Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
укл-лит дпа.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
128 Кб
Скачать
☆

29. Проблеми боротьби за вільне, красиве, духовне життя у драмі-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки

Драма Лесі Українки «Лісова пісня» написана на щедрому грунті української міфології та фольклору. У творі на новому для української літератури худож-ньому рівні йде осмислення краси життя. «Лісова пісня» — це глибока філософія взаємодії добра і зла, співіснування красивого і потворного. Цю філософію поетеса перенесла на взаємини людей і природи. За жанром «Лісова пісня» — драма-феєрія. Тут діють фантастичні постаті та реальні люди. Важливу роль, у творі відіграє природа. Вона бере активну участь у розвитку сюжету, допомагає героям у розкритті їх характерів, взаємовідносин, переживань. Природа виступає у драмі як найвища краса і гармонія. Грубе втручання у неї означає нищення краси та порушення гармонії, що веде до породження зла.

Боротьба за вільне, красиве, духовно багате життя окреслена стосунками Мавки і Лукаша. Лісова царівна Мавка своїм внутрішнім світом повністю відпо-відає зовнішній красі. Це гармонійна особистість. У лісі, де вона живе, про неї повсякчас піклується Лісовик, ніжно називаючи її «донею», «дитинкою». На зиму Мавку запрошує у своє лоно стара, скрипуча верба. У Мавку закоханий Перелес-ник. І, здається, він теж їй не був байдужим. Але одного разу Мавка відчула красу вищу, ніж та, що оточувала її. Це була музика Лукашевоі сопілки. «Навіть весна ще так ніколи не співала», як це робила Лукашева душа на звичайній сопілці. У Мавки формується враження про Лукаша ще до знайомства з ним: якщо людський хлопець вміє так гарно грати, то й сам, напевно, гарний. Про це вона дізнається віл Лісовика,. Але, збагачений досвідом стосунків з людьми, Лісовик зразу ж застерігає Мавку, що по людських стежках «не ходить воля, там неволя тягар свій носить».

30. Образ України у творчості в. Симоненка

Василь Симоненко рано визначив для себе справжні життєві цінності й утверджував їх у своїй творчості. Першою і найдорожчою цінністю, наголошує поет у "Лебедях материнства", є Батьківщина. На початку поезії ніжна любляча мати над колискою вимріює "йому щасливу долю". Якось ніби непомітно образ матері переростає в образ України, що теж схилилася над колискою улюбленого сина, бажає йому добра, але водночас хоче застерегти:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

У поезіях В. Симоненка образ України невіддільний від образу матері й коханої. Він пройнятий якоюсь особливою, симоненківською інтимністю. Скажімо, у вірші «Чорні від страждання мої ночі» Україна настільки персоніфікована, що спершу вірш сприймається як про кохання. І лише з останніми двома строфами стає зрозумілою глибина поетової любові до рідної землі, або ж у віршах «Я закоханий палко, без міри…» і «Може, ти зі мною надто строга…» тільки кінцеві строфи «розшифровують» образ тієї, до кого ліричний герой звертається. Для підсилення почуттів поет часто вдається до експресивної лексики, про що свідчать безліч емоційних звертань та чимала кількість знаків оклику.

Вірш "Україні" ("Коли крізь розпач випнуться надії") доповнює попередній і розкриває образ сина-патріота, що гостро відчув свій кровний зв'язок із рідною землею і готовий на самопожертву заради щастя України.

Любов В. Симоненка до рідної України – це щире відчуття митця, який дивиться на світ з вірою у силу свого народу і вірить у його краще майбутнє.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]