- •1. Основні теорії та концепції європейської інтеграції після п світової війни.
- •1.Федералізм
- •2. Функціоналізм(д. Мітерані)
- •3. Неофункціоналізм
- •Єдиний Європейський Акт та проблема політичного співробітництва в єс.
- •План Фуше та його характеристика.
- •Історичні аспеки ідеї «Об’єднаної Європи»
- •Питання 5 (Маастрихтський договір та спільна зовнішня політика та політика безпеки (сзппб).
- •1 Опора (Європейське Співтовариство)
- •Основні положення м. Д., основні інституційні зміни в м.Д.
- •2 Опора сзпб
- •3 Опора Співробітництво у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах
- •7. Пан’європейський рух та його значення
- •Питання 12 Еволюція повноважень Європарламенту після Маастрихту до сьогодення.
- •13. Європейський федералістський рух після п світової війни.
- •14. Амстердамський договір та сзппб.
- •15. Значення утворення Європейської Ради.
- •17. Основні етапи середземноморської політики єс.
- •18. Питання представництва в єк та голосування в єр, представлені в проекті Конституції єс.
- •19. Еволюція класичного європейського федералізму.
- •20. Динаміка зближення єс з країнами Балтії.
- •21. Повноваження Європейської комісії. Проблема представництва на сучасному етапі.
- •22. Інтегральний федералізм, секторальний федералізм. Концепція “карткової Європи”. Порівняльний аналіз.
- •3. Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн; концепція змінної геометрії” євроінтеграції)
- •Сучасний Європейський неофункціоналізм. Відмінності від традиційного функціоналізму.
- •6) Розгляд регіональної інтеграції в контексті інтеграції глобальної
- •26. Формування політики єс щодо країн цсє в 90-х роках.
- •27. Єдиний Європейський Акт та питання інтеграційного співробітництва в єс.
- •28. Неофункціоналізм е.Хааса. Основні положення та недоліки.
- •29.Сучасний стан відносин сша та Західної Європи. Коротка характеристика.
- •30. Штудгардська декларація про єс 1983 року.
- •31. Основні принципи неофункціоналізму: прагматичний детермінізм.
- •32 (Маастрихтські угоди та внесення інституціональних змін до єс)
- •Основні положення м. Д., основні інституційні зміни в м.Д.
- •1 Опора (Європейське Співтовариство)
- •33. Трансформація зєс та воєнно – політичне співробітництво в єс.
- •34. Рішення самміту в Ніцці 2000 р. Та його значення
- •35. Амстердамський саміт 1997 р. Та його значення
- •Посилив захист прав і свобод людини
- •Розширив сферу соціальної політики єс
- •Розвинув інститут європейського громадянства
- •Розширив сферу прийняття рішень у Раді кваліфікованою більшістю
- •Посилив відкритість у процесі прийняття рішень у Євросоюзі, запровадив поняття гласності.
- •36. Парижські угоди 1954 року та утворення зєс. Їх значення.
- •37. Теоретична школа “первинного поглиблення”. Основні положення. Концепція “міцного ядра”.
- •38. Самміт єс в Ніцці 2000р. Та зміни в механізмі прийняття рішень.
- •39. Гаазький саміт та його значення.
- •40.Школа “поглиблення задля розширення”. Концепція “Європи концентричних кіл”.
- •Позиція країн єс щодо основних положень Конституції єс.
- •Спільна сільськогосподарська програма єс. Формування, етапи розвитку та перспективи еволюції.
- •Теорії “первинного розширення”. Міжурядовий або “реалістичний” підхід. (а.Малвард, р.Дарендорф, х.Валлас, с.Хоффман).
- •44.Проблеми воєнно-політичного співробітництва сша та єс на сучасному етапі.
- •45. Переговори щодо утворення Європейського оборонного співтовариства та Європейського політичного співтовариства 1952 рік.
- •47.Позиція сша та єс по югославській проблемі в 90-і роки.
- •48. Програма tacis та її значення Програма технічної допомоги країнам снд (Програма тасіс)
- •49. Концепція «солідарного простору» а.Маршал.
- •50. Єс та врегулювання близькосхідної кризи в 90 – ті роки.
- •51. Програма phare та її значення
- •53.Еволюція євроатлантичних відносин в 90-х роках.
- •59) Геополітичне значення Середземноморського регіону для єс
- •60. План ж.Делора щодо формування Європ. Економічного простору 1989 р.
- •61. «Декларація про єс» Штутгарт
- •62. Конференція в Барселоні (26-28 листопада 1995 р.)
- •63. Стратегія «сусідства» та її вплив на відносини України з новими членами єс.
- •64. Проект а. Спінеллі.
- •Політика єс в західно-балканському регіоні.
- •66. План Шумана 1950 р та утворення єовс
- •Євроантлантична політика країн Балтії (порівняльний аналіз)
- •Копенгагенські критерії вступу в єс (характеристика)
- •69. Позиція єс в Іракському конфлікті
- •70. Хельсінський самміт єс 1999 року та країни Балтії.
- •71. Програма «Agenda 2000» та система «партнерство в приєднанні»
- •72. Політика єс в Південно – східній Азії.
- •73. Програма «Партнерство заради миру» та воєнно – політичне співробітництво країн Балтії.
- •74. Лісабонський договір 2009 року та його значення.
- •75. Римські угоди 1957 року та Великобританія
- •76. Проблема близькосхідного врегулювання сьогодні та політика єс.
- •77. Значення та наслідки розширення єс для України.
- •78. Пан’європейський рух та його значення
- •79. Римський саміт 2004 року та договір про введення Конституції для Європи.
- •80. Європейський Конвент 2001 року та результати його роботи.
- •81. Вступ Іспанії та Португалії до єс та запровадження принципу двох швидкостей.
- •82. Особливості розширення єс в 70 ті роки.
- •83. Значення розширення єс в 80 –ті роки.
- •84. Вступ Австрії, Швеції та Фінляндії та їх значення для єс,
- •85. Принципи розширення хвилями країн цсє
- •86. Принцип регати та причини його застосування щодо країн цсє.
- •87. Особливості вступу Греції до єс.
- •88. Перспективи вступу країн західних Балкан до єс.
- •89. Євроінтеграційна політика України: слабкі та сильні сторони.
Євроантлантична політика країн Балтії (порівняльний аналіз)
Латвія – 13 жовтня 1995 р.
Естинія – 24 листопада 1995 р.
Литва поділа заявку на вступ в ЄС – 8 грудня 1995 р.
Вступ країн Балтії в НАТО і ЄС (плюс Польща) навесні 2004 р., безумовно, стало найважливішою подією для політичного життя Європи. У ЗМІ як Росії, так і країн Північної Європи ведеться дискусія щодо наслідку розширення для регіону. На перше місце тут виходять проблеми співробітництва й безпеки, але не варто забувати й про традиційні аспекти безпеки.
Говорячи про розширення НАТО і ЄС, варто розуміти, що це процеси в найтіснішому ступені зв'язані; у принципі, це дві сторони європейської інтеграції. Незважаючи на існуючі протиріччя між інтересами США й країн Європи (а також "старої" й "нової" Європи) ніхто з них ніколи не протиставляв ці процеси, навпаки, погоджував їхній хід між собою. Хоча ЄС і розглядається як організація економічної інтеграції, проте , його розширення торкнеться й військово-політичні аспекти безпеки.
Для ситуації 1991-2003 р., основними проблемами у військово-політичній сфері безпеки регіону був комплекс проблем, пов'язаних з розширенням НАТО (з погляду Росії) і побоювання країн Балтії із приводу агресії з боку Росії.
Тепер же можна говорити об наступних моментах, що представляють інтерес.
1. Досить часто причиною напруженості в регіоні називається переділ сфер впливу, скорочення зони геополітичного впливу Росії через наближення НАТО до її границь. Однак вступ лише формально закріпив сформовану тенденцію в зовнішній політиці країн Балтії, їхній прозахідний курс, і Росія це розуміє. Фактично, військове співробітництво йшло вже із середини 1990-х років у рамках програми "Партнерство заради миру" і двосторонніх відносин Естонії, Латвії й Литви з державами НАТО. Балтійська хартія 1998 р. остаточно закріпила цей курс. Розширення не обмежує сферу військово-політичного впливу Росії, а лише ускладнює його можливість повернення в країни Балтії. Зараз це не настільки болісно для Росії, яке вона демонструє.
2. Окремою проблемою варто вважати ріст військової присутності НАТО на кордонах Росії. Сюди можна віднести розміщення контингенту НАТО в Литві, а також зрослу в останні роки військову активність у Північній Норвегії. Що стосується останнього, те це, зокрема , розміщення станції "Глобус-2", що є інформаційним компонентом системи ПРО США, поновлення Норвегією військових навчань поблизу кордонів РФ, спроба мілітаризації Шпіцбергена й ін.
Сили, що перекидають у країни Балтії, незначні, не представляють погрози військової безпеки Росії й поки немає підстав зв'язувати їхнє розміщення з агресивними планами НАТО у відношенні Росії. Для НАТО розміщення настільки невеликого контингенту важливо як факт, що підтверджує рівність принципів і цінностей альянсу для всіх його членів. Зокрема , це принцип неподільності безпеки.
3. Тісно пов'язана з попереднім пунктом проблема адаптації ДЗЗСЄ й існування "сірої зони" стане ще більш чутливим для Росії й країн НАТО. Проблема досить складна й вимагає довгого шляху рішення, причому на найвищому рівні. Країни ж Балтії зайняли, у цілому, безпрограшну позицію - взяли на себе зобов'язання приєднання до адаптованого ДЗЗСЄ після вступу його в силу, переводячи, таким чином, конфлікт у площину відносин Росія - НАТО.
Але навіть адаптація ДЗЗСЄ не вирішує проблеми балансу сил у регіоні, тому що договір не регламентує морські перевезення військ і не контролює ВМС і територіальні граничні рівні розміщення бойових літаків і вертольотів, що, властиво, і є головною ударною силою альянсу.
5. Погроза міжнародного тероризму. Як ми вже відзначали, регіон у цьому плані є поки стабільною. Уперше всерйоз про погрозу терактів заговорили лише після участі країн регіону в операціях в Афганістані й Іраку. Членство в НАТО скоріше залучає терористів. Досвід Іспанії вплинув на громадськість північних країн, негативно оцінюючої іракської події. Заяви про те, що регіон став би мішенню терористів у кожному разі, підтвердити не можна.
6. Фактор, що часто вислизає від уваги, це питання кордонів. Російська Федерація дотепер не має договору про границю з Латвією, що, у принципі, суперечить умовам вступу в ЄС, але самим ЄС не сприймається як перешкода для вступу. Існують територіальні суперечки між Росією й Норвегією.
7. Зберігається питання, пов'язаний з Калінінградською областю й розміщеною там російською оперативно-стратегічною групою. Це проблеми військового транзиту й сусідства військ Росії й НАТО, і в принципі, потенційне вогнище напруженості.
11. Інтерес буде представляти й нова ініціатива США в регіоні - "Розширене партнерство в Північній Європі". Одним з пунктів ініціативи є створення системи колективної безпеки в Північній Європі, за участю в ній, можливо, Фінляндії й Швеції - країн, що не є членами НАТО.
