9.Схоластика. Номіналізм і реалізм. Філософія Фоми Аквінського.

Найбільш відомою і впливовою у середньовічній філософії була схолас­тика .Її було сформо­вано у період абсолютного панування християнської ідеології в усіх сферах суспільного життя Західної Європи і пристосовано до широкого вивчення людьми основ християнського світогляду. Її представники намагалися створити чітку систему християнського світогляду з ієрархією сфер буття, на вершині якої знаходиться церква. Схоластичне мислення зосередилось в основному на вирішенні двох проблем, зумовлених, з одного боку, суперечністю реалізму і номіналізму, з другого, - ствердженням існування Бога.

Реалізм.  Приписував існування лише загальному (універсаліям), вважаючи загальними ідеї, що передують попдиноким речам. Поміркований реалізм стояв на позиції, що загальне існує в речах. Ансельм Кентерберійський наполягав на тому, що те, щоє в думці, існує насправді. Є поняття Бога в думці – Він існує і в реальності. Загальні поняття існують самі по собі, незалежно від людської думки. Друге, протилежне реалістичному рішення питання полягалов ствердженні того, що поняття не існують реально незалежно від людини. Це лише слова.

Номіналізм (Иоанн Росцелин, Уильям Оккам).

Номіналізм (від лат. nomen - ім'я) - філософська позиція, яка заперечує реальне існування загального (універсалій) в будь-якому вигляді (крайній номіналізм), або допускає існування загального лише у вигляді загальних понять у людському розумі (концептуалізм). Номіналізм протистоїть реалізму, що стверджує існування універсалію поза людським розумом.

Нема «загального», є лише поодиноке, реально існуюче. Нема «людини взагалі», тільки конкретні люди.

Фома Аквінський був відомим систематизатором середньовічної схоластики. Він пристосовував вчення Арістотеля до католицизму. Найвідомішим його твором є «Сума теології».

Теорія двох істин. За часів Томи Аквінського значно збільшилася роль наукового і філософського пізнання. Аквінський намагався створити таку доктрину, яка б дала можливість контролювати філософське і наукове пізнання церквою. Ще у попередні століття західноєвропейськими схоластами була висунута теорія «двох істин». За цією теорією наука і філософія здобувають знання, спираючись надосвід і розум. На відміну від них теологія здобуває істину в божественному одкровенні. Божественне одкровення, вважали представники цієї теорії, недоступне розуму. Фома Аквінський чітко визначив сферу науки і віри. Докази існування Бога.Доказ від руху. Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог. Доказ від першопричини. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог. Доказ від випадковості. Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог. Доказ від ступеня досконалості. Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог. Доказ божественного керування світом або аргумент через цільову причину. У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. Отже, повинна існувати «остання» і головна мета — Бог.