0. Проаналізуйте передумови, етапи на наслідки Англійської буржуазної революції.

Англійська революція

Англ.. рев-я XVII ст..- соц.-екон.. переворот, який відбувся в 1640-1660-х рр.., супроводжувався громадянськими війнами, стратою короля Карла І (1649), проголошенням республіки і завершенням встановленням в Англії парламентської монархії.

Передумови: розвиток буржуазних відносин, які уповільнювались феодальними порядками; ідеологічна – зростання в країні прихильників реформації – пуританізму ( пурус - чистий), які виступали до доведення реформ до кінця . За очищення англіканської церкви від залишків католицизму. Політичні – конфлікт між королем та парламентом розпочався від приходу Якова І стюарта (1603-1625) іпродовжувався за Карла І ( 1625-1649)

Причини: 1) Незадоволення каліт-підпр.. екон. . політикою. 2) Захист стюартами англ.. церкви і переслідування пуритан. 3) Загострення конфлікту між парламентом і королем із-за внут..(податки) та зов..політики. Привід 5 травня 1640р. скликаний після 11-річної перерви парламент був розпущений. Опозиція скликання нового парламенту «Довгого»( листоп.. 1640 до 1653)

Періоди: 1640-1642рр. – мирний, конституційний. Прийняття важливих законів, які король відмовився підтвердити

1642-1648рр. – період громадянських війн. (1-а 1642-1646 і 2-га 1648)

1649-1653 рр. період Індепендентської республіки. Січень 1649р. – страта короля, походи в Ірландію 1649- 1652рр. Шотландію – 1650-1652.

1653-1659 Протекторат Кромвеля, його сина Вічарда.

1659- 1660рр. – Диктатура генерала Монка та відновлення монархії стюартів.

Наслідки В ході революції: створено армію нового зразка, 1653 – прийняття Конституції « Орудіє управління», встановлення протекторату , який поєднував аристократичні (Держ.. рада) демократичні ( обраний парламент) і монархічні ( влада протектора принципи) .

Проаналізуйте причини, хід та наслідки Хрестових походів (1096 - 1291 рр.).

Христові походи. Військові експедиції організовані західним християнським світом проти мусульман із метою звільнення Єрусалима і Святої землі Палестини . Термін «христові походи» виник наприкінці 17 століття у Франції . Усього від 1096 до 1291 року історики налічують вісім великих христових походів. Воєнно - колонізаційний рух.

Причини : Прагнення католицької церкви розширити свій вплив на схід , звільнити святу Землю від турків – сельджуків, збільшити прибутки церкви .

Королі та вища знать сподівалися знайти нові володіння та підданих . Дрібні рицарі сподівались здобути багатства і землеволодіння. Селяни прагнули отримати свободу і землю. Купецтво сподівалось на збагачення через установлення нових торговельних зв’язків зі Сходом. Релігійне піднесення і оповідання отримати спокуту за всі свої провини через участь у звільнення святої землі.

Привід : 27 листопада 1095 року виступ Папи Римського Урбана 2 у Клермоні із закликом визволення Святої Землі з під влади невірних.

Хід :

1. 1096-1099 рр. взяття Хрестоносцями – Антіохії, Едесії та Єрусалима Виникнення держав Хрестоносців на сході створені князівство Антіохія, королівство Ієрусалимське , графство Триполі , Теріторія Сирія, Палестина, Месопотамія.

2.1147-1149 рр. очолював абат Бернар Клервоський , французький король Людовик 7 ,та німецький король Конрад 3 . Облога Домаско. Невдало. Повернули.

3.1189-1191 рр. похід « трьох монархів» . 1 Барбароси, Франц. Філіпа 2 Августа та англ.. Левове серце . « Кіпр , м. Акра в Палестині, прибережна смуга від Тіра до Яффи, столиця Акра. Барбаросса потонув в Кімкії , Філіп 2 повернувся в Європу, Ричард 1 воював з Саладіном.

4.1202-1204рр. лідери : Енріко Дандало, Боніфатцій Монфератський м. Задар, Константинополь хрестоносці створили Фессалонійське королівство , Ахейське королівство , Афіно-Фіванське герцогство. Візантія розпалась на Латинську імперію (1204-1261 рр. ) Іпірський деспотат . Нікейську імперію, Трапезундську імперію. Вінеція захопила Іонічні острова , остров Кріт.

5.1217-1221 рр . до Єгипту, поразка при Дамєті.

6.1228-1229 рр. Фрідріх 2 - Сирія, спроба повернути Єрусалиму. Завершилось домовленості між імператором та султаном про вільне відвідування християнами святих міст впродовж 10 років.

7.1248-1254рр. до Тунісу Людовик 9 Святий невдало. Король попав у полон.

8.1270р. Людовик 9 Святий Туніс, епідемія чуми , король помер.

9.1291 р. єгипетські війська взяли Акру. 1291 р.- остання фортеця на Сході . Хрестоносці утримались на Кіпрі ( в 12 столітті острів від. Венеція) .

Наслідки : Зруйнованно Константинополь , значні людські втрати і зникнення пам’яток культури, погіршення відносин між християнами і мусульманами. Зміцнення торговельних зв’язків , знайомство європейців з новою культурою.

Розкрийте основні тенденції економічного та політичного розвитку світу в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст.

Економічна сфера

• Промислова революція, яка розпочалася в Англії, посту­пово поширювалася Європою із заходу на схід.

• В умовах вільної конкуренції економічний розвиток був нестабільним: періоди економічного піднесення чергува­лися з економічними кризами.

• Відбувалися структурні зміни в економіці: якщо раніше її основою було сільське господарство, то тепер на перше місце стала виходити промисловість.

• З’явилися нові галузі економіки: машинобудування, електроенергетика, хімічна та електротехнічна промисло­вість.

• Було винайдено нові види транспорту (залізничний і авто­мобільний), засоби зв’язку (телеграф і телефон).

• Заміна ручної праці машинною, м’язової енергії людини і тварин — енергією, отримуваною від спалювання вугіл­ля і нафти, спричинили різке зростання продуктивності праці.

• Прискорилися темпи економічного розвитку. Проте вони були неоднаковими і суттєво відрізнялися в різних краї­нах Європи.

• Промислова революція мала великий вплив на розвиток торгівлі. Завершилося формування світового ринку.

• Чільне місце у світовій торгівлі посіли відносно дешеві фабрично-заводські товари, розраховані на масового спо­живача.

Соціальна сфера

• Важкі умови праці й соціальна незахищеність найманих робітників негативно впливали на стабільність суспіль­ства. Боротьба робітників за свої права стала важливим чинником суспільного життя.

Суспільство європейських країн набуло характеру інду­стріального. Руйнувалася традиційна станова система по­ділу суспільства. Місце людини в суспільстві визначалося тим, чого вона досягла завдяки власній заповзятливості.

Політична сфера

• Визначальний вплив на політичне життя держав конти­нентальної Європи мала Велика французька революція кінця XVIII ст. Політичний розвиток країн відбувався двома різними напрямками: шляхом реформ або шляхом революції.

• Відбувалося становлення основ демократії з виборністю органів влади, загальним виборчим правом, поділом вла­ди на законодавчу, виконавчу і судову.

• Виникли політичні партії, що об’єднували прихильників певних суспільних ідеалів, з метою здобуття влади закон­ним шляхом через вибори.

• Сформувалися нові напрямки суспільно-політичної дум­ки — лібералізм, консерватизм і соціалізм.

XIX ст. стало добою виникнення націоналізму, прихиль­ники якого вели боротьбу за досягнення національної не­залежності й створення власних національних держав.

Розкрийте причини, етапи та наслідки Французької революції кінця ХVІІІ ст.

Причини революції

1Абсолютизм стримував розвиток суспільства.

2«Старий порядок» не відповідав суспільним потребам.

3Католицька церква не відповідала потребам суспільства.

4Банкрутство держави — величезні борги та неспроможність їх повернути. 5Економічна, політична та суспільна криза й неспроможність влади впливати на ситуацію.

6Бажання буржуазії отримати політичні права та впливати на владу

етапи

1. 1789—1794

Від початку роботи Генеральних штатів до страти Максиміліана Робесп'єра та його прихильників. У цей час було прийнято дві конституції. У липні 1789 року розпочались повстання. У Парижі міська біднота, пізніше названі сенкюлотами, почала грабувати визначні місця. Спочатку Будинок Інвалідів. Потім вони взяли в облогу королівську в'язницю Бастилію. Через три дні воїни фортеці здалися. Людовік вимушений був скликати Генеральні штати. Під час скликання штатів було вирішено збільшити податки. Однак це не привело до змін на краще. Франція була на межі голоду. Втративши будь-яку надію на порятунок Франції, Людовік вирішив втекти за кордон. Однак його вчасно зловили, і якобінці дали наказ його гільйотинувати.

У цей період у Франції було чотири політичні партії: фельяни (були за конституційну монархію), жирондисти (конституційні радикали), якобінці (радикальні демократи) і роялісти (були за абсолютну монархію).

2. 1794—1799

Від страти Робесп'єра до приходу до влади Наполеона Бонапарта. У цей час країною керувала Директорія.

1799—1804

3)Від приходу Наполеона до влади до відновлення монархії після проголошення 1804 року Французької імперії.

Наслідки

Волюнтаристська політика Комітету громадського порятунку дозволила врятувати республіку. З кінця вересня 1793 року революційна армія почала здобувати перемоги над першою коаліцією, що відкинули її сили до кордонів країни. Повстання федералістів швидко захлинулося за винятком Тулона, де роялісти захопили контроль над містом і передали його англійцям.

У Вандеї республіканські війська завдали важкої поразки католицькій армії у битві при Шоле. Частина вандейської армії відійшла на північ і спробувала захопити порт Ґранвіль у Котантені. Спроба зайшла в глухий кут, але засвідчила силу й рішучість контрреволюціонерів. Озброєні селянські загони продовжували бродити заходом Франції. Вони отримали назву шуанів. Репресії у Вандеї були жахливими. Від грудня 1793 року до лютого 1794 року уповноважений Жан-Батіст Карр'є звелів стратити у Нанті тисячі людей. Повішення й колективні розстріли мали характер зловісних святкувань. У Анже було страчено біля 2000 жінок. Загони під командуванням Тюро спалювали села й винищували їх жителів, не розбираючись хто із них заколотник.

У всій республіці проводилися заходи по дехристіанізації, спонтанні або започатковані уповноваженими. Статуї, хрести й дзвінниці зносили заради принципу рівності. 5 жовтня 1793 року Зібрання прийняло республіканський календар. Відтоді переслідувалася навіть конституційна церква. Санкюлоти та еберисти встановили культ жертв революції. 10 листопада у Соборі Паризької Богоматері відзначили свято розуму. Після церемонії еберисти пішли до зали Зібрання і влаштували там свято. Робесп'єр, який бачив у ньому тільки маскарад, виступив із протестом і вимогою відновлення порядку.