- •Л. В. Мороз
- •Передмова
- •Змістовий модуль 1 основні соціально-психологічні теорії комунікації
- •Тема 1.1. Психологія міжособистісного спілкування як навчальна дисципліна
- •Тема 1.2. Соціально-психологічна специфіка міжособистісного спілкування
- •Характеристика якості взаємин між людьми
- •Характеристика стратегій спілкування
- •Основні стилі спілкування
- •Тема 1.3. Комунікація в міжособистісних відносинах
- •Інтернет-моделі комунікації
- •Тема 1.4. Особливості міжособистісного спілкування
- •Характеристика максим спілкування та постулатів принципу кооперації
- •Характеристика максим спілкування та постулатів принципу ввічливості
- •Характеристика типів мовленнєвого впливу
- •Принципи мовленнєвого впливу
- •Тема 1.5. Професійне мовлення: ознаки ефективності
- •Вимоги до мовлення
- •Ситуації спілкування та формули мовленнєвого етикету
- •Змістовий модуль 2 практичні аспекти протікання ефективної та неефективної комунікації у різних ситуаціях спілкування
- •Тема 2.1. Проблеми адекватного прийому і передачі інформації
- •Тема 2.2. Зворотній зв'язок і його роль у спілкуванні. Види та техніки слухання і його роль у міжособистісному спілкуванні
- •Тема 2.3. Невербальні особливості професійної комунікації
- •Як трактувати невербальну поведінку під час перемовин
- •Тема 2.4. Етика ділового спілкування
- •12 Правил телефонної розмови
- •Тема 2.5. Психологічні особливості ведення дискусій і публічних виступів
- •Заняття 1
- •5. Розмітка тексту знаками партитури
- •6. Тренування
- •Структура професійної публічної промови
- •Заняття 2
- •Захисні прийоми суперечки
- •Тема 2.6. Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу
- •Індивідуальна робота «комунікативний паспорт учасника міжособистісного спілкування»
- •Рекомендована література
Інтернет-моделі комунікації
Бурхливий розвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій став передумовою для створення принципово нових моделей комунікації, зокрема з використанням Інтернету і мобільного зв'язку.
Інтернет-співтовариства мають у зазначеному аспекті свої особливості:
1. Масова інтерактивність, коли можна організувати комунікацію не тільки "індивід — індивід", "індивід — група", "індивід — суспільство", а й забезпечити багатосторонню комунікацію завдяки використанню сайтів, листів розсилки, дискусійних панелей (web-board), чатів.
2. Загальнодоступність, яка забезпечує можливість будь-кому і в будь-який час бути учасником групової комунікації, ознайомитися з результатами обговорення.
3. Зберігання результатів комунікації — при цьому варто відзначити можливість зберігання як кінцевих результатів комунікації інтернет-співтовариства так і проміжних даних, що дає змогу відстежити і зрозуміти розвиток дискусії і як з'явився на світ той чи інший текст, хто і коли був його авторами.
4. Інтегрованість, яка полягає в можливості організації архіву повідомлень електронної конференції з подальшою класифікацією і упорядкуванням.
5. Оперативність комунікації, що наближає Інтернет як все-таки переважно письмову форму комунікації за швидкістю обміну інформацією до усних форм комунікації (наприклад, чат, який дозволяє практично в режимі реального часу оперативно реагувати на висловлювання колег).
6. Загальний єдиний простір комунікації, який дозволяє кожному з учасників групової взаємодії в будь-який час приєднатися до обговорення незалежно від свого місця перебування.
Ефективна мовна комунікація
Мірою ефективності комунікативного процесу є збіг того, що один з партнерів хотів передати іншому, з тим, що зрозумів інший.
Взаєморозуміння – це таке розшифрування партнерами повідомлень і дій одне одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів.
Рівні взаєморозумінні: згода, розумінні, співпереживання.
Під згодою слід розуміти достатньо взаємопогоджені оцінки ситуації та правила поведінки кожного учасника спілкування (підкорення розумним нормам поведінки). Однак це нелегко, тому зустрічаємось з неадекватною поведінкою у транспорті, магазині, лікарні.
Розуміння – у суб’єкта виникає впевненість в адекватності своїх уявлень і засобів впливу на співрозмовника.
Співпереживання передбачає здатність урахувати стан співрозмовника.
Правильно зрозуміти когось – це відчути, що він «мав на увазі», розшифрувати, що він «хотів сказати».
У повсякденному житті міра взаєморозуміння не дуже висока, причинами цього є:
- не говоримо того, що думаємо насправді;
- формулюємо думки таким чином, щоб можна було від них відмовитися;
- говоримо те, що маємо сказати, керуючись умовностями, нормами.
При сприйнятті інформації:
- зайняті і не чуємо, про що нам говорять;
- власна потреба висловитися сильніша, аніж вислухати;
- слухаємо, щоб оцінити, а не почути;
- не довіряємо один одному.
На думку психологів, для успішного спілкування мають значення три фактори:
- надійність того, хто говорить;
- зрозумілість його повідомлення;
- врахування зворотних зв’язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.
Виявлення почуттів у спілкуванні може бути як опосередкованим, так і безпосереднім.
Безпосереднім виявленням почутті є вміння їх описувати.
Опосередкованими засобами виявлення почуттів є риторичні запитання, накази і заборони, сварки і прокляття, догани і претензії, похвала і осуд, приписування іншим уявних якостей.
Під час обміну інформацією виникають комунікативні бар’єри (Таблиця 1).
Таблиця 1
Види комунікативних бар’єрів
Назва бар'єра |
Загальна характеристика |
Причини виникнення |
Смисловий |
Слово може мати неоднаковий смисл: він зароджується у свідомості того, хто говорить, але не обов'язково є зрозумілим тому, хто слухає |
|
Логічний |
Неадекватне розуміння, породжене особливостями мислення. Думку зумовлюють різні потреби людини. |
- неоднаковий вид мислення (наприклад, у одного абстрактно-логічне, в іншого - наочно-образне); - використання операцій мислення (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування) з різним ступенем глибини.; - превалювання форм мислення в інтелекті кожного з партнерів та ін. |
Фонетичний |
Перешкода, створена особливостями мови того, хто говорить |
- співрозмовники мають суттєві дефекти мови та дикції; - партнери по спілкуванню перекручують граматичну структуру висловлювань; - невиразна мова, велика кількість слів-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна мова та ін. - учасники комунікативного процесу розмовляють різними мовами і діалектами. |
Семантичний |
Відмінності у системах значень партнерів по комунікації -тезаурусах, тобто лінгвістичного словника мови, з повною смисловою інформацією |
- партнери користуються однаковими знаками (і словами) для означення різних речей; - обмежений лексичний склад мови в одного зі співрозмовників; - соціальні, культурні, психологічні, національні, релігійні, професійні, групові та інші відмінності; - невідповідність між мовними засобами, що використовує комунікатор, і мовними ресурсами реципієнта; - індивідуальні особливості реципієнта, передусім здатність оперувати мовою як засобом мислення та ін. |
Стилістичний
|
Невідповідність стилю мови комунікатора і ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта |
- панібратська манера спілкування; - використання стилю спілкування, який не відповідає комунікативній ситуації і намірам партнера; - використання стилю, який має примусові акценти (якщо комунікатор використовує мовні звороти “вам потрібно”, “ви зобов'язані”, “ти повинен” та подібні, у реципієнта виникає явний чи прихований супротив); - неправильна організація повідомлення (повідомлення сприймається краще, якщо воно побудоване від уваги до інтересу; від інтересу до основних положень; від основних положень до заперечень і запитань; відповіді, висновки, резюмування); - форма і зміст комунікації не відповідають одне одному (наприклад, запрошена на розмову людина змушена вислуховувати монолог. Це провокує негативні емоції, що заважають зосередитися і сприймати почуте); - інформація передається науково-канцелярським стилем, який утруднений при слуховому сприйнятті. |
