2. Види крони декоративного саду та основні принципи їх формування.
Основними завданнями формування крон молодих дерев є:
- забезпечення швидкого вступу дерев у плодоношення, високого врожаю і якості плодів;
- створення міцного скелета крони, здатного витримувати навантаження врожаєм;
- формування крон невеликого об’єму, зручних для догляду та збирання врожаю;
- створення конструкцій і форм крон, які б забезпечували оптимальну освітленість.
В залежності від способу формування плодових дерев відомі дві групи крон - природні і штучні.
Природні (вільно зростаючі) форми крони формують скелет дерева з декількома поряд-ками гілок. При такому типі плодове дерево зберігає природну крону, характерну для поро-ди і сорту. Кількість і розміщення скелетних і напівскелетних гілок в кроні регулюється згідно з поставленою метою. До цієї групи крон належать об'ємні крони: ярусна, поліпшена ярусна, пірамідальна, лідерна, змінно-лідерна, чашовидна, поліпшена чашовидна, канало-віялова та ін.
По висоті штамба форми поділяють на штамбові (від 50 см і вище) і кущуваті (до 50 см). Серед перших виділяють низькоштамбові з висотою штамба 50-70 см, напівштамбові - 80-120 см, високоштамбові - 150-200 см. При правильному формуванні крони при будь-якій з названих форм скелетні і напівскелетні гілки необхідно спрямовувати так, щоб вони добре освітлювалася і провітрювалася, центральний провідник і стовбур мали добру механічну міцність і достатню кількість обростаючої деревини для забезпечення високих урожаїв.
Для окремих порід підбирають відповідні типи крон. Так, для груш найбільш придатною є покращена ярусна і пірамідальна, а для персика - кущова і чашовидна.
Штучні форми крони. У дерев не зберігають природну форму крони, характерну для рослини, її формують штучно. У групу рослин із штучними формами входять дерева декоративної культури, сланкі і з комбінованою кроною (стланцево-кущуваті).
Штучні форми крон застосовують в декоративному садівництві, яке внаслідок раціона-льного використання площі і рослин називають інтенсивним. Крони дерев завжди повинні відповідати біології рослини і сприяти механізації при проведенні обприскувань, обробітку ґрунту та інших роботах.
Плодові дерева зі штучним формуванням крони раніше вступають в період плодоношення і формують плоди кращої якості, ніж з природними кронами.
Найбільш придатними для декоративного садівництва є слаборослі сорти яблунь і груш, щеплені на карликовх та напівкарликових підщепах, але в період плодоношення вима-гають посиленої обрізки для систематичного оновлення обростаючих гілок.
В залежності від способу формування штучні форми бувають плоскими і об'ємними.
У плоских форм скелетні гілки дерев розміщуються у вертикальній площині, в міжряддя гілки не спрямовуються. Такий спосіб розміщення гілок створює кращі умови повітряно-світлового режиму листя і плодів, ніж в об'ємних кронах, що позитивно впливає на плодоношення і життєдіяльність рослин, полегшує проведення обробітку ґрунту, обприскування проти шкідників і хвороб, збирання врожаю і т. д.
Плоскі форми піділяють на кордони і пальмети.
До штучних об'ємних крон відносяться пірамідальна крона, веретеноподібнний кущ (шпі- ндельбуш), грусбек та ін.
Для виведення об'ємних штучних крон придатні дерева яблунь і груш, щеплені на слабо-рослих підщепах. Для яблунь такими підщепами є дусени 2, 3, 4 і парадизка 9, для груш - айва (Анжерска, прованського та ін.)
Із штучних форм в декоративних садах застосовують: косу (італійську) пальмету, вертикальний кущ (шпіндельбуш), грусбек та ін.
У декоративному садівництві відома велика різноманітність форм, які можна вдосконалювати залежно від місця посадки рослин. Форма плодових дерев повинна відповідати двом важливим вимогам: на формування і догляд за нею затрачати якомога менше часу і вона повинна на даній площі мати більшу кількість плодових гілок.
Існуючі форми класифікують у такі групи: кордони, пальмети, вазоподібні або порож-нисті форми і піраміди.
Кордони - форми, що мають тільки одну або дві скелетні гілки, покриті по всій довжині плодовими гілочками. Залежно від кількості і розміщення гілок розрізняють прості і складні кордони. До простих належать вертикальний, похилий і косий, горизонтальний од-ноплечий і косий кордони, до складних - U і V подібний, сітчастий і горизонтальний дво- і трехплечий.
Прості кордони формуються з одного центрального стовбура, який має вертикальне, похиле або горизонтальне положення. Вони характеризуються відсутністю скелетних гілок, оскільки плодоносні пагони знаходяться на стовбурі.
Найбільш придатними для простих форм кордону є сорти, які слабо розвиваються на карликових підщепах, з метою обмеження їх схильності до розвитку сильних вегетативних пагонів. У вигляді простих кордонів вирощують яблуні, щеплені на парадизці 9, груші - на айві.
При формуванні простих кордонів застосовують способи, що обмежують ріст бічних пагонів у довжину і товщину та сприяють розвитку плодових бруньок. У перший період росту видаляють непотрібні бічні пагони шляхом засліплення бруньок або шляхом вирізання новоутворених пагонів. Зимова обрізка на три бруньки сприяє збереженню необхідної довжини пагонів.
Літню обрізку (пінцировку, прищипування) проводять 3-5 разів протягом вегетаційного періоду. При досягненні молодих бічних пагонів 15-20 см їх прищипують над третім листком, не рахуючи тих листів, які розташовані в основі пагона і не мають явно виражених бруньок, по відростанню пагонів прищипування повторюють на три добре розвинених вічка і так повторюють кілька разів протягом літа. При відсутності регулярної річної обрізки дерева можуть втратити задану їм форму.
Складні кордони формують з будь-якого простого кордону і не менше ніж з двох основних гілок, що ростуть з одного місця на короткому штамбі. Основним при цьому є поділ стовбура у вигляді букви Т на дві однакові гілки. Для цього саджанець після посадки зрізають на 5 см вище місця, де бажаємо формувати форму Т (мал. 1).
Малюнок 1. Схема формування Т-подібної крони в складних кордонах. де: а - шляхом двох протилежних вегетативних бруньок, б, в - шляхом окулірування двома бруньками.
З розвинених пагонів два розташованих поряд і направляють по шпалері в протилежні боки, решта коротко прищипують (мал. 1 а). В інших випадках для поділу стовбура на потрібній висоті проводять літню окулірування двома бруньками і з розвинутих пагонів фомують Т-подібну форму (мал. 1 б, в). Якщо потрібно сформувати Т-подібну крону на більш старому саджанці, стовбур зрізають на шипики над місцем, де потрібна роздвоювання. Якщо на стовбурі є бічні пагони, їх видаляють до основи. Потім над зрізами бокових пагонів роблять зарубки для кращого припливу поживних речовин. При нерівномірному розвитку двох сторін крони більш потужну з двох гілок необхідно сильніше обрізати або прищиплювати. Щоб підсилити ріст слабкої гілки, їй можна надавати більш вертикальне положення, а також частково видалити листя на верхній частині потужної гілки.
Вертикальний кордон формується з одного вертикального стовбура, на якому розташовані плодові гілки. Це найбільш проста форма, дуже зручна для культивування.
Для формування двостороннього вертикального кордону з яблунь однорічок, щеплених на парадізку 9, дерева висаджують з відстанню між рослинами 40-50 і між рядами 60 см, що дозволяє формувати і односторонню шпалеру вертикального кордону (мал. 2).
Малюнок 2. Схема вертикального кордону Ферругаті з бічними зігнутими гілками
(по Шампань).
При посадці однорічок провідник залишають висотою 40-50 або 80-90 см. Основний пагін в перші роки повинен рости інтенсивно, щоб дерево швидше заповнило відведену йому площу. Однак це призводить до оголення нижньої частини провідника, тому дерево не обхідно щорічно вкорочувати на 1/3 річного приросту. Розвиток пагонів з нижніх бруньок викликають півмісяцевими надрізами.
Формують бічні плодові гілочки пінцировкою (прищипуванням), коли пагони сягають довжини 20-25 см. У зв'язку з тим, що найбільш інтенсивно пагони ростуть у верхній частині кордону, плодові гілочки в нижній частині крони дерева завжди залишають довші, ніж у верхній. Як тільки дерева досягнуть триметрової висоти, верхівку їх протягом літа багаторазово прищипують. В окремих випадках кордон на дусені може бути висотою 4-5 метрів.
Регулювати ріст верхньої частини можна зимовою короткою обрізкою з тим, щоб верхній пагін ріс вільно. Такий пагін називають соковідволікаючим, він виростає сильним і потужним. При зимово-весняній обрізці ці пагони видаляють і використовують для щеплення. Відсутність соковідволікаючого пагону призводить до інтенсивного росту бічних гілочок і до їх надмірного загущення.
У формі вертикального кордону добре ростуть груші, щеплені на айві, і яблуні - на па-радизці. Крім того, в цій формі можна культивувати абрикос і персик.
Природний вертикальний кордон. У Канаді в 60-х роках серед рослин яблуні червоного сорту Війсік виділений природний мутант, що формує на своєму стовбурі вузли, з яких виростають лише короткі плодоносні пагони.
В Англії на сільськогосподарській дослідній станції Іст-Моллінг проведено схрещування канадського мутанта сорти Війсік з іншими сортами. Серед отриманих сіянців половина не мали гілок. В результаті селекційної роботи відібрано чотири сорти: раннього, середнього і пізнього строків достигання плодів, четвертий - з пурпуровими листям, червоними квітками і темно-червоними плодами, які особливо гарні для приготування желе. Дерева нових сортів без гілок нагадують жердину, усіяну короткими плодоносними пагонами. Рослини висаджують на відстані 1 м, вступають вони у плодоношення - через 2 роки після посадки і забезпечують добрий врожай.
Вертикальний кордон Ферругаті. Форма, запропонована в Італії садівником Ферругаті. Це дерева з невеликими вертикальними кордонами заввишки 2 м з бічними зігнутими гілками з відстанню між ними 50 сантиметрів.
Однорічки яблунь, щеплені на парадизці, висаджують в ряду на відстані 50-60 см. Першу обрізку саджанців проводять на висоті 40 см. При наступних - завжди залишають шипи, до якого підв'язують погони продовження для формування прямого стовбура.
На другий і послідуючі роки верхній пагін вкорочують на 1/3-1/2. Бічні гілки не вко- рочують, згинають, підв'язуючи на горизонтальний дріт. На молодих деревах плодушки об- різають до бічного галуження або до достиглих повного розвитку ростових бруньок (мал. 3).
Малюнок 3. Схема вертикального кордону Ферругата з боковими зігнутими гілками
(по Шампанья)
При обрізці плодоносних дерев плодушки проріджують на відстані 12-15 см, видаляють малорозвинені і застарілі. Вкорочують плодушки, які значно подовжені, і плоди формуються на значній відстані від скелетних сучків.
За відомостями, кордони із зігнутими пагонами забезпечують високі врожаї, але дерева не довговічні і швидко вироджуються.
Косий кордон введений в культуру французом Дюбрейля. Використовують його в шпалері (за наявності стовпів і дроту) і для прикриття стін. Косий кордон більш рівномірно покритий плодовими гілочками, ніж вертикальний. Його рослини формуються під кутом 30-60° до ґрунту (мал. 4).
Малюнок 17. Схеми форм косих (похилих) кордонів. де: - косий кордон сформований: згинанням; 2 - обрізанням; 3 - косою посадкою; 4 - заповненням вільних місць від випавших косих кордонів; В - косою V-подібний кордон отриманий згинанням верхнього пагона; 6 - подвійною обрізкою.
У формі косого кордону культивують яблуні, груші, у меншій мірі персики і абрикоси. Підщепою для яблунь використовують дусен М2 і парадизку 9, для груш - айву.
При його формуванні однорічні саджанці на відстані висаджують 50-60 см у ряду. Похиле положення надають різними способами: саджанці висаджують косо під потрібним ку-том; саджанці висаджують вертикально, потім на висоті 25-30 см дерево згинають під пот-рібним кутом і підв'язують до конструкцій, якщо стовбур молодого дерева не згинається йо-го вкорочують на висоті 25-30 см, і з приросту вибирають верхній пагін, з потрібного боку підв'язують його у бажаному похилому положенні, а інші пагони видаляють. Косий кордон для прикриття стін сягає висоти 2,5-3,0 м, а в шпалерах – 4,0-4,5 м.
Формуюча обрізка така ж, як для вертикального кордону. Однак у косого кордону найбільш сильний приріст утворюється на верхньому боці, тому плодові гілочки залишають в основному з боків. Сильні плодові гілочки і жировики на верхній стороні кордону повністю видаляють. Якщо нахил дерева більше 45°, то обростаючі плодові гілочки розвиваються не тільки з боків, але і на верхньому боці кордону. Щоб запобігти посиленому росту плодових гілочок на верхньому боці кордону, їх влітку систематично обрізають.
Ряди косих кордонів формують у напрямку з півночі на південь або в напрямку схилу.
Хвилястий кордон введений в культуру французом Перроті і Ляжуле. Ця форма придатна для культивування в шпалерах висотою 3,0-3,5 м. Хвилястість стовбура перешкоджає швидкому просуванню поживних речовин вгору і сприяє утворенню плодової деревини. Для низьких стін хвилі роблять великими, а для високих - меншими.
Хвилястий кордон формують із яблунь і груш. Для його формування на шпалері кожної рослини прикріплюють по три дерев'яних планки, у середній висаджують однорічні саджанці на відстані 30-40 см, згинають на висоті 20 см і підв'язують до каркаса (мал. 4).
Малюнок 4. Хвилястий кордон для яблунь і груш.
Горизонтальний кордон введений в культуру Жаменом у Франції. Його легко формувати, він займає малу площу, гарно виглядає при оформленні доріжок. Рослини розпочина-ють плодоносити на другому році, а на четвертому дають вже високий урожай.
У формі горизонтального кордону культивують в основному яблуню, щеплену на парадизці, і частково грушу - на айві. Вони бувають одно-і двуплечі; одно-, двох-, трьох-і чотириярусні.
Відстань між рослинами яблуні у формі одноплечого кордону 2,5-4,0 м (мал. 5).
Малюнок 5. Одноплечий горизонтальний кордон. де: вгорі - з дугоподібною укладанням, внизу - з прямокутною укладанням і з піднятою вершиною для посилення зростання.
Опора для горизонтальних кордонів складаються із залізних стовпчиків і одного ряду оцинкованого дроту, який натягнутий на висоті 50-60 см від поверхні ґрунту. Нижче формувати горизонтальні кордони не слід, оскільки вологість ґрунту може зашкодити запиленню, плоди будуть погана дозрівати і будуть низької якості.
При формуванні горизонтального кордону стовбур однорічного саджанця згинають до горизонтального положення так, щоб кут між вертикальною і зігнутою частиною дерева становив близько 90°. Для цього рослину в декількох місцях підв'язують до опори надаючи йому горизонтальне положення.
Для кращого вигинання однорічних яблунь їх скручують на півоберту навколо осі, нагинають (майже під прямим кутом) і підв'язують до шпалери. Однорічки груш більш крихкі, їх не скручують, а згинають. Щоб уникнути травм саджанця до вигину із внутрішньої сторони підв'язують вербовий прут довжиною 0,5 м. Крім того, на внутрішній стороні саджанців груш роблять надрізи на відстані 2-3 см один від одного, злегка захоплюючи при деревину. Для попередження пошкоджень при вигинанні застосовують спеціальну напівкруглу колодку, відповідно її вигинання формуються крона дерева. Верх півкола дошки повинен збігатися із рівнем дроту, до якого підвязують дерево. Цей шаблон прикладають до нижньої напівкруглої частини основи саджанця, підв'язують до дроту в одному або двох місцях. Як-що дерева значної товщини, їх обмотують по всій довжині вигину мокрою мішковиною і укладають обережно, поступово на колодку. Згинати рослини слід на 2-й рік після посадки. У 1-й рік висаджені дерева ростуть вертикально, зміцнюються і добре вкорінюються. Потім восени або навесні, під час сокоруху, проводять згинання рослин. Взимку цього робити не можна, оскільки рослини в цей період дуже ламкі. У разі згинання стовбура в 1-й рік посадки нижні недостатньо освітлені бруньки відмирають або розвиваються погано, верхні ж, маючи надлишок поживних речовин, дають сильні пагони. В результаті інтенсивного росту пагонів гинуть бічні і нижні пагони. До кінця 1-го року залишаються тільки верхні жирові пагони, які не будуть плодоносити. Тому в 1-й рік посадки не рекомендується згинати рослини. Як-що товщина саджанця перешкоджає згинанню, його вирізають так, щоб верхня частина зна-ходилася нижче дроту на 10 см. З тих що утворилися вибирають верхній пагін довжиною 25-30 см, згинають і підв'язують до дроту. Місця вигинання повинні мати дугоподібну форму.
Горизонтальне положення скелетної гілки перешкоджає швидкому росту в довжину, але сприяє появі на її верхній стороні і особливо поблизу вигину сильних пагонів. Тому на верхній частині горизонтального кордону необхідно проводити осліплення (вищипування) бруньок, провідник підрізають на 1/3 його довжини. Для більш інтенсивного росту вершині - провідникові дають можливість займати підняте положення.
У міру формування кордону в довжину зменшується ріст гілок, приріст в основному стає слабкішим, ніж вгорі, тому під час обрізки систематично вкорочують пагони. Щоб уникнути посиленого росту гілок на верхній стороні кордону, крім осліплення бруньок, плодові гілочки формують з боків і з нижньої сторони горизонтального кордону, регулярно вкорочуючи верхні пагони. Горизонтальні кордони під час росту і формування, як тільки вони досягнуть один одного, прищеплюють. У зв'язку з цим ще до посадки необхідно розмістити сорти за ступенем сили росту, щоб слабо- і сильнорослі дерева чергувалися між собою. Якщо сильне дерево посадити після слабкого, сильне незабаром відстане в рості, як тільки воно буде щеплено зі слабким, надлишок поживних речовин з сильного дерева перейде в слабке і незабаром зрівняє ріст обох дерев. Крім того, сильне дерево, витративши надлишок поживних речовин, почне утворювати репродуктивні органи і речовини, які затримували плодоношення, а також сприятимуть слабкому дереву не тільки в збільшенні його крони, але і в живленні його численних плодів.
Іноді вдаються до облаштування другого ярусу за рахунок спрямування решти протилежних кордонів вгору на другий ряд дроту. У цьому випадку на каркасі натягують два ряди дроту.
Двуплечий горизонтальний кордон формують аналогічно одноплечому, залишаючи дві скелетні гілки (мал. 6) які швидко покривають поверхню шпалери. Для створення двоплечих горизонтальних кордонів дерева висаджують на відстані 5-7 м один від одного. Од-норічки підрізають на рівні дроту (висота 50-60 см), вибираючи дві бруньки, спрямовані в протилежні сторони. Іноді для формування другого плеча прищеплюють бруньку або пагін на потрібному місці. Для отримання двох протилежних пагонів підрізають однорічний приріст пагону на висоті другого дроту, в результаті чого формується кілька пагонів, які використовують для формування двоярусного двоплечого кордону (мал. 7).
Малюнок 6. Одноярусний двоплечий горизонтальний кордон яблуні сорту Пепін Рібстона.
У формі двоплечого кордону вирощують сорти яблунь із середньою силою росту, щеплені на парадизці, і частково груші, щеплені на айві. Можна вирощувати горизонтальні кордони в 3-4 яруси. Для цього однорічні саджанці висаджують на відстані 65-70 см, згинають їх по черзі паралельно дроту, який натягують на відстані 30-40 см одна від одної (мал. 8).
Для триярусних кордонів перше дерево формують на перший дріт, друге - на другий, третє - на третій, четверте - знову на першу, п'яте - на другу, шосте - на третю і так до кінця ряду.
Триярусні кордони можна створювати з двох порід дерев: верхній ярус з груш, а нижній - з яблунь, оскільки яблуня більше любить вологість і не переносить сильного сонця. Кожен ярус складається з різних сортів однієї і тієї ж породи.
Шпалеру з чотириярусних кордонів зазвичай формують уздовж доріжок для розме- жування кварталів.
Догляд за рослинами двох-, чотириярусних горизонтальних кордонів аналогічний, як і за одноярусними. Коли кордони сформовані, всі гілочки, які були сформовані в попередньому році для закладки плодових бруньок, вкорочують. Пагони продовження злегка обрізають на добре розвинену бруньку. Залишають його довжиною 6-10 см. Всі сильні гілки, розташовані зверху горизонтальних кордонів, видаляють, оскільки вони в основному дають жирові пагони і забирають поживні речовини у бічних і нижніх гілочок. Протягом наступного літа у міру появи видаляють верхні пагони (навіть якщо це плодові гілочки), а бічні і нижні для утворення плодових бруньок. Для нормального розвитку дерева необхідно залишати вільним пагони продовження. Коли цей пагін сягає вигину сусіднього кордону, на наступний рік його прищеплюють до цього дерева збоку вигину.
Отже, врожайність горизонтальних кордонів, залежить від своєчасного ретельного згинання дерев на 2-й рік посадки і в повному видаленні пагонів, що з'являються зверху, без чого рослина не може нормально рости і плодоносити одночасно на бічних і нижніх гілочках.
Трьохплечий горизонтальний кордон формується із трьох горизонтальних гілок, з яких дві бічні знаходяться в нижньому, а центральна гілка - у верхньому ярусі (рис. 23).
Рисунок 23. Схема трехплечого горизонтального кордону.
Для його формування створюють каркас з вертикальної стійки висотою 1,6 м (50 см знаходиться в ґрунті для закріплення стійки і 110 см над поверхнею ґрунту). На висоті 60 см від поверхні ґрунту на стійці прикріплюють поперечину довжиною 1 м (по 50 см обох плечей). Від вершини стійки до кінців поперечки горизонтально натягують оцинкований дріт довжиною 3,5 м для створення кордону. Біля каркаса висаджують однорічку яблуні або груші, яку обрізають на висоті 50-60 см. Потім на вершині деревця підбирають три пагони і направляють їх по каркасу, два з них горизонтально Т-подібно, вправо і вліво, центральний пагін вертикально по стійці, потім всі три пагони орієнтують горизонтально по дроті. Зимово-весняна і літня обрізки аналогічна іншим кордонам.
В аматорських садах триплечі горизонтальні кордони використовують при створенні садових доріжок і на вільних майданчиках.
Малюнок 24. Гірлянда з яблуні сорту Слава переможцям.
Гірлянди із яблунь і штамбових рослин (агрусу або троянд) характеризуються високою декоративність і в основному їх висаджують біля доріжок для широкого огляду.
Сітчастий кордон (V-подыбний, або подвійною косою кордон). Ця форма характер-ризується високою врожайністю і декоративністю. У сітчастому кордоні вирощують сорти яблуні, щеплені на парадизці, а на родючому ґрунті - груші, щеплені на айві (рис. 25).
Однорічні саджанці висаджують в ряду на відстані 50-80 см. Висота каркасу із планками для підв'язування гілок 120-150 см. Крону формують шляхом вилоподібного напрямку пагонів, які згодом схрещуються із сусідніми, утворюючи оригінальну сітку. Відстань між основними гілками 30-40 см.
Малюнок 25. Сітчастий кордон з різних сортів яблуні.
Відомий французький садівник Ж-Дельбар створив промисловий сад, дерева якого сформовані у вигляді сітчастого кордону. У ньому висаджені однорічні саджанці яблунь на відстані 1,5-3,0 м один від одного в залежності від сили росту сорту, щеплені на парадизці 9, і саджанці груші, щеплені на айві Анжерській. Рослини висаджують вздовж шпалери. Наприклад, для Ренету Баумана Ж-Дельбар рекомендує відстань 1,25-1,5 м, а для Боскоопскої красуні (сильнорослого сорту) -2,5-3,0 м. Відстань між рядами 4 м.
Деревця формують зі штамбом висотою 30-40 см і двома гілками у вигляді сітчастого кордону під кутом 30-45 °, а для сильнорослих сортів кут нахилу становить 20-25 °. Зміною кута нахилу регулюють інтенсивність росту гілки. Обрізають незначно з метою видалення зайвих частин і омолодження. Основні сучки залишають довжиною 2,5 м, у сильнорослих сортів-3,5 м. Сади в такій шпалерної формі характеризуються винятковою скороплідністю і високою врожайністю.
У саду сітчастий кордон є дуже оригінальною декоративною формою рослин в безлистяному стані і особливо під час плодоношення, коли вони формують суцільну стіну гарно забарвлених плодів, форма заслуговує широкого застосування в озелененні.
Гірлянди. Форма дуже близька до двуплечего горизонтальному кордону. Метод її формування майже такий, як і двоплечого кордону, тільки плечі формують не паралельно дроту, а під кутом 20-30 °. Однорічні саджанці яблунь, щеплені на парадизці, висаджують на відстані 5 м, між ними на рівній відстані висаджують штамбовий агрус або штамбові троянди. Основні сучки сусідніх рослин яблунь зустрічаються на висоті 1,0-1,2 м від основи крон штамбових рослин (мал. 24).
Пальмети - це форми, у яких основні гілки формують в одній площині і відходять во-ни від центрального стовбура під прямим кутом або під кутом 45 °. Пальмети бувають прості - U-подібної форми, які нагадують подвійний вертикальний кордон, і подвійний (U-подібної форми; складні - канделяброві одно-, двох-, трьох-, четирьохпагонні Верьє, а також косі або похилі. Правильні з горизонтальними гілками, з похилими гілками, пальмети іпсилон і Нью Таймс.
До класичних правильних пальмет відносяться, крім пальмет з горизонтальними і похилими гілками, пальмети Крссоне, канделяброві, Верьє.
До неправильних пальмет належать італійська коса, веєроподібна, монтрейська, пальмети Лепажа і Буше-Томаса.
Застосовувані в декоративному садівництві пальмети називають класичними у зв'язку з тим, що скелетні гілки їх мають строго певні відстані, їх крона - симетричної форми.
Пальмети придатні для прикраси фірмових присадибних та аматорських садів, їх широко використовують у декоративному оформленні, озелененні (стін будинків). Вони вимагають будівництва шпалер із стовпів і дроту і систематичної обрізки. Для створення пальмет підбирають слабо- і середньорослі сорти. Чим інтенсивніший ріст дерева, тим більша кількість гілок формує пальмету і тим менше таких дерев висаджують на одиницю площі. Скелетні гілки пальмети формують на однаковій відстані один від одного. Ряди пальмет на рівній ділянці орієнтують з півночі на південь, на пологому схилі - по горизонталях, паралельно схилу.
У формі пальмет в основному культивують яблуні та груші, щеплені на карликовій підщепі, у меншій мірі - абрикоси, персики, сливи.
Двохгілкова пальмета (просте U). Деякі автори зараховують цю форму до кордону і називають U-подібним кордоном. У цій формі вирощують яблуні, груші на карликовій підщепі і персики. Довжина плодоносних гілок у двохгілкової пальмети в 2 рази більша, ніж у вертикального кордону, тому для її формування використовують сильнорослі сорти (рис. 26).
Формують двохгілкову пальмету у вигляді U наступним чином. Висаджені однорічки обрізають на висоті 40-50 см, згодом два молодих пагони підв'язують в протилежні боки до планок і надають їм вертикального напрямку. Відстань між двома основними гілками в U-подібної крони для персиків-50, для груш і яблунь-30-40 см. Відстань між рослинами персиків в ряду 1,0-1,2 м і груш - 60-90 см.
Для цієї форми влаштовують шпалери із стовпів і дроту, до яких прикріплюють дерев'яні планки на відстані 30-50 см одна від одної (мал. 27).
Малюнок 26. Каркас для виведення 1-U-подібна форма; 2-подвійна U. Пагони направляють по вертикальних планках.
Малюнок 27. Форми у вигляді простого U. де: зліва - з яблуні Пепін Рібстона, праворуч-з груші Дюшес Вільямса.
Подвійна U-подібна пальмета по формуванню нагадує виведення U-подібної форми. Спочатку роздвоюють стовбур для отримання двох скелетних гілок у формі виделки. Потім ці дві гілки згинають і повторно роздвоюють, отримані чотири основні гілки після згинання направляють вертикально вгору і отримують подвійну U-подібну пальмету (мал. 28).
Малюнок 28. Подвійна U-подібна пальмета.
Подальшим роздвоювання основних гілок отримують восьмигілкову чотириразову U-подібну пальмету. Висота штамба у цих форм 3,0-4,0 см, коліна формують як можна ближче до поверхні ґрунту. Відстань між основними сучками 30-40 см. Подвійну U-подібну пальмету використовують для помірно-зростаючих сортів, а чотириразову - для сильнорослих. Для цих форм використовують груші, щеплені на айві, яблуні - на парадизці, абрикоси і персики - на сливах.
Пальметт Верьє введена в культуру французом Верьє. Вона придатна для слабо- і сильнорослих сортів, високих і низьких шпалер, може мати від 3 до 16 гілок і більше (мал. 29, 30).
Малюнок 29. Схема пальмети Верьє. де: 1 - гілки, сформовані під прямим кутом; 2 - дугоподібно.
Пальмета Верьє складається з U-подібних форм, сформованих одна всередині іншої. При вирощуванні з прямим стовбуром формується непарне число гілок, а без стовбура - парне. Пальмета з непарним числом гілок поступається другій формі, оскільки центральний стовбур дуже розростається, стає менш плодоносним і порушує рівновагу і красу крони. Пальмети Верьє з непарним числом гілок зазвичай висаджують на кінцях шпалер.
Для створення шпалер з пальмети Верьє дерева висаджують в ряду на відстані 2,0-3,0 м один від одного. Висота сформованих пальмет сягає 2,0-2,5 м. Формувати пальмети Верьє розпочинають з 1-го року посадки. Однорічку обрізують на висоті 30-40 см. З трьох пагонів у червні - липні два бічних відхиляють у горизонтальні положення і підв'язують до дроту, а центральний провідник пінцірують на висоті близько 50 см, решта гілочок прищипують. Навесні бічні пагони обрізають, вкорочуючи їх до 40-50 см. Центральний пагін підрізають дуже коротко.
При формуванні четирьохгілкової пальмети, коли бічні пагони сягають 70-75 см довжини, їм надають вертикальне положення і обрізають на 20 см вище коліна. У разі формування шестигілкової пальмети Верьє перше згинання та підв'язування двох бічних скелетних гілок розпочинають, коли їх довжина сягає 125 см. На висоті 40 см від першого ярусу формують другий ярус і т. д. Відстань між основними гілками має бути 40 см. При слабкому розвитку гілок першого ярусу наступні яруси не формують (мал. 30).
Малюнок 30. Каркас для виведення 6-гілкової пальмети Верьє. Дерев'яні планки, прикріплені до шпалери, є опорою для направлення пагонів пальмети. Пальмета Верьє з яблуні сорту Ренет ландсбергський.
При формуванні пагони продовження укорочують, залишаючи довжиною 30-40 см.
Бічні гілки в основному формують під прямим кутом і в рідкісних випадках – дугоподібно. При дугоподібному згинанні гілок пальмета більше відповідає природному характеру росту дерев. Рівновагу в кроні регулюють обрізкою, при цьому беруть до уваги, що приплив поживних речовин до внутрішніх скелетних гілок сильніше, ніж до зовнішніх, ріст внутрішніх скелетних частин затримують, а зовнішніх - стимулюють. Верхні гілки обрізають сильніше, ніж нижні. У процесі формування пальмети плодоношення допускає- ться тільки у разі сильного приросту і при доброму розвитку нижніх гілок.
Найбільш поширеною формою є чотирьохгілкова пальмета. У формі чотирьох-, восьмигілкових пальмет Верьє культивують сорти яблунь, щеплених на парадизці, а груші - на айві.
Канделяброва пальмета формується з двох нижніх горизонтальних гілок, яким нада-ють вертикальний напрямок. На горизонтальній частині виводять 4, 6, 8 і більше вертикально зростаючих гілок. Найбільш поширена четирьохгілкова канделяброва пальмета (мал. 32).
Малюнок 32. Канделяброва 4-гілочкова пальмета яблуні сорту Мекінтош.
У формі канделяброві пальмети вирощують яблуні, щеплені на парадизці, груші - на айві. Існують канделяброві пальмети з простими вертикальними гілками і з подвійними (форма подвійного U).
Для формування канделябрової пальмети з простими вертикальними гілками однорічні саджанці яблуні та груші обрізають на висоті 30 см, а персика - 40 см. Два верхніх пагони направляють горизонтально, а верхівкам дають можливість рости більш інтенсивно, інші пагони вирізають або прищипують. У наступні роки на горизонтальній частині формують вертикальні пагони з менш сильних гілочок. Зовнішні гілки залишають коротші, ніж внутрішні, і цим стимулюють їх розвиток.
Відстань між гілками 40 см. Якщо вони незручно розташовані, тоді вдаються до щеплення пагонів або окулірування бруньками. При вирощуванні канделябрових пальмети необхідно слідкувати, щоб зовнішні гілки на 20-30 см були довші внутрішніх.
Пальмета з похилими гілками (коса) формується із трьох-чотирьох ярусів, кожен з яких має по дві скелетні гілки, сформовані під кутом 45 ° і спрямовані вздовж шпалери (рис. 33). Відстань між ярусами 40-50 см, між деревами в ряду 2 м. Для створення цієї форми будують каркас із стовпів, дроту, дерев'яних планок, а потім формують рослини. При першій обрізці (над трьома бруньками) однорічний саджанець обрізають на висоті 30 см від поверхні ґрунту. З верхньої бруньки розвивається центральна гілка, з бічних - скелетні гілки. Центральної гілки надають вертикальне, а бічним - похиле положення. На 2-й рік, в разі добре розвинених трьох пагонів, провідник укорочують, на висоті другого ярусу. Гілки першого ярусу вкорочують до 1/2 їх довжини для кращого обростання деревиною. Таким же шляхом формують і наступні яруси (мал. 34).
Малюнок 34. Каркас для формування косих пальмет. Коса пальмета з яблуні сорту Мекінтош.
При формуванні косою пальмети дотримуються правила супідрядності гілок. Гілки першого ярусу найбільш сильно розвинені, а наступних - менш. Закладають нові яруси тоді, коли нижні гілки добре розвинені.
При озелененні стін поєднують косі і горизонтальні пальмети (система Коссоне), в цьому випадку всю стіну можна заповнити пальметами. У формі косих пальмет вирощують яблуні, щеплені на парадизці, і в меншій мірі груші - на айві.
Горизонтальну пальмети формують за тим же принципом, що і косу: з двох бічних і однієї вертикальної гілки. Формують чотири-п'ять ярусів з двох горизонтальних гілок. Відстань між ярусами 40-50 см. Нижні гілки повинні бути довшим за інші, тому їх рідко доводиться обрізати. Другий ярус виводять на 3-й рік після посадки. Кожен наступний ярус формують, коли зміцніє нижній.
Похила (коса) і горизонтальна пальмета Коссоні. Ця комбінована система ефективна для ущільнення насаджень; висаджені дерева формують через одне у вигляді пальмети із горизонтальними гілками, між якими висаджують дерева у вигляді пальмети з похилими гілками, або навпаки.
Для комбінованої системи каркаси роблять із стійок, оцинкованого дроту і дерев'яних планок. Біля стійок висаджують однорічки яблунь і груш, щеплені на карликовій підщепі, а зелені пагони направляють по каркасах (мал. 35, 36, 37).
Малюнок 35. Каркас для пальмети з похилими і горизонтальними гілками системі Коссоне.
Малюнок 36. Каркас для пальмети з горизонтальними і похилими гілками по системі Коссоне. де: А-стійки, біля яких висаджуються дерева; В - стійки на відстані 50 см. до яких вер-тикально прикріплені дроту шпалери, і службовці для зміцнення залізних планок ДД і ЇЇ; С - планка, прикріпляється до стійок, до яких прикріплюють кінці планок Д.
Малюнок 37. Система Коссоне. де: зліва і справа пальмети з похилими, в центрі з горизонтальними гілками (по Гоше).
Горизонтальну пальмету формують з 4-5 ярусів, відстань між якими становить 40-50 см. Довжину гілок знизу до верхівки поступово зменшують, щоб вони не перехрещувалися з гілками сусіднього дерева. Своєчасно проводять зимово-весняну і літню обрізку. Нижні гілки повинні бути довше інших.
Коли пальмета досягла бажаної висоти і всі яруси сформовані, подальший ріст стовбура призупиняють, його обрізають над брунькою, призначеної для обрізки останньої горизонтальної гілки.
Ярус необхідно вкорочувати на стільки, щоб довжина верхнього становила половину довжини нижнього, в іншому випадку нижні відстануть у рості, будуть безплідними і поступово всохнуть. Коротка щорічна обрізка верхніх ярусів, заради нижніх, примушує плодові гілки розвиватися достатньо сильно, тому верхні яруси не завжди добре плодоносять.
Кругова пальмета. Декоративна форма. Спочатку створюють металевий каркас із стійки, до якої приварені три кола дроту. Перший ярус закріплюють на висоті 50 см від землі, відстань: між ярусами 40 см, діаметр верхнього кола 50 см. Каркас закріплюють в землі цеглою або щебенем з цементом. Потім висаджують однорічку яблуні, щеплену на дусені, і підв'язують її на висоті 50 см. Верхній пагін залишають в якості провідника, два бічних розташовують по нижньому колі. В послідуючі роки формують наступний ярус і так до повного заповнення форми (мал. 38, 39).
Малюнок 38. Каркас і кругова пальмета яблуні Мекінтош
Кругова пальмета дуже оригінальна і її можна розміщувати біля садового будиночка або іншої споруди.
Вісімка. Оригінальна декоративна плоска форма, її встановлюють на кінцях кварталів та інших добре освітлених, видних місцях. Для створення форми будують металевий каркас із стійки (центрального стрижня), на якій закріплюють круги з дроту на відстані від поверхні землі 40 см.
Кола зменшують по діаметру догори стрижня -100-70-60-40 см. Закріплені кола утворюють вісімку (мал. 40).
Малюнок 40. Вісімка з чотирьох секцій яблуні сорту Уельс
На висадженій однорічці вибирають два верхніх пагони, які направляють по каркасу. У формі вісімок вирощують груші, щеплені на айві, і яблуні - на парадизці і дусені.
Віялова симетрична пальмета. Декоративна форма нагадує косий кордон, але відрізняється від нього зближеною відстанню ярусів в основі і значною відстанню у верхній частині. Для її створення виготовляють металевий каркас із стійки, до якої прикріплюють три яруси з дроту. Перший ярус на висоті 50 см від землі, відстань між ярусами 20 см, довжина бічних дротів 125-135 см, ширина форми в підставі 2,6 м. Каркас міцно закріплюють в землі. Біля нього висаджують однорічку яблуні, щеплену на дусені. У наступні роки проводять не-обхідну обрізку, формують яруси до повного заповнення каркаса (рис. 41, 42).
Рисунок
41. Каркас симетрич-ної пальмети.
Рисунок
42. Віялова симетрична пальмета яблуні
Мекінтош.
Трикутна пальмета. Декоративна форма. Каркас простої конструкції, складається з металевої стійки і дроту у формі трикутника. Його основу встановлюють на відстані 50 см від землі, шириною 2,2 м, висотою 3 м. Каркас міцно закріплюють у землі. Біля стійки висаджують однорічку яблуні, щеплену на дусені 3, і обрізкою та напрямком пагонів заповнюють каркас. Форма в якості ординарної може бути представлена при декоративному оформленні скверів, біля будівель, шкіл і т. д. (мал. 43, 44).
П
Пальмета Ліра, присвячена поету і художнику Т.Г. Шевченка. Каркас металевий з дроту, ширина форми 220 см, висота 370 см, висаджені три рослини яблуні, з них по боках дві рослини декоративної яблуні Алейна, в центрі одну рослину сорту Слава переможцям. Висота штамбів 50 см. Заповнюють каркаси зеленими паростками, як інші форми (мал. 45).
Малюнок 45. Пальмета Ліра із сортів яблунь: по периферії Алейні, в центрі - Слава переможцям.
Пальмета Книга представлена у кварталі формового саду, присвяченого Т.Г. Шевченка (мал. 46).
Малюнок 46. Пальмета Книга з яблуні сорту Уелс.
Основою пальмети є каркас у вигляді розкритої книги яблуні сорту Уелс, прищепленої на дусені 13-14.
Для створення пальмети Книга виготовлений металевий каркас з дроту, який поставлений під кутом 45 ° на трьох стійках висотою 50-20-50 см в передній частині і дві стійки у верхній частині на висоті 105 см. Поперек каркаса проведено 6 горизонтальних дротів на відстані 40 см один від одного, що імітують рядки книги. Ширина розгорнутої книги 260 см. У нижній частині каркаса висаджені біля стійок три рослини, пагони яких направляли для заповнення каркаса. Зимово-весняною і літньою обрізкою формуються генеративні гілочки.
Пальметт Книга під час плодоношення з плодами являє собою гарне видовище. У формі декоративної пальмети Книга можна вирощувати сорти яблуні, щеплені на парадизці і дусені.
Вазоподібні форми. У таких форм відсутній центральний провідник, скелетні гілки рівномірно розташовують по окружності на однаковій відстані 35-40 см один від одного. Кількість основних гілок може бути різне: 6, 12, 16 і т. д. Дуже ефективні 12-гілкові вази. Слаборослі сорти, прищеплені на парадизці, формують з меншою кількістю гілок, а сильнорослі, щеплені на дусені. Висота ваз 1,5-2,0, ширина-2,0 м.
Вази бувають різних форм: у вигляді кубків, спіралей, чашоподібні і ін.
Ваза у вигляді кубка або чаші. Для створення вази виготовляють металевий каркас встановлюючи його на "постійне місце і в центрі висаджують однорічний саджанець яблуні, прищепленої на парадизці. Однорічки зрізують на висоті 30-40 см з розрахунком отримати три бічні гілки, які рівномірно формують по колу. В наступні роки на кожній гілці, залишають по два пагони, в результаті чого ваза буде складатися із шести гілок. Вісім гілок: отримують шляхом формування чотирьох пагонів при першій обрізці, змушуючи потім кожен з них поділяти на два.
Ваза буде мати 12 гілок, якщо спочатку залишають шість пагонів, а потім їх при обрізці роздвоюють. Так поступають в залежності від того, скільки потрібно вивести основних гілок, а основним горизонтальним гілкам надають вертикальне положення (мал. 47, 48).
З метою посилення декоративності можна перещипити основні гілки поблизу вигину окремими сортами, які відрізняються формою і забарвленням плодів, така ваза під час плодоношення дуже гарна.
Малюнок 48. Каркас і ваза, сформована з яблуні.
Спіральна ваза (спіральний кордон). Для такої вази будують металевий каркас у формі циліндра з чотирма стійками діаметром 1,5-2,0 м, за якими у вигляді спіралей простягають дріт під кутом 45 °. Біля стійок по окружності висаджують чотири однорічних саджанці, а пагони направляють по спіралі каркаса (рис. 49). Відстань між спіралями 40 см. Для посилення декоративності по черзі висаджують сорти яблунь і груш. Вази можна формувати з яблунь, щеплених на парадизці, дусені (з великою кількістю гілок), і груш - на айві.
Малюнок 49. Спіральна ваза з яблунь сортів Слава переможцям, Ренет Касельський, груша Дюсес Вільямса, Деканка зимова
Ваза тюльпан. Оригінальна форма, нагадує квітку тюльпана. Каркас з металевої конструкції. Відстань від землі до основи вази 40 см, висота 2 м, ширина 2,1 м, чотири пелюстки виготовляють із дроту, відстань між ними 25 см, в центрі пелюстки - 70 см. В основі стійки каркаса висаджують однорічку яблуні, прищепленої на дусені, зрізаючи її на висоті основи вази і повторною обрізкою формують вісім пагонів, які направляють по дроту і поступово заповнюють форму плодовими гілочками (мал. 50, 51).
Малюнок 50. Каркас і ваза тюльпан яблуні сорту Мекінтош
У декоративному садівництві вази використовують на клумбах у поєднанні із квітковими рослинами, така композиція дуже декоративна і поза клумб - на окремих майданчиках.
Ваза ірис дуже оригінальна і декоративна форма. Каркас з металевої конструкції. Відстань від землі до основи вази 120 см, ширина 210, висота 250 см. Пелюстки виготовляють із дроту висотою 130 см, шириною 80 см. Каркас закріплюють у землі, висаджуючи однорічку яблуні сорту Мекінтош, прищепленої на дусен 3 і обрізкою та направленням зелених пагонів заповнюють каркас вази (мал. 52, 53).
