Профілактика резус-імунізації

Впровадження в практику анти - Rh₀ (D) -імуноглобуліну стало одним з найбільших досягнень в акушерстві за декілька останніх десятиліть .

Механізм дії. Доведено, що якщо антиген і його антитіло вводити разом, то не відзначається імунної відповіді за умови адекватної дози антитіл. За тим же принципом анти-Rh₀ (D)-імуноглобулін (антитіло) захищає від імунної реакції, коли резус-негативна жінка піддається дії Rh₀(+)[D (+)] клітин плода (антиген). Анти-Rh₀ (D)- імуноглобулін не має негативної дії на плід і новонародженого.

Доза, рівна 300 мкг анти- Rh₀ (D)- імуноглобуліну, введеного в 28 тижнів вагітності, дозволяє зменшити ризик ізоімунізації впродовж першої вагітності з 1,5 до 0,2%. Тому в 28 тижнів гестації усі резус-негативні не імунізовані вагітні (відсутні антитіла), коли батько плода резус-позитивний, повинні отримувати профілактично 300 мкг анти - Rh₀ (D)-імуноглобуліну. Якщо профілактика під час вагітності в терміні 28 тиж. не була проведена, то кожній не імунізованій жінці з резус- негативною кров'ю в межах 72 годин після пологів при народженні дитини з резус-позитивною кров'ю вводиться 300 мкг (1500 МЕ) анти-Rh₀(D)-імуноглобуліну. Такої ж тактики дотримуються, якщо з тих або інших причин резус-приналежність дитини не може бути визначена.

Призначення анти-Rh₀(D)-імуноглобуліну резус-негативним не імунізованим жінкам під час вагітності необхідно після проведення процедур, що супроводжуються небезпекою плодово- материнської трансфузії:

• штучного переривання вагітності або мимовільного аборту;

• ектопічній вагітності;

• евакуації міхурового заносу;

• амніоцентезу (особливо трансплацентарного), біопсії хоріону, кордоцентезу;

• кровотечі під час вагітності, обумовленої передчасним відшаруванням нормально розташованої плаценти або передлежанням плаценти;

• закритої травми очеревини матері (автокатастрофа);

• зовнішнього повороту при тазовому передлежанні;

• загибелі плода;

• випадкового переливання резус-позитивної крові резус-негативній жінці;

• трансфузії тромбоцитів.

При терміні вагітності до 13 тижнів доза анти-Rh₀ (D)-імуноглобуліну складає 50-75 мкг, при терміні більше 13 тижнів - 300 мкг.

Введення анти - Rh0 (d)-імуноглобуліну

Анти-Rh₀(D)-імуноглобулін вводять внутрішньом'язево в дельтовидний (переважно) або сідничний м'яз, строго, інакше при попаданні в підшкірну жирову клітковину всмоктування буде відстроченим. Стандартна доза 300 мкг (1500 МЕ) анти - Rh₀ (D)-імуноглобуліну перекриває плодово-материнська кровотечу в об'ємі 30 мл цілісної резус-позитивної крові або 15 мл еритроцитів плода.

Корекція дози анти-Rh₀ (D)-імуноглобуліну потрібна при підозрі на значну плодово-материнську кровотечу. За допомогою тесту Клейхауера-Бертке (Кlеіnhauег - Веrtке) встановлюють кількість фетальних еритроцитів в материнській циркуляції.

Якщо об'єм плодово- материнської кровотечі не перевищує 25 мл, вводять 300 мкг анти-Rh₀ (D)-імуноглобуліну (стандартна доза), то при об'ємі 25-50 мл - 600 мкг.

Необхідно збільшити дозу анти - Rh₀ (D)-імуноглобуліну при:

• кесаревому розтині;

• передлежанні плаценти;

• передчасному відшаруванню плаценти;

• ручному відділенні плаценти і виділенні посліду.

Профілактика може бути неефективною в наступних ситуаціях:

• введена доза занадто мала і не відповідає об'єму плодово-материнської кровотечі;

• доза введена надто пізно. Анти-Rh₀(D)-імуноглобулін ефективний, якщо використовується в межах 72 годин після пологів або дії резус-позитивних клітин на організм матері ;

• пацієнтка вже була імунізована, але рівень антитіл при цьому менше, ніж це необхідно для лабораторного визначення;

• введений нестандартний анти-Rh₀(D)-імуноглобулін (недостатньої активності) для нейтралізації фетальних еритроцитів, що проникли в організм матері.