52. Каркас вази Ірис.

Малюнок 53, 54. Ваза Ірис яблуні сорту Мекінтош.

Декоративна форма «куля», яку розміщують у вигляді ординарої на вільному, добре освітленому місці. Для її створення будують металевий каркас із стійки (центрального стрижня), на якій з дроту закріплюють шість напівкіл і створюють «кулю». Основу стрижня закріплюють в землі на глибині 50 см. Штамб каркаса - 50 см, висота кулі-100 см, радіуси - 60 см з одного і з іншого боку стрижня. Біля основи каркаса висаджують однорічку яблуні, щеплену на карликовій підщепі, а зелені пагони направляють по дроту каркаса. Форма «куля» створюється із яблуні, прищепленої на підщепі М9, пагони якої почергово щеплені сортами Слава переможцям і Пармен королівський.

Форма «куля» дуже оригінальна і красива під час цвітіння і плодоношення. (рис. 54)

Піраміди поділяють на види: правильні, крилаті, веретеноподібні, канделяброві та ін.

Правильна піраміда (ярусна) характеризується тим, що її гілки направляють суворо під кутом 45 ° по відношенню до стовбура, формуючи витягнуту і вузьку форму, Штучне розміщення гілок ярусами наближає її до природного зростанню ярусами, особливо у молодому віці. Правильні піраміди вирощують в основному із груш, щеплених на айві, і в меншій мірі з яблунь. При формуванні пірамід штамб у карликових дерев повинен, бути не вище 40 см. На вказаній висоті закладають перший ярус крони з пяти гілок, а другий ярус на відстані 40-50 см від першого. Гілки другого ярусу розташовуються в проміжках першого, третього - в проміжках другого і т.д. На скелетних гілках не проводять скелетних розгалужень, а залишають лише обростаючі гілочки. Для утворення прямого продовження стовбура необхідно, щоб брунька, відібрана для пагона - провідника, знаходилася проти зрізу, який утворився після видалення нижньої гілки. Бруньки для продовження гілок повинні бути звернені назовні. При формуванні і подальшого обрізки піраміди нижні її гілки залишають довшими ве-рхніх, домагаючись таким шляхом симетричної форми. Висота сформованої пірамідальної крони приблизно в 1,5 рази більше ширини. Якщо ж гілки відходять під дуже гострим кутом, для них застосовують розпорки; гілки, що утворюють занадто великий кут, притягують до стовбура до кута 40-45 °.

Пагони, які виростають між ярусами, служать для потовщення стовбура, але з метою регулювання росту їх прищипують відразу при появі і вдруге, коли вони сягають 10 см.

Для формування ярусної піраміди найбільш придатні наступні сорти яблунь: Сінап, Розмарин, Наполеон, Пармен зимовий золотий, Ренет ландсбергський, Осіннє золоте; груш - Улюблениця Клаппа, Лекта, Бере Наполеона, Бергамот Есперо, Фердинанд.

Бруньки для продовження гілок вибирають звернені назовні, тому що вони краще забезпечують пряме продовження гілки.

При формуванні і подальшої обрізки нижні основні сучки обрізати довше верхніх, щоб їх посилити і додати дереву відповідну симетричну форму і разом з тим послабити приплив поживних речовин у верхній частині крони.

Пірамідальна колона, або веретеноподібна піраміда. Бічні гілки формують на стовбурі підряд. Форма мало чим відрізняється від піраміди. Нижні гілки повинні бути дещо довші верхніх (до 1 м). Для цієї форми використовують яблуні, щеплені на парадизці, груші - на айві. Відстань при посадці дерев близько 4 м.

Крилата піраміда характеризується тим, що гілки одного ярусу розташовуються над гілками іншого, утворюючи як би крила. Піраміди, яруси яких складаються з 3, 4, 5 гілок, називають трьох-, чотирьох-і пятикрилимі. Останні найбільш видовищні. Подібно правильної піраміді дерево формується з ярусів, гілки кожного з яких підв'язані до похилих дерев'яних планок. На дереві зазвичай вирощують 4-5 ярусів. Для створення такої піраміди спочатку виготовляють каркас з металевої або дерев'яної стійки, до верхнього кінця прикріплюють п'ять дротів, які в ґрунті закріплюють металевими якорями. Дріт повинна бути натягнутий на од-наковій відстані і визначати напрямок окремих крил піраміди. Рослини висаджують біля стійки. Від неї до дроту прикріплюють дерев'яні планки, за якими спрямовують пагони. Спочатку планки роблять для нижнього ярусу, потім у міру появи нових пагонів - для подальших ярусів (мал. 55, 56).

Малюнок 56. Каркас з металевої стійки і дроту для формування крилатої, канделябрової і з пониклими гілками піраміди груші Дюшес Вільямса

У цій формі можна вирощувати сорти груш, щеплених на айві, і яблунь - на парадизці і дусені.

Піраміда з похилими гілками. Для піраміди виготовляють металевий каркас з вертикальної стійки, до вершини якої прикріплюють 6-8 дротів, в ґрунті на рівній відстані один від одного їх закріплюють спеціальними упорами. Саджанець висаджують біля стійки. Бічні пагони згинають донизу і підв'язують до дроту Це сприяє посиленню плодоношення. На цій формі можна вирощувати сорти яблунь, щеплених на парадизці і дусені (мал. 57).

Малюнок 57. Піраміда з похилими гілками з яблуні сорту Джонатан.

Правильну і крилату піраміди рекомендують поміщати на вільних майданчиках декоративних садів, скверів, парків.

Канделяброва піраміда дуже оригінальна і красива форма, її формують в декоративному саду, на окремих майданчиках скверів, парків, присадибних та аматорських садів (мал. 58).

Малюнок 58. Канделяброва піраміда з яблуні сорту Кальвіль літній

Для створення таких пірамід на обраному місці будують каркас з металевого стержня і 6-8 рядів оцинкованого дроту, які з'єднують на вершині стрижня і на поверхні ґрунту прикріплюють до металевих опор на однаковій відстані один від одного. В якості стійок використовують старі водопровідні труби, нижній кінець яких бетонують в землі на глибині 0,5 м. Висота надземної частини піраміди 2,5-3,0 м, ширина основи 2 м.

Біля стійки висаджують однорічні саджанці, які зрізують на висоті 25-30 см від землі на шип і чотири бруньки (якщо потрібно отримати шестигілкову піраміду) або на п'ять бру- ньок (для восьмигілкової). Верхня брунька призначена для отримання пагону - продов- жувача стовбура, решта - для гілок. Розвинуті три або чотири пагони при весняній обрізці вкорочують на 30-40 см над двома боковими бруньками. В результаті формуються роздво-єні пагони: замість початкових трьох пагонів виходить шість, а замість чотирьох - вісім.

Пагони протягом першого і другого років вирощують горизонтально, прикріплюють їх до дерев'яних планок, а верхівки залишають в піднятому положенні. Коли пагони досягають зовнішніх дротів, їм надають вертикальний напрямок. Всі розвилки гілок повинні утвори-тися одночасно, інакше буде важко утримати гілки в рівновазі. У формі канделябрових піра-мід вирощують груші, щеплені на айві, і яблука - на парадизці і дусені.

Спіральні та інші форми. Спіральну форму (спіральний кордон) застосовують на кінцях кварталів. Для створення такої форми будують металевий каркас із стійки й дротяної спіралі. Верхню бруньку висадженої однорічки направляють по вертикальній стійці, бічну - по спіралі. Зимовою та літньою обрізкою регулюють їх ріст. У спіральних формах вирощують груші, щеплені на айві, і яблуні - на парадизці.

Близька до цієї форми змійка характеризується тим, що дерево формують в одній пло- щині. Каркас складається з металевої стійки, до якої прикріплюють загзагоподібний товстий дріт (мал. 59, 60).

Малюнок 59. Спіральна форма яблуні сорту Слава переможцям.

Малюнок 60. Форма змійки з яблуні сорту Макінтош.

У формі змійки можна вирощувати груші, щеплені на айві, і яблуні - на парадизці і дусені.

Арка. Її формують з плодових дерев і витких рослин (з морозостійкого винограду, актинідії)

При вході в декоративний сад, сквер або біля адміністративних будівель доцільно будувати арки з плодових дерев (мал. 61).

Малюнок 61. Арка з ранніх сортів яблунь.

Для створення арки з плодових дерев будують каркас з металевих стрижнів на відстані 70 см один від одного, біля яких висаджують однорічні саджанці, згодом їх формуючи у вигляді вертикальних кордонів. Ширина арки 4 м, висота 3-4, довжина 5-10 м в залежності від місця і плану розміщення рослин. Для арки використовують саджанці із сортів яблунь, щеплених на дусені.

Можна створювати арки з морозостійкого винограду (Вільдер, Лідія та гібриди куль-турних сортів із зимостійким виноградом).

Альтанки влаштовують з винограду або актинідії, особливо з актинідії коломікта, яка характеризується добрим приростом і гарно забарвленим листям. Для цього придатні акти-нідія аргута і актинідія пурпурова.

Стелюща форма крони. Така форма дерев прийнятна в північній зоні садівництва для вирощування великоплідних сортів яблунь; в середній зоні - для груші, сливи, черешні і менш зимостійких сортів яблунь; на півдні - для персика, абрикоса (в районах, де спостері- гається підмерзання гілок і квіткових бруньок), інжиру, мандарина (мал62).

Малюнок 62. Схема стелющої форми плодових культур. де: 1- двуплеча стланка форма; 2 – одноплеча стланка форма; 3 - стланка форма із горизонтальними гілками.

Стелящі форми формуються в приземному шарі атмосфери, де тепловий режим значно сприятливіший, ніж у верхніх шарах. Можливість легкого і надійного укриття на зиму, велика кількість теплової енергії від ґрунту - все це дає можливість вирощувати в північних районах більш теплолюбні сорти і культури.

Позитивною якістю стелящих форм є наявність сприятливого співвідношення поверхні листового апарату до остову дерева. Завдяки цьому, місця накопичення пластичних речовин швидко заповнюються, рослина раніше закінчує вегетацію, краще визріває і швидше роз-починає формувати плодові бруньки. Крім того, чим нижче форма, тим менше позначається негативний вплив вітру.

Що стосується шкідників і хвороб, то стелящі форми схильні до ураження в більшій мірі, ніж більш високі. Особливо це стосується грибкових хвороб. Підвищені вологість і кількість тепла в приземному шарі, погана циркуляція повітря створюють сприятливі умови для розвитку грибкових хвороб.

Одноплечий стланец. Однорічку висаджують під кутом 30-40 ° або ж у вертикальному положенні і в 1-й рік деревце росте вільно, а на 2-й рік в період вегетації його плавно згинають, але так, щоб вершина була трохи піднята. Крона розвивається в бік нахилу. Гілки формують з інтервалом 30-40 см. Основне в даній формі - прилягання скелета дерева ближче до землі для полегшення укриття на зиму. Дерева утримують в похилому положенні за допомогою дерев'яних гачків - приколок.

Сильні пагони в основі і у верхній частині зігнутого деревця вкорочують для рівномірного формування крони.

Щоб не викликати відмирання і опіків кори стовбура, не можна допускати безпосе- реднього дотику стовбура до землі.

Двуплеча сланка форма. Для цієї форми висаджують однорічку з одним або двома горизонтальними плечима, сформованими в розсаднику з висотою штамба 20-30 см. Основні гілки (6-8) формують по довжині плечей на відстані 30-40 см одну від іншої.

При формуванні одно-, двоплечого горизонтальної форми слід пам'ятати, що найбільш інтенсивно розвиваються пагони у верхній частині вигнутих плечей. Тому такі пагони необхідно своєчасно видаляти або послаблювати багаторазовими прищіпками. Це буде сприяти нормальному розвитку бічних пагонів на стовбурі для формування основних скелетних гілок.

Стланець з горизонтальними гілками. Для створення такої форми молоді деревця персика переводять на низький штамб, зрізають всю крону, залишають гілку не більше 25 см, з нових пагонів залишають 4-6 майбутніх скелетних гілки. Коли пагони досягнуть 50 см, їх нахиляють, а потім горизонтально закріплюють підв'язкою. Гладко зрізаний пеньок, захище- ний садовим варом, до заростання обв'язують поліетиленовою плівкою. На зиму кінці гілок пригинають і пришпилюють, а у штамба ставлять під них підпори, щоб не поламалися під час усадки снігу, а зверху вкривають листям, бадиллям, травою, гілками хвойних порід і т. д.

Дерева персика формували в кущовій і сланкій формі. В якості зимостійких підщеп використовували сливу Уссурійська і вишню Повстяну. Кращий розвиток щеплень персика зазначено на сливі уссурійської.

Молоді кущі персика, які вирощують похило у віяловій формі на відстані 30-60 см від поверхні землі, на зиму перешаровували невеликим шаром (10-15 см) злегка зволоженою деревною тирсою або сухим листям шаром 15-20 см. Тирса і листя зверху прикривали руберойдом або толью в 2-3 ряди щоб уникнути намокання їх і запобігання випрівання бруньок.

Укриття персика на зиму в умовах північних регіонівв проводять в листопаді після листопаду, а розкривають в другій половині квітня.

Культура персика в сланкій формі представляє інтерес для аматорських садів в нових районах, де спостерігається підмерзання квіткових бруньок і гілок.

Кущова форма властива ягідним чагарниках; більшості сортів вишні, сливи, айви, кизилу, аличі, барбарису, ірги, обліпихи, аронії, ліщині.

Кущові - це рослини, що мають низькі штамби (до 40 см) або зовсім їх не мають, центральний стовбур виражений неясно або замість одного центрального провідника є кілька бічних скелетних гілок.

Кущову крону утворюють в основному коренепаросткові рослини: її формують з 3-5 стовбурів, які, старіючи, замінюють новими, які виростають на коренях рослин. Таку крону отримують у щеплених дерев при низькій закладці гілок. Кущ можна виростити і шляхом посадки 2-3 дерев в одну посадкову яму.

Кущові крони формують в основному у кісточкових - вишні, сливи, персика, а в суворих північно-східних районах - і у зерняткових. У середній смузі і південних районах в кущовій формі вирощують на карликових підщепах південні сорти яблунь і груш.

Кущові дерева швидше вступають в пору плодоношення, ніж звичайні високоштамбові. Гілки знаходяться ближче до коріння, тому пагони утворюються більш сильні. Плоди з цієї ж причини більш великі, гарно пофарбовані, високої якості.

В аматорських садах при посадках звичайних високоштамбових і кущових форм можна виходити з таких міркувань:

- на бідних ґрунтах і при порівняно несприятливих умовах краще висаджувати штамбові дерева, на більш родючих і при кращих умовах - кущові. Сильнорослі і піздньоплодоносні сорти слід культивувати у вигляді штамбових дерев, слаборослі і рано вступають у плодоношення - у вигляді кущів. Мають значення і підщепи. Оскільки кущові дерева, щеплені на дичках, проникають своїми коренями на значну глибину і ростуть швидше, то їх розміщують на бідних і сухих ґрунтах, а також коли бажають отримати насадження більш дов-говічні.

У кущових дерев, щеплених на карликових підщепах, коріння розташовуються поблизу поверхні ґрунту, вони рано вступають в пору плодоношення і культивують їх на родючих з достатньою вологістю ґрунтах. На відміну від штучних форм, кущ не має певної кількості гілок.

Кущові деревця, як і штамбові, висаджують рядами в чистих насадженнях або в змі- шаних зі штамбовими деревами. Для чистих насаджень міжряддя становлять 5-6 м, в ряду - 2-3 м.

При кущовій формі обрізки створюють кулясту форму з рівномірно сформованими гілками. У кроні повинно бути рівновага між усіма частинами плодового дерева для норма- льного росту і плодоношення.

Висаджену однорічку обрізують на висоті 30-40 см від землі для того, щоб змусити нижні бруньки розвинутися і дати пагони внизу дерева. До осені отримують 5-6 основних пагонів, які при зимовій обрізці вкорочують на 1/2 їх довжини. На 2-й рік з них формують 6-8 основних гілок. Стовбур видаляють. Потім щорічно укорочують пагони на 1/3, щоб змусити розвиватися всі бруньки від основи до вершини. У наступні роки формують плодові гілочки. Всі пагони, що ростуть в середині куща, видаляють для кращого освітлення центру крони. На 3-й рік кущ уже сформований у вигляді вази (мал. 63).

Малюнок 63. Формування кущових дерев. де: 1-перша обрізка; 2-зимова обрізка; 3-сформоване кущова дерево.

Кількість гілок залишають в залежності від сили дерева та природної їх здатності розходитися в сторони.

При посадці двохрічок проводять коротку обрізку на висоті 30-40 см, бічні пагони - на 2-3 бруньки. Мета обрізки полягає в тому, щоб нижні гілки розгалузилися на 6-8 пагонів. Ці нові гілки на 2-й рік коротко обрізають для додання їм більшої сили і отримання вторинних розгалужень. Коли виросло необхідну кількість гілок для освітлення дерева, стовбур вище їх видаляють і цим закінчують формування куща.

Якщо ж гілки дерева мають схильність рости занадто вертикально (особливо у груш), то при формуванні куща їх необхідно зігнути вниз, щоб віддалити від стовбура, інакше світло не буде проникати в середину дерева. Відгинання гілок проводять шпагатом, прик-ріпленим до кілочків. На 2-й рік гілки звільняють і вони зберігають надане їм положення.

При вирощуванні кущових форм головне полягає в тому, щоб у дерев гілки розпочинали рости на висоті 30-35 см від землі, а середина крони була вільна, а гілки віддалені від стовбура і розташовані по всьому колу дерева. Майже повна відсутність штамба і густо облистяні нижні гілки оберігають дерева від пошкодження опіками і морозом. Завдяки великій кількості листової асиміляційної поверхні швидко накопичуються поживні речовини і дерево легко формує плодові бруньки.