Самосвідомість — усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і ролі в суспільстві).

Самосвідомість дає змогу осмислити свої дії, почуття, думки, мотиви поведінки, своє місце в суспільстві, її об'єктом сама особистість. У ній вона постає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання. Завдяки їй людина усвідомлює себе як індивідуальну реальність, відокремлену від природи та інших людей.

Отже, процес розвитку особистості і вдосконалення її якостей відбувається через ускладнення форм її психічної діяльності внаслідок невпинної активної взаємодії з навколишнім світом. Цей процес є тривалим, складним. Поява нових психічних утворень відбувається шляхом подолання особистістю внутрішніх суперечностей, які постійно виникають.