- •1. Основні теорії та концепції європейської інтеграції після п світової війни.
- •1.Федералізм
- •2. Функціоналізм(д. Мітерані)
- •3. Неофункціоналізм
- •Єдиний Європейський Акт та проблема політичного співробітництва в єс.
- •План Фуше та його характеристика.
- •Історичні аспеки ідеї «Об’єднаної Європи»
- •Питання 5 (Маастрихтський договір та спільна зовнішня політика та політика безпеки (сзппб).
- •1 Опора (Європейське Співтовариство)
- •Основні положення м. Д., основні інституційні зміни в м.Д.
- •2 Опора сзпб
- •3 Опора Співробітництво у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах
- •7. Пан’європейський рух та його значення
- •Питання 12 Еволюція повноважень Європарламенту після Маастрихту до сьогодення.
- •13. Європейський федералістський рух після п світової війни.
- •14. Амстердамський договір та сзппб.
- •15. Значення утворення Європейської Ради.
- •17. Основні етапи середземноморської політики єс.
- •18. Питання представництва в єк та голосування в єр, представлені в проекті Конституції єс.
- •19. Еволюція класичного європейського федералізму.
- •20. Динаміка зближення єс з країнами Балтії.
- •21. Повноваження Європейської комісії. Проблема представництва на сучасному етапі.
- •22. Інтегральний федералізм, секторальний федералізм. Концепція “карткової Європи”. Порівняльний аналіз.
- •3. Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн; концепція змінної геометрії” євроінтеграції)
- •Сучасний Європейський неофункціоналізм. Відмінності від традиційного функціоналізму.
- •6) Розгляд регіональної інтеграції в контексті інтеграції глобальної
- •26. Формування політики єс щодо країн цсє в 90-х роках.
- •27. Єдиний Європейський Акт та питання інтеграційного співробітництва в єс.
- •28. Неофункціоналізм е.Хааса. Основні положення та недоліки.
- •29.Сучасний стан відносин сша та Західної Європи. Коротка характеристика.
- •30. Штудгардська декларація про єс 1983 року.
- •31. Основні принципи неофункціоналізму: прагматичний детермінізм.
- •32 (Маастрихтські угоди та внесення інституціональних змін до єс)
- •Основні положення м. Д., основні інституційні зміни в м.Д.
- •1 Опора (Європейське Співтовариство)
- •33. Трансформація зєс та воєнно – політичне співробітництво в єс.
- •34. Рішення самміту в Ніцці 2000 р. Та його значення
- •35. Амстердамський саміт 1997 р. Та його значення
- •Посилив захист прав і свобод людини
- •Розширив сферу соціальної політики єс
- •Розвинув інститут європейського громадянства
- •Розширив сферу прийняття рішень у Раді кваліфікованою більшістю
- •Посилив відкритість у процесі прийняття рішень у Євросоюзі, запровадив поняття гласності.
- •36. Парижські угоди 1954 року та утворення зєс. Їх значення.
- •37. Теоретична школа “первинного поглиблення”. Основні положення. Концепція “міцного ядра”.
- •38. Самміт єс в Ніцці 2000р. Та зміни в механізмі прийняття рішень.
- •39. Гаазький саміт та його значення.
- •40.Школа “поглиблення задля розширення”. Концепція “Європи концентричних кіл”.
- •Позиція країн єс щодо основних положень Конституції єс.
- •Спільна сільськогосподарська програма єс. Формування, етапи розвитку та перспективи еволюції.
- •Теорії “первинного розширення”. Міжурядовий або “реалістичний” підхід. (а.Малвард, р.Дарендорф, х.Валлас, с.Хоффман).
- •44.Проблеми воєнно-політичного співробітництва сша та єс на сучасному етапі.
- •45. Переговори щодо утворення Європейського оборонного співтовариства та Європейського політичного співтовариства 1952 рік.
- •47.Позиція сша та єс по югославській проблемі в 90-і роки.
- •48. Програма tacis та її значення Програма технічної допомоги країнам снд (Програма тасіс)
- •49. Концепція «солідарного простору» а.Маршал.
- •50. Єс та врегулювання близькосхідної кризи в 90 – ті роки.
- •51. Програма phare та її значення
- •53.Еволюція євроатлантичних відносин в 90-х роках.
- •59) Геополітичне значення Середземноморського регіону для єс
- •60. План ж.Делора щодо формування Європ. Економічного простору 1989 р.
- •61. «Декларація про єс» Штутгарт
- •62. Конференція в Барселоні (26-28 листопада 1995 р.)
- •63. Стратегія «сусідства» та її вплив на відносини України з новими членами єс.
- •64. Проект а. Спінеллі.
- •Політика єс в західно-балканському регіоні.
- •66. План Шумана 1950 р та утворення єовс
- •Євроантлантична політика країн Балтії (порівняльний аналіз)
- •Копенгагенські критерії вступу в єс (характеристика)
- •69. Позиція єс в Іракському конфлікті
- •70. Хельсінський самміт єс 1999 року та країни Балтії.
- •71. Програма «Agenda 2000» та система «партнерство в приєднанні»
- •72. Політика єс в Південно – східній Азії.
- •73. Програма «Партнерство заради миру» та воєнно – політичне співробітництво країн Балтії.
- •74. Лісабонський договір 2009 року та його значення.
- •75. Римські угоди 1957 року та Великобританія
- •76. Проблема близькосхідного врегулювання сьогодні та політика єс.
- •77. Значення та наслідки розширення єс для України.
- •78. Пан’європейський рух та його значення
- •79. Римський саміт 2004 року та договір про введення Конституції для Європи.
- •80. Європейський Конвент 2001 року та результати його роботи.
- •81. Вступ Іспанії та Португалії до єс та запровадження принципу двох швидкостей.
- •82. Особливості розширення єс в 70 ті роки.
- •83. Значення розширення єс в 80 –ті роки.
- •84. Вступ Австрії, Швеції та Фінляндії та їх значення для єс,
- •85. Принципи розширення хвилями країн цсє
- •86. Принцип регати та причини його застосування щодо країн цсє.
- •87. Особливості вступу Греції до єс.
- •88. Перспективи вступу країн західних Балкан до єс.
- •89. Євроінтеграційна політика України: слабкі та сильні сторони.
2. Функціоналізм(д. Мітерані)
Основні праці в яких Мітерані сформулював засади класичного функціоналізму: «Діюча система світу», «Перспектива інтеграції: федералізм чи функціоналізм»
Основна особливість Ф- заперечення прояву будь-якої силової політики як міждержавного так й федеративного характеру, які на думку Мітерані здатні лише відновити націоналістичні тенденції в тій чи іншій формі(як супротив). Закликав спочатку виділити проблеми, які мають бути вирішенні для покращення соц. та економ. добробуту, а форма їх вирішення нібити сформується сама по собі. Пропонував зосередити державну взаємодію саме на співпраці держав в соціально-економічній сфері, яку вважав такою, що об’єктивно може виступити об’єднуючим елементом. Така модель міждержавних відносин на його думку мала попередити можливість прояву націоналізму та забезпечити надійні гарантії миру. Майбутні міждержавні інституції на його думку повинні були мати форму: “ угоди між декількома урядами ” з тих питань, з яких у них виникла усвідомлена потреба та необхідність у співпраці. Подібна угода повинна була на думку Мітерані призвести до значних переміщень юрисдикцій та повноважень від держав до наддержавних інституцій. Недоліки: штучне звуження динаміки міжнародних процесів до раціональних положень політичної економії; неврахування суб’єктивних аспектів міжнародних процесів(зміна урядів, зміна зовнішньополітичних орієнтирів, тощо); глобальний характер інтеграці – мало уваги приділяв регіональним аспектам інтеграції. Головна відмінність функціоналізму Мітерані від класичного федерадізму полягає в тому що, федералісти більшою мірою зосереджувалися на створені інститутів, які будуть контролювати федерацію. У той час як функціоналісти, вважали, що будь-яке об'єднання за політичним принципом приречене на провал.
3. Неофункціоналізм
Виникнення неофункціоналізму як концепції фактично пов’язане зі спробами знайти відповіді на ті питання інтеграційного процесу, на які не могли відповісти прихильники класичного федералізму. Концепція неофункціоналізму намагається пояснити динаміку розвитку співробітництва та координації політичних курсів національних держав, а також логіку міжнародних обмінних процесів. Неодноразові спроби вольового врегулювання міждержавних стосунків на міжурядовій основі, що робилися ще задовго до того, як європейська інтеграція стала реальністю (Міжнародний телеграфний союз - 1865 р.; Угода про універсальні поштові вимоги - 1875 р.), неофункціоналізм пояснює як наслідок інтенсифікації глобальних обмінних процесів у технічній, комунікаційній та комерційній сферах, а також прагненням здійснювати контроль та координацію цих дій. Неофункціоналісти розглядали інтеграцію, на відміну від федеративної моделі або чисто функціональної версії наднаціональної парадигми, як більш складний, багатосторонній та досить довгий у часі процес. Основні положення теорії неофункціоналізму були розроблені в кінці 50-х років відомим американським політологом Ернестом Хаасом. Подальший розвиток неофункціоналізму, вдосконалення його методів та ревізіонізм деяких положень пов’язані з іменами відомих теоретиків: Ф.Шміттера, Л.Ліндберга, С.Шайнгольда, Поля Тейлора.