- •1. Теоретичні засади побудови сучасного початкового курсу математики.
- •2. Засоби, методи і прийоми активізації пізнавальної, діяльності на уроках математики при вивченні нумерації чисел (по концентрах)
- •3. Предмет і завдання технології вивчення математики у початкових класах.
- •4. Засоби, методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності на уроках математики при вивченні арифметичних дій.
- •5. Технологія вивчення початкового курсу математики та інші науки.
- •6. Засоби, методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності на уроках математики при вивченні величин.
- •7. Принципи побудови початкового курсу математики
- •8. Засоби, методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності на уроках математики при вивченні алгебраїчного матеріалу.
- •9. Технологія проведення уроку математики. Типи уроків, їх складові.
- •10. Засоби, методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності на уроках математики при вивченні геометричного матеріалу.
- •11. Інноваційні підходи до вивчення математики у початковій школі.
- •12. Технологія мотивації пізнавальної активності учнів. Способи навчальної взаємодії вчителя і учнів на уроках математики в початковій школі.
- •13. Арифметична задача та поняття пов'язані з нею.
- •14. Розвиток уявлень учнів про складену задачу і процес її розв'язування.
- •15. Технологія вивчення складених нетипових задач у початковому курсі математики.
- •16. Технологія вивчення складених топових задач у початковому курсі математики.
- •17. Технологія вивчення простих задач на додавання у початковому курсі математики. 19. Технологія вивчення простих задач на віднімання у початковому курсі математики.
- •18. Визначення і формулювання навчальної мети уроків математики.
- •20. Визначення і формулювання розвивальної та виховної мети уроків математики.
- •21. Технологія вивчення простих задач на множення у початковому курсі математики.
- •22. Технологія вивчення простих задач на ділення у початковому курсі математики.
- •23. Методи і прийоми формування в учнів поняття довжини відрізка. Вимірювання довжини і площі.
- •24. Технологія проведення уроку узагальнення знань і вмінь.
- •25. Технологія проведення уроку вивчення нового матеріалу.
- •26. Теоретичні положення інтерактивного навчання.
- •27. Моделювання уроків математики на основі інтерактивних технологій навчання.
- •28. Технологія педагогічного керівництва ігровою діяльністю на уроках математики.
- •29. Ігрова навчальна технологія на уроках математики.
- •30. Особливості курсу математики за теорією в. В. Давидова. Д. Б. Ельконіна підходи до вивчення математики в системі «Росток».
- •31. Технологія розвивального навчання. Організація діяльності учнів під час навчання.
- •32. Загальний розвиток за дидактичною системою л. В. Занкова.
- •33. Модульно-розвивальна система вивчення математики у початкових класах.
- •34. Технологія організації навчальної проектної діяльності на уроках математики у початковій школі.
- •35. Технологія організації навчального співробітництва учнів та вчителя на уроках математики у початковій школі.
- •36. Технологія узагальнення знань про дію додавання.
17. Технологія вивчення простих задач на додавання у початковому курсі математики. 19. Технологія вивчення простих задач на віднімання у початковому курсі математики.
У ході розв'язування простих задач на прямо пропорційну залежність в учнів мають бути сформовані чіткі уявлення про характер тих взаємозв'язків між величинами, на основі яких розв'язується задача. У цьому допомагають: наочна інтерпретація задачі; практичне розв'язування задачі; зміна одного з даних задачі з подальшим порівнянням задач. Цінними щодо усвідомлення структури арифметичної задачі є вправи на складання і розв'язування простих задач на певну дію, за поданими числами, на задану функціональну залежність між величинами. Бажано також збільшити кількість завдань на побудову і моделювання геометричних фігур та вимірювання.
Перш ніж розглядати задачі на збільшення або зменшення числа на кілька одиниць, учні порівнюють числа, збільшують і зменшують числа на 1 і 2. Вони усвідомлюють зв'язки: збільшити — означає додати, зменшити — означає відняти. У плані актуалізації цих знань слід на кількох уроках проводити такі практичні вправи:
1. Покласти 5 паличок. Додати ще 1 паличку. Скільки паличок було спочатку? (5). Скільки паличок стало? (6). Стало більше чи менше паличок? (Більше). Яку дію виконали? (Додавання). Отже, щоб стало більше, треба додати. Можна сказати ще й так: щоб збільшити, треба додати.
До числа 5 додати 1 — це те саме, що й 5 збільшити на 1. Тому приклад 5+1 можна читати двома способами: до числа п'ять додати один і п'ять збільшити на один.
2. Покласти 5 кружечків, а паличок — стільки ж і ще 3. На скільки більше паличок буде? (На 3). Отже, це завдання можна сформулювати ще й так: покласти 5 кружечків, а паличок — на 3 більше.
3. Покласти 4 палички. Забрати 1 паличку. Скільки паличок було спочатку? (4). Скільки паличок стало? (3). Стало більше чи менше паличок? (Менше). Отже, щоб стало менше, треба відняти або, щоб зменшити, треба відняти.
4. Поклали 6 червоних паличок і стільки ж зелених. Потім 2 зелені палички забрали. На скільки менше стало зелених паличок, ніж червоних? (На 2). Отже, це завдання можна сформулювати так: покласти 6 червоних паличок, а зелених — на 2 менше.
З наведених вправ видно, що під час розв'язування задач на збільшення та зменшення числа на кілька одиниць використовують зв'язки, обернені до тих, на яких ґрунтується знаходження суми або остачі. Справді, задачу на
знаходження суми розв'язують на основі таких міркувань: якщо додаємо, то стає більше, а при розв'язуванні задачі на збільшення числа на кілька одиниць використовують зворотний зв'язок: щоб стало більше, треба додати.
Перші дві-три текстові задачі на збільшення або зменшення числа на кілька одиниць слід розв'язувати, спираючись на малюнки або схематичні записи.
Ці задачі вводяться після вивчення нумерації чисел першого десятка та ознайомлення з діями додавання і віднімання. Однак цьому передує пропедевтична робота — розв'язування задач без застосування арифметичних дій, коли відповідь знаходять завдяки перелічуванню предметів або їхніх малюнків.
Особливості пропедевтичного етапу: не ставиться завдання розчленувати задачу на умову і запитання; умову задачі вчитель повідомляє здебільшого у ході виконання практичних дій чи відповідних малюнків. Запитання задачі ставиться вже на основі виконаних дій з предметами чи за "кінцевим" малюнком.
Розгляньмо зразки такої роботи.
Задача. На годівниці спочатку було 3 горобці. Потім прилетіло 2 синиці. Скільки всього птахів стало на годівниці?
Прочитавши задачу, вчитель організовує практичну роботу дітей: "Знайдемо відповідь за допомогою кружечків. На годівниці було 3 горобці. Покладіть на парті у рядок 3 жовті кружечки. Далі сказано, що прилетіло ще 2 синички. Покладіть у цей рядок ще 2 зелених кружечки. Що означає кожен жовтий кружечок? Кожен зелений кружечок? Покажіть усіх горобців, усіх синичок, усіх птахів. Нам треба знайти, скільки стало всіх птахів на годівниці. Полічіть кружечки і дайте відповідь на запитання".
Надалі задачі на знаходження суми на пропедевтичному етапі розв'язують як на основі предметних дій, так і за малюнками. Малюнки можна виконувати як у зошитах, так і на дошці.
