9. Виникнення і відродження міст.

10. Цехова організація ремесла.

Наявність міського самоврядування. Поділ міського населення на прошарки : аристократія ( патриції ) ; рядові бюргери - купці, та ремісники , плебеї - жебраки, бідняки, позацехові ремісники .

11. Роль церкви.

12. Особлива форма держустрою:

- раннє феодальна монархія , палацово-вотчина ( 5-9 століття) .

Франська держава , Англосакське королівство.

- центролізованна , потім роздроблено васально-сеньйоріальна ( 10-11 століття) .Були республіки Північна Італія .

1. Охарактеризуйте політичний розвиток Англії, Франції та Німеччини в добу Високого середньовіччя (хі - хііі ст.).

Ранньофеодальна монархія Вільгельм Завойовник 1066-1087 рр. Англія мала особливий васально-лений устрій . З 1069 року барони присягли йому на вірність . Землю отримували лише від короля 1088 р. Вільгельм Завойовник оголосив себе верховним власником землі в державі . 1086 року всі жителю не залежно від статусу присягли йому на вірність.

Реформи Генриха 1 . План тігинета (1100-1135рр.) . Постійна королівська рада наділяться широкими повноваженнями в управлінні ; створюється палата шахової дошки - державного казначейства . Вища судова інстанція - суд королівської лави . Королівські судді періодично виїжджали у графство .

Реформи Генриха 2 . План тагенета ( 1054 – 1089рр. ) .

Судова : кожна вільна людина , могла за плату отримати дозвіл на розгляд своєї справи не в баронському а в королівському судді .

Військова : обов’язки служби феодала на короля зменшувалися и могли бути замінині оплатою для отримання найманого війська .

Лісова - всі ліси оголошувалися власністю короля.

До середини 12 століття від палати шахової дошки відокремилась канцелярія. З 13 століття контроль за місцевої адміністрацією здійснювали через виїзних у графствах суддях.

Іоан Безземельний ( 119-67-1216р.) вів не вдалі війни, а спроба перейти у васали Риму і платити йому данину переросла у громадянську війну . король капітулював у червні 1215 р. підписав Велику хартію вольності – договір між королем і світськими і духовними феодалами. З 68 статей Хартії , цю регулювали відносини монарха з підданими , 30- виражали інтереси баронів, 7- рицарства і феодальної верхівки , 3- горожан . Для контролю за додержуванням Хартії королем було створено раду із 25 баронів – почався процес формування станово-предстаницької монархії.

З 1258р. рада стала називатися – парламентом, зібралась в Оксварді прийняла «Оксфордські провізії « яким передбачалось створення при монархії постійної Ради п’ятнадцяти . Для вирішення держ страв парламент повинен був скликатися тричі на рік ( 27 чоловік , 5- постійних членів, 12 обирали барони) Посадові – це канцлер, великий юстиційний скарбник , шерифи – призначались на один рік і несли відповідальність перед короною ті радою п’ятнадцяти .

В наслідок боротьби городян за свої права у 1265 році Симон де Монфор запросив рицарів і громадян до парламенту . Так розпочалась історія англійського парламенту. До кінця 13 століття завершився процес формування централізованої держави зі становим представництвом.

Формується централізована держава « країна керується з єдиного центру, єдині закони, органи управляння , податки і постійна армія.

Розкрийте причини та наслідки Столітньої війни.

Початок

• Завершенню об’єднання Франції заважало те, що англій­ський король залишався володарем частини Аквітанії (герцогства Гасконь) на південному заході країни.

• Суперництво Англії та Франції за контроль над багатою Фландрією.

Причини

• Претензії англійського короля Едуарда III як законного спадкоємця по лінії своєї матері на французький престол після смерті останнього короля з династії Капетингів.

• Заява французького короля Філіппа VI Довгого з династії Валуа в 1337 р., що він забирає володіння англійського короля на південному заході Франції до свого домену.

Привід

• Після захоплення Філіппом VI Довгим Аквітанії (1337 р.) англійський король розпочав війну за свою спадщину.

Учасники

• На боці Англії виступали Священна Римська імперія, Фландрія, Арагон і Португалія.

• На боці Франції виступали Кастилія, Шотландія і Папа Римський.

Періоди

• І період (1337—1360 рр.). Військова перевага Англії. Пояснювалася перш за все перевагами військової органі­зації і тактики англійців. Основні битви: морська битва біля Слейсу (1340 р.), битва при Кресі (1346 р.), битва під Пуатьє (1356 р.). Усі завершилися перемогою англійців.

II період (1360—1410 рр.). Французи змінили тактику: ухиляючись від великих битв, здійснювали раптові на­ пади на англійців. Проте досягти вирішальної перемоги Франція не могла через нестачу ресурсів і запеклий опір англійців. Війна набула затяжного і малорезультативного характеру. У Франції спалахнула жорстока боротьба за владу, яка набула форми громадянської війни. її учасни­ки намагалися залучити на свій бік англійців.

• III період (1414—1453 рр.). Вирішальна перевага англійців дозволила їм разом із союзниками-бургундцями на 1429 р. захопити північну і південно-західну Францію. Із 1429 р. французи, спираючись на патріотичне піднесення народу, розпочали поступово відвойовувати втрачені землі.

Завершення

19 жовтня 1453 р. — день узяття французами Бордо — вва­жається датою закінчення Столітньої війни. Англія програла війну. Проте, оскільки мирної угоди між Англією і Францією укладено не було, обидві сторони не вважали війну завершеною.

Наслідки

У Франції в результаті фактичної перемоги у війні суттє­во зміцнила свої позиції династія Валуа. Зміцніла королівська влада, король запровадив нові податки для утримання постійної армії. Англія змушена була відмовитися від спроб відновити свої володіння у Франції, якими вони були за доби Генріха II План- тагенета. Поразка у війні викликала незадоволення правлячою династією Ланкастерів, яке переросло у громадянську війну Чер­воної (емблема Ланкастерів) та Білої (емблема Йорків) троянд. В обох країнах війна спричинила посилення почуття національ­ної єдності. Французи й англійці усвідомили, що вони є народа­ми з власними традиціями, мовами і територіями заселення.