57. Образ ліричного героя в поезіях збірки "Зів'яле листя" і. Я. Франка

В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в'язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов'ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці "Зів'яле листя".

Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка "най-суб'єктивніших" віршів, але у способі змалювання складних людських почуттів вони найбільш об'єктивні. Ліричний герой збірки "Зів'яле листя" — це чутлива, ніжна і водночас інтелектуальна людина. Для своєї коханої він здатен на все. Часто у своїх віршах І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина:

Я мов безумний лютував,

Мов п'яний у нетямі,

Хоч чув, що власне серце рвав

Злочинними руками.

Також поет зображує підступну долю, яка розлучає двох закоханих:

Неперехідним муром поміж нами

Та доля стала! Мов два судна, море

Розносить нас між двома берегами,

Моя ти ясна, непривітна зоре!

Кохання ліричного героя збірки "Зів'яле листя" хоча і є нерозділеним, фатальним, проте він виявляє душевне благородство у ставленні до тієї, яка так мучить його. Які б страждання не розривали серце закоханого, він не несе у своїй душі мстивих почуттів, а навпаки, всіляко підносить образ коханої у своїй уяві. Так, у вірші "Ой ти, дівчино з горіха зерня", де йдеться про нещасливе кохання, він у формі запитань з'ясовує, чому його не люблять: "...Чом твоє серденько — колюче терня?.. А твоє слово остре, як бритва?.. Що то запалює серце пожаром?.." Бачимо явний докір у цих питаннях, але відчуваємо ніжне ставлення автора до дівчини, і його лагідність ("серденько", "устонька"), захоплення її зовнішністю є підтвердження тому.

Будь-хто на місті героя відмовився б від такого кохання, загасив би жагучий біль у своєму серці. Але ні! Ліричний герой не відвертається від мук і страждань, бо, мабуть, відчуває, що вони роблять його довершеним духовно. Наприклад, у поезії "Чого являєшся мені у сні?" автор зізнається, що палко любить дівчину, але ця любов тісно пов'язана з муками:

Вклонюся — навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями.

58. Трагедія роду Половців у романі ю. Яновського "Вершники"

Ось і прочитано роман Ю. Яновського "Вершники", обговорено його побудову і проблематику, мову і стиль, а на серці біль, біль за те, що все, про що написав письменник, було нашою трагічної історією, яку, на жаль, вже не можна повернути чи виправити.

У романі "Вершники" порушено багато проблем: трагедія роду і народу, розпад родини заради ідеї, революція і народ, політичні платформи різних партій і політичних сил, відданість справі, творча праця та духовні цінності. Але найболючішою є проблема братовбивчої громадянської війни.

Талант і далекоглядність роману "Вершники" Ю. Яновського в тому, що автор зумів написати ідеологічно правильний на той час твір, але емоційний акцент зробити на іншому — письменник не схвалює криваву різню, братовбивство, хоча б і заради нового життя.

Війна — це завжди нещастя і горе для народу, горе для країни. У новелі "Подвійне коло" автор передає картину жахливої братовбивчої різні, яка є трагедією не тільки роду, а й народу: за один день війни загинули сотні людей і серед них три брати Половці. Знехтування батьківського заповіту: "Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду", сліпа приналежність до класу — трагедія братів Половців.

Одного дня у серпні 1919 року доля звела братів Половців під Компаніївкою, щоб вони вбили один одного, бо у вирі громадянської війни вони опинились у ворогуючих таборах: Андрій — у денікінців, Оверко — у петлюрівців, Панас — у махновців, Іван — у більшовиків. Належність до різних політичних платформ, бажання помсти і жорстокої розправи представників однієї платформи над представниками іншої призводить до безсердечної розправи над братами. В ім'я примарних ідей брати Половці вбивали один одного. Яка ж віра може зруйнувати братню любов? Та й чи віра це? Якщо брат вбиватиме брата — то кому ж вірити? Троє братів вбито, а двоє, якщо і повернуться до батьків, то ким вони для них будуть? На жаль, лише братовбивцями.

Роман "Вершники" — це протест Ю. Яновського проти війни та братовбивства, заклик зважити на помилки історії та ніколи не припускатися їх.