Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПМС Методрекомендації (Мороз Л.В.).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Характеристика стратегій спілкування

Тип стратегії

Характеристика

Співробітництво

сприяє організації спільної діяльності, забезпечує її успішність, узгодженість, ефективність. Цей вид взаємодії позначають також поняттями "кооперація", "згода", "пристосування", "асоціація". Щоб кожен з нас виграв, кожен повинен у чомусь програти

Суперництво

Вибір такої стратегії певною мірою розхитує спільну діяльність, створює перепони на шляху до порозуміння, її позначають також поняттями "конкуренція", "конфлікт", "опозиція", "дисоціація". Щоб я переміг, ти повинен програти

Компроміс

стратегія здатна врегулювати шляхом взаємних поступок: обидві сторони поступаються чимось, що забезпечує спільне розв´язання проблеми. Щоб виграв я, ти також маєш у чомусь виграти

Пристосування

Супроводжується поступками інтересів однієї зі сторін: людина не намагається відстоювати своїх інтересів і погоджується робити те, що хоче інший. Щоб ти виграв, я повинен програти

Уникання (уникнення)

Така тактика супроводжується ухилянням, втечею, намаганням людини вийти із конфліктної ситуації, не вирішуючи її, не поступаючись своїми поглядами та інтересами, але й не наполягаючи на них. Людина не відстоює своїх прав, не співпрацює з партнером по спілкуванню для вироблення певного рішення. Жодна із сторін не досягає успіху, бо проблема залишається невирішеною

Таблиця 2

Основні стилі спілкування

Назва стилю

Хараткеристика

Ритуальне спілкування

Головним завданням партнерів у цьому стилі є підтримка зв’язку із соціумом, підкріплення уявлення про себе як про члена суспільства.

Маніпулятивне спілкування

Це спілкування, при якому до партнера відносяться як до засобу досягнення зовнішніх по відношенню до нього цілей.

Гуманістичне спілкування

Це найбільшою мірою особисте спілкування, що дає змогу задовольнити такі людські потреби, як розуміння, співчуття, співпереживання.

Авторитарне спілкування

Це влада одного в процесі спілкування. Ініціатива інших людей не заохочується.

Демократичне спілкування

Для нього властиве колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, поінформованість усіх про вирішувану проблему, способи виконання завдань, досягнення цілей. Врахування інтересів, потреб, бажань учасників комунікативного процесу

Ліберальне спілкування

Ліберал або поступливий у спілкуванні "пливе за течією", часто вдається до вмовляння співрозмовника, малоініціативний у спілкуванні.

Тема 1.3. Комунікація в міжособистісних відносинах

Мета: усвідомлення своєї позиції у спілкуванні з одногрупниками, викладачами; розвиток умінь прогнозувати можливі шляхи розвитку комунікативної ситуації, в рамках якої розгортається спілкування.

Література: 1, 6, 13, 14, 17, 20, 22, 25

Тест «Який Ви співрозмовник?»

Відзначте ситуації, що викликають у Вас незадово­лення (Н), прикрість (П) або роздратування (Р) під час бесіди з будь-якою люди­ною (товаришем, однокурсником, викладачем або просто випадковим співрозмовником):

  • Мені є що сказати, але співрозмовник не дає мені шансу висловитися, немає нагоди навіть вставити слово.

  • Співрозмовник постійно перебиває мене під час бесіди.

  • Співрозмовник ніколи не дивиться в очі під час розмови, і я не впевнений, чи слухає він мене.

  • Розмова з таким партнером часто викликає по­чуття марної трати часу.

  • Співрозмовник постійно метушиться: олівець і папір його цікавлять більше, ніж мої слова.

  • Співрозмовник ніколи не усміхається, а тому в мене виникає відчуття незручності та тривоги.

  • Співрозмовник завжди відвертає мою увагу пи­таннями і своїми коментарями.

  • Що б я не сказав, співрозмовник завжди охоло­джує мій запал.

  • Співрозмовник завжди намагається спростувати мої висловлювання.

  • Співрозмовник перекручує зміст моїх слів і вкла­дає в них інший зміст.

  • Коли я запитую співрозмовника, його відповідь змушує мене стояти на своєму.

  • Іноді співрозмовник перепитує мене з виглядом, що він не розчув.

  • Співрозмовник, не дослухавши до кінця, переби­ває мене лише для того, щоб погодитися зі мною.

  • Співрозмовник під час розмови зосереджено за­ймається сторонніми справами (грається ручкою, протирає скло окулярів тощо), і я цілком упевне­ний, що він неуважний.

  • Співрозмовник робить висновки замість мене

  • Співрозмовник завжди намагається вставити сло­во в мою розповідь.

  • Співрозмовник завжди дивиться на мене дуже уважно, не моргаючи.

  • Співрозмовник прискіпливо дивиться на мене — це турбує.

  • Коли я пропоную щось нове, співрозмовник го­ворить, що він думає так само.

  • Співрозмовник переграє, коли показує, що ці­кавиться бесідою: занадто часто киває головою, ойкає і підтакує.

  • Коли я говорю про щось серйозне, співрозмов­ник «до слова» розповідає смішні історії, пригадує жарти, анекдоти.

  • Співрозмовник під час бесіди часто дивиться на годинник.

  • Коли я входжу до нього в кабінет, він полишає всі справи і всю увагу звертає на мене.

  • Співрозмовник поводиться так, начебто я заважаю йому робити щось важливе.

  • Співрозмовник вимагає, щоб усі погоджувалися з ним. Будь-яке його висловлювання завершуєть­ся запитанням: «Ви теж так думаєте?» або «Ви незгідні?».

Інтерпретація результатів

Підрахуйте відсоток ситуацій, що викликають у Вас негативні емо­ції (незадоволення, прикрість або роздратування):

70-100% - Ви поганий співрозмовник. Вам необхідно працювати над собою і вчитися слухати.

40-70% - Вам властиві деякі недоліки під час спілкування. Ви занадто критично ставитеся до висловлювань співрозмовника. Щоб стати хорошим співрозмовником, уникайте поспішних висновків, не переоцінюйте перше враження про людину.

менше, ніж 40% - Ви хороший співрозмовник, умієте бути уважним слухачем, при спілкуванні намагаєтеся враховувати індивідуальні особливості людини та її психологічний стан. Щоб бути таким, потрібно завжди контролювати себе в ситуації спілкування, особливо коли Ви чимось збентежені або незадоволені.

Методика «Вивчення емоційних оцінок взаємин з однокурс­никами» (за В.В. Власенком)

Опитувальник

1. Зазвичай наприкінці робочого дня на моєму обличчі помітна втома.

2. Трапляється так, що при першому знайомстві емоції заважають мені справити більш сприятливе враження на партнерів (розгублююся, хвилююся, усамітнююсь, або, навпаки, багато розмовляю, перезбуджуюся, поводжуся неприродно).

3. У спілкуванні мені часто бракує емоційності, виразності.

4. Мабуть, для оточуючих я занадто строгий.

5. В принципі, я проти того, щоб зображувати чемність, якщо тобі цього не хочеться.

6. Я зазвичай вмію приховувати від партнерів спалахи емоцій.

7. Часто у спілкуванні з колегами я міркую про щось своє.

8. Бувають випадки, коли я хочу виразити партнеру емоційну підтримку (увагу, співчуття, співпереживання), але він цього не відчуває, не сприймає.

9. Найчастіше мої очі або вираз обличчя видають заклопотаність.

10. У діловому спілкуванні намагаюся не виявляти своїх симпатій до партнерів.

11. Всі мої неприємні переживання зазвичай видно на моєму обличчі.

12. Якщо я захоплююся розмовою, то міміка обличчя стає занадто виразною, експресивною.

13. Мабуть, я дещо емоційно скутий, стиснутий.

14. Зазвичай я перебуваю у стані нервового напруження.

15. Зазвичай я відчуваю дискомфорт, коли доводиться обмінюватися рукостисканням в діловій обстановці.

16. Іноді близькі люди зупиняють мене: «Розслаб м´язи обличчя, не скривлюй губи, не зморщуй лоба».

17. Розмовляючи, я занадто жестикулюю.

18. Зазвичай у новій ситуації мені складно бути розкутим, природним.

19. Мабуть, моє обличчя має сумний чи занепокоєний вигляд, хоча на душі спокійно.

20. Мені дещо важко дивитися в очі, спілкуючись з незнайомою людиною.

21. Якщо я захочу, то мені завжди вдається приховати свою ворожість до неприязної людини.

22. Мені часто буває чомусь весело без будь-якої причини.

23. Мені дуже просто зробити за своїм бажанням або на замовлення різні міміки обличчя: зобразити радість, сум, радощі, переляк, відчай та ін.

24. Мені казали, що мій погляд важко витримати.

25. Мені щось заважає виражати теплоту, симпатію до людини, навіть якщо відчуваю це до неї.

Читайте твердження і відповідайте на них «Так» (+) чи «Ні» (-):

Обробка та інтерпретація результатів

Підбийте підсумки самооцінки:

 

«Перешкоди» у встановленні емоційних контактів:

Номери питань і відповіді за «ключем»

1. Невміння управляти емоціями, дозувати їх

+ 1

-6

+11

+16

-21

2. Неадекватний прояв емоцій

-2

+7,

+12

+17

+22

3. Негнучкість, нерозвиненість, невиразність емоцій

+3

+8,

+13

+18

-23

4. Домінування негативних емоцій

+4

+9,

+ 14

+19

+24

5. Небажання зблизитися з людьми на емоційній основі

+5

+ 10

+15

+20

+25

Яка сума набраних Вами балів? Вона може коливатися в межах від 0 до 25 - Чим більше балів, тим виразнішою є Ваша емоційна проблема у повсякденному спілкуванні. Однак не варто заспокоюватись, якщо Ви набрали замало балів (0—2). Це означає, що Ви могли бути не до кінця щирими або не цілком усвідомили свою поведінку збоку.

Якщо Ви набрали:

• не більше 5 балів — емоції зазвичай не заважають Вам спілкуватися з партнером;

• 6-8 балів — у Вас є деякі емоційні проблеми в повсякденному спілкуванні;

• 9-12 балів — свідчення того, що Ваші емоції «на кожний день» дещо ускладнюють взаємодію з партнером;

• 13 балів і більше — емоції заважають Вам встановлювати контакти з людьми, можливо, Ви піддаєтесь деяким дезорганізуючим реакціям чи станам.

Також зважте на те, чи немає конкретних «перешкод», які постійно виникають у Вас — це пункти, за якими Ви набрали 3 і більше балів.

Методика вивчення рівня комунікативного контролю

Інструкція. У цьому тесті пропонується 10 ситуацій, у яких описується Ваша реакція на них. Кожну з них необхідно оцінити як правильну чи неправильну стосовно Вас. Якщо твердження істинне (вірне) або переважно істинне, то ми оцінюємо його літерою В, а якщо неправильне або переважно неправильне — літерою Н.

Опитувальник

1. Мені здається важким мистецтво копіювати звички інших людей.

2. Я, можливо, зміг би зіграти «дурника», для того, щоб привернути до себе увагу чи розвеселити оточуючих.

3. З мене вийшов би непоганий актор.

4. Іншим людям інколи здається, що я хвилююся більше, ніж це є насправді.

5. У компанії я рідко знаходжуся в центрі уваги.

6. У різних ситуаціях та в спілкуванні з різними людьми я часто поводжуся по-різному.

7. Я можу відстоювати тільки те, в чому щиро переконаний.

8. Щоб мати успіх у роботі та в стосунках з людьми, я намагаюся бути таким, яким вони мене хочуть бачити.

9. Я можу бути люб'язний з людьми, які мені дуже не подобаються.

10. Я не завжди такий, яким здаюся.

Аналіз результатів

Підрахунок результатів: по одному балу нараховується за відповіді Н на 1, 5, 7 питання, та за відповідь В — на решту.

0-3 бали. У Вас низький комунікативний контроль. Ваша поведінка рівномірна (однакова) незалежно від ситуації. Ви здатні до щирого розкриття в спілкуванні. Дехто вважає Вас "невигідним" у спілкуванні через Вашу прямолінійність.

4-6 балів. У Вас середній комунікативний контроль. Ви щирі, але стримані у своїх емоціях, у своїй поведінці зважаєте на оточуючих людей.

7-10 балів. У Вас високий комунікативний контроль. Ви легко входите в будь-яку роль, гнучко реагуєте на зміну ситуації, невимушено почуваєтеся та здатні передбачити враження, яке справляєте на оточуючих.

Вивчення ділових та соціемоційних ролей у групі

Соціометрія - теорія вивчення міжособових відносин, автором якої є психолог та соціолог Якоб Морено. Під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях. Одним з основних соціометричних методів є соціометричне опитування, а соціометричним критерієм – запитання соціометричної анкети “Кого з членів вашої групи ви залишили б у ній, якби вона формувалася заново?” У відповідь на кожне таке запитання респонденти повинні вказати номери членів групи зі списку.

Запитання та завдання для самостійної роботи

  1. Поясніть, як ви розумієте параметри комунікативної ситуації: хто — кому — що — про що — для чого — де — коли.

  2. Розкажіть про комунікативний акт (його складові, поведінку комунікантів, роль темпераменту у комунікації, значення міжособистісного простору).

  3. Якими ознаками відрізняються між собою комуніканти?

  4. Наведіть 2 приклади фрагментів професійної комунікації, проаналізуйте їх з погляду структури процесу

Індивідуальне завдання

  1. Виберіть особу, з якою ви часто спілкуєтеся, і спробуйте розкрити особливості її комунікативної сфери. Напишіть про це невеликий твір.

  2. Напишіть текст рекламного оголошення про курси, на яких навчають мовленнєвій комунікації (вкажіть, що саме тут буде вивчатися та яку користь це може принести в житті). Виберіть найбільш вдалий варіант реклами.

  3. Напишіть текст реклами туристичного продукту

Специфіка процесу обміну інформацією

Комунікація - це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми. Комунікації є процесами зв'язку працівників, підрозділів, організацій тощо.

Комунікаційний процес - це процес обміну інформацією між двома або більше людьми, працівниками з метою розв'язання певної проблеми.

Офіційна інформація – це інформація, що передається формальними каналами за допомогою наказів, розпоряджень тощо.

Неофіційна інформація – це інформація, яка передається неформальними каналами за допомогою чуток, пліток тощо. Комунікації виникають:

1. Між організацією і зовнішнім середовищем.

2. Між рівнями, підрозділами та працівниками організації.

Комунікації можуть здійснюватися:

  • від вищих рівнів управління до нижчих, тобто зверху до низу (поточні завдання, зміни в технології виробництва, нові пріоритети тощо):

  • від нижчих рівнів до вищих (інформація про недоліки, порушення, страйкову ситуацію та ін.);

  • між різними підрозділами (відділами, цехами тощо);

  • між окремими працівниками;

  • між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом);

  • через неформальні комунікації здебільшого шляхом поширення чуток.

Комунікації можуть бути формальні (офіційні) та неформальні. Формальні - створюються керівництвом організації. Неформальні — установлюються на засадах особистих стосунків в організації.

З метою забезпечення високої якості комунікаційних процесів слід орієнтуватись на два види комунікацій:

- міжособові, що виникають між конкретними особами (працівниками);

- організаційні, що визначаються характером діяльності, побудовою, можливостями організації (підприємства).

Основні елементи процесу комунікації

Для вивчення ефекту впливу в процесі спілкування виділяють елементи комунікативного процесу.

Модель комунікативного процесу включає п'ять елементів:

ХТО? (передає повідомлення) – комунікатор - відправник – особа, яка генерує ідеї або збирає й передає інформацію

ЩО? (передається) – повідомлення (текст) - закодована за допомогою символів інформація (помилки: нечітко сформульоване, неаргументоване розпорядження)

ЯК? (здійснюється передача) – канал – засіб передавання інформації (за чашкою кави, критика і письмове попередження)

КОМУ? (спрямоване повідомлення) – одержувач – аудиторія – реципієнт – особа, якій призначена інформація і яка її інтерпретує

З ЯКИМ ЕФЕКТОМ? – ефективність (може бути зворотний зв’язок або ні).

Зворотний зв’язок (оцінний або безоцінний) – реакція на повідомлення з боку адресата (словесна, паралінгвістична), яка допомагає адресантові орієнтуватися в особі першого, визначати міру дієвості своїх аргументів, переконуватися у досягненні чи недосягненні комунікативної мети.

Комунікативний шум – різноманітні форми порушень та\або деформації повідомлень, що утруднюють процес передавання або сприйняття інформації.

Контекст (лат. contextus- тісний зв’язок) спілкування – середовище, час, особливості каналу комунікації та інші умови, в яких має місце конкретне спілкування

Моделі комунікації

У історії розвитку різних наук, а згодом і теорії ко­мунікації було створено значну кількість моделей кому­нікації з урахуванням різних складових комунікативно­го акту, типів зв'язків між учасниками і плину спілку­вання класифікують на три групи: лінійні, інтерактив­ні, трансакційні.

Лінійні моделі. Свої варіанти цих моделей запропо­нували американський вчений Г. Лассвелл, американ­ський дослідник з проблем комунікації та штучного інтелекту К.-Е. Шеннон, американський мовознавець російського походження Р. Якобсон, радянський філо­лог, культуролог Ю. Лотман. У їх межах комунікація розглядається як лінійний, односкерований процес — від відправника (адресанта) до отримувача (адресата). Наприклад, реклама, звернення президента до нації, факс, телеграма, Інтернет.

Модель Г. Лассвелла. Це модель лінійного розгор­тання мовлення від мотиву, який спонукає адресанта розпочати спілкування, до ефекту, отриманого адресан­том у спілкуванні з адресатом (аудиторією); запропоно­вана ще в 1948 р. Етапи процесу: Хто говорить? Що го­ворить? За допомогою якого каналу? До кого говорить? З яким результатом говорить?

У цій моделі не враховано інтерактивності учасни­ків комунікації, того, що кожен з них у процесі комуні­кативного акту міняється місцями, тобто адресат стає адресантом, і навпаки.

Модель К.-Е. Шеннона. Зорієнтована на телефоніч­ну комунікацію, тобто враховує передусім технічний бік проблеми (рис. 1.1).

Тут цікавим елементом є включення ефектів, що «заважають», як «джерело шуму». К. Шеннон писав, що англійську мову можна передбачити приблизно на 50%. Тобто половину літер чи слів можна зняти, та ми однак зрозуміємо, що саме було сказано.

Модель Р. Якобсона. Розглядаючи процеси комуні­кації, вчений орієнтувався насамперед на особи учасни­ків спілкування і засоби мови, які використовуються ними в інтеракції. Однак процес спілкування теж односкерований. Подана модель інтерпретується так: адресант, вико­ристовуючи засоби мовного коду, формує повідомлен­ня, за допомогою якого у межах конкретного контексту встановлює контакт з адресатом (наказ, звертання, підтриман­ня контакту між співбесідниками: розмови про погоду, за святковим столом, «світські бесіди», повідомлення у формі вірша, привітання, вітальна промова тощо).

Інтерактивні моделі. Отримали в теорії комуніка­ції таку назву з огляду на те, що передбачають активність усіх учасників спілкування. Тому обов’язковим елементом є зворотний зв’язок. Запропонували ці моделі спілкування рос. філолог М. Бахтін. Такі моделі зображають комунікацію як низку переривчастих актів, що мають початок і кінець. У цих моделях недостатньо диференційовано канал комунікації, не враховано психологічні, соціальні та інші чинники, які впливають на перебіг міжособистісного спілкування («мозковий штурм», нарада).

Трансакційні моделі. У моделіх цього типу комунікацію представлено як процес одночасного відправлення і отримування повідомлень комунікаторами, які залежать один від одного як творці комунікативного акту, залишаючись при цьому неповторними особистостями. Найпоширенішою є модель німецького лінгвіста В. Шромма. Адресат і адресант виконують свої функції одночасно (обговорення нового проекту, диспут).