Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПМС Методрекомендації (Мороз Л.В.).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Інтернет-моделі комунікації

Бурхливий розвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій став передумовою для створення принципово нових моделей комунікації, зокрема з використанням Інтернету і мобільного зв'язку.

Інтернет-співтовариства мають у зазначеному аспекті свої особливості:

1. Масова інтерактивність, коли можна організувати комунікацію не тільки "індивід — індивід", "індивід — група", "індивід — суспільство", а й забезпечити багатосторонню комунікацію завдяки використанню сайтів, листів розсилки, дискусійних панелей (web-board), чатів.

2. Загальнодоступність, яка забезпечує можливість будь-кому і в будь-який час бути учасником групової комунікації, ознайомитися з результатами обговорення.

3. Зберігання результатів комунікації — при цьому варто відзначити можливість зберігання як кінцевих результатів комунікації інтернет-співтовариства так і проміжних даних, що дає змогу відстежити і зрозуміти розвиток дискусії і як з'явився на світ той чи інший текст, хто і коли був його авторами.

4. Інтегрованість, яка полягає в можливості організації архіву повідомлень електронної конференції з подальшою класифікацією і упорядкуванням.

5. Оперативність комунікації, що наближає Інтернет як все-таки переважно письмову форму комунікації за швидкістю обміну інформацією до усних форм комунікації (наприклад, чат, який дозволяє практично в режимі реального часу оперативно реагувати на висловлювання колег).

6. Загальний єдиний простір комунікації, який дозволяє кожному з учасників групової взаємодії в будь-який час приєднатися до обговорення незалежно від свого місця перебування.

Ефективна мовна комунікація

Мірою ефективності комунікативного процесу є збіг того, що один з партнерів хотів передати іншому, з тим, що зрозумів інший.

Взаєморозуміння – це таке розшифрування партнерами повідомлень і дій одне одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів.

Рівні взаєморозумінні: згода, розумінні, співпереживання.

Під згодою слід розуміти достатньо взаємопогоджені оцінки ситуації та правила поведінки кожного учасника спілкування (підкорення розумним нормам поведінки). Однак це нелегко, тому зустрічаємось з неадекватною поведінкою у транспорті, магазині, лікарні.

Розуміння – у суб’єкта виникає впевненість в адекватності своїх уявлень і засобів впливу на співрозмовника.

Співпереживання передбачає здатність урахувати стан співрозмовника.

Правильно зрозуміти когось – це відчути, що він «мав на увазі», розшифрувати, що він «хотів сказати».

У повсякденному житті міра взаєморозуміння не дуже висока, причинами цього є:

- не говоримо того, що думаємо насправді;

- формулюємо думки таким чином, щоб можна було від них відмовитися;

- говоримо те, що маємо сказати, керуючись умовностями, нормами.

При сприйнятті інформації:

- зайняті і не чуємо, про що нам говорять;

- власна потреба висловитися сильніша, аніж вислухати;

- слухаємо, щоб оцінити, а не почути;

- не довіряємо один одному.

На думку психологів, для успішного спілкування мають значення три фактори:

- надійність того, хто говорить;

- зрозумілість його повідомлення;

- врахування зворотних зв’язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.

Виявлення почуттів у спілкуванні може бути як опосередкованим, так і безпосереднім.

Безпосереднім виявленням почутті є вміння їх описувати.

Опосередкованими засобами виявлення почуттів є риторичні запитання, накази і заборони, сварки і прокляття, догани і претензії, похвала і осуд, приписування іншим уявних якостей.

Під час обміну інформацією виникають комунікативні бар’єри (Таблиця 1).

Таблиця 1

Види комунікативних бар’єрів

Назва бар'єра

Загальна характеристика

Причини виникнення

Смисловий

Слово може мати неоднаковий смисл: він зароджується у свідомості того, хто говорить, але не обов'язково є зрозумілим тому, хто слухає

  • відмінності смислів висловлювань, прохань, наказів та ін.;

  • ігнорування поглядів, цінностей, системи особистісних смислів співрозмовника;

  • відмінності у знаннях, інформаційному фонді співрозмовників та ін.

Логічний

Неадекватне розуміння, породжене особливостями мислення. Думку зумовлюють різні потреби людини.

- неоднаковий вид мислення (наприклад, у одного  абстрактно-логічне, в іншого - наочно-образне);

- використання операцій мислення (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування) з різним ступенем глибини.;

- превалювання форм мислення в інтелекті кожного з партнерів та ін.

Фонетичний

Перешкода, створена особливостями мови того, хто говорить

- співрозмовники мають суттєві дефекти мови та дикції; - партнери по спілкуванню перекручують граматичну структуру висловлювань; - невиразна мова, велика кількість слів-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна мова та ін.

- учасники комунікативного процесу розмовляють різними мовами і діалектами.

Семантичний

Відмінності у системах значень партнерів по комунікації -тезаурусах, тобто лінгвістичного словника мови, з повною смисловою інформацією

- партнери користуються однаковими знаками (і словами) для означення різних речей; - обмежений лексичний склад мови в одного зі співрозмовників; - соціальні, культурні, психологічні, національні, релігійні, професійні, групові та інші відмінності;

- невідповідність між мовними засобами, що використовує комунікатор, і мовними ресурсами реципієнта;

- індивідуальні особливості реципієнта, передусім здатність оперувати мовою як засобом мислення та ін.

Стилістичний

Невідповідність стилю мови комунікатора і ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта

- панібратська манера спілкування; - використання стилю спілкування, який не відповідає комунікативній ситуації і намірам партнера; - використання стилю, який має примусові акценти (якщо комунікатор використовує мовні звороти “вам потрібно”, “ви зобов'язані”, “ти повинен” та подібні, у реципієнта виникає явний чи прихований супротив); - неправильна організація повідомлення (повідомлення сприймається краще, якщо воно побудоване від уваги до інтересу; від інтересу до основних положень; від основних положень до заперечень і запитань; відповіді, висновки, резюмування);

- форма і зміст комунікації не відповідають одне одному (наприклад, запрошена на розмову людина змушена вислуховувати монолог. Це провокує негативні емоції, що заважають зосередитися і сприймати почуте);

- інформація передається науково-канцелярським стилем, який утруднений при слуховому сприйнятті.