- •1. Економічна система, її визначення, суть та основні структурні елементи. Типи економічних систем.
- •2. Власність: поняття, сутність, правовий та економічний зміст. Типи, форми і види
- •3. Сутність суспільного виробництва і його структура. Економічні ресурси та фактори суспільного виробництва.
- •4. Суть і форми організації суспільного виробництва. Основні фактори і структура суспільного виробництва. Закон вартості.
- •5. Гроші, їх виникнення, суть і види грошей. Функції грошей.
- •6. Суть ринкової системи його завдання, умови виникнення, принципи і функції. Суб’єкти і об’єкти ринкової економіки.
- •7. Моделі ринкової економіки та методи регулювання ринкової системи.
- •8. Формування ринкової економіки в Україні в період трансформаційних перетворень.
- •9. Антимонопольна політика і антимонопольне регулювання в Україні. Функції Антимонопольного комітету України.
- •10. Суть попиту, закон попиту та фактори, що його визначають.
- •11. Пропозиція, закон пропозиції та фактори, що на неї впливають.
- •12. Взаємодія попиту і пропозиції. Модель ринкової рівноваги.
- •13. Конкуренція як рушійна сила ринкової економіки. Суть, види, функції і методи
- •14. Суть монополій, причини їх виникнення та їх види і форми.
- •15. Економічне зростання та його типи і фактори.
- •16. Економічні цикли, їх суть і фази циклу. Види і причини циклічних коливань. Антициклічна політика держави.
- •17. Ринок робочої сили та особливості його функціонування. Безробіття та його причини. Державне регулювання зайнятості.
- •18. Сутність, причини і види інфляції та її вимірювання.
- •19. Механізм інфляції: інфляція попиту і інфляція пропозиції та їх причини.
- •20. Соціально-економічні наслідки інфляції. Антиінфляційна політика держави.
- •21. Необхідність, суть, функції і методи державного регулювання економіки в Україні.
- •22. Фіскальна політика держави, її визначення, суть і напрями.
- •23. Державний бюджет, його структура та причини утворення дефіциту бюджету.
- •24. Банківська система та її структура. Функції центрального банку.
- •25. Гроші. Грошово-кредитна політика держави.
- •26. Земля, як засіб виробництва. Власність на землю: її еволюція, суть і форми в умовах ринку.
- •27. Підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності. Основні ознаки, форми та види підприємств.
- •28. Витрати виробництва та їх види. Собівартість продукції, її види.
- •29. Результати господарської діяльності підприємства. Прибуток, дохід підприємства і рентабельність виробництва.
- •30. Заробітна плата: суть, форми і її системи в умовах ринку.
- •31. Поняття підприємництва. Принципи та організаційні основи підприємницької діяльності. Форми і функції підприємництва. (в питанні 27).
- •32. Світове господарство: поняття, ознаки, етапи та тенденції розвитку.
- •33. Міжнародна торгівля та міжнародний поділ праці. Концепція «порівняльних»
- •34. Глобалізація як новий етап розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. Тнк і розвиток інтеграційних зв’язків.
- •35. Проблеми та наслідки входження України до єс.
3. Сутність суспільного виробництва і його структура. Економічні ресурси та фактори суспільного виробництва.
Суспільне виробництво - це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) у їхньому взаємозв'язку, взаємодії, взаємообумовленості та взаємозалежності. Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Суспільне виробництво включає в себе чотири стадії: - безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг); - розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); - обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування; - споживання - тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.
Суспільне виробництво структурно неоднорідне. Воно включає в себе два види (сфери) виробництва: матеріальне та нематеріальне виробництво.
Кожна з названих сфер суспільного виробництва об'єднує багато найрізноманітніших галузей суспільно-економічної системи (див. рис. 3)
До економічних ресурсів зараховують усі природні, людські та створені працею людини ресурси, які використовують у виробництві товарів і послуг. На цій підставі їх ще називають виробничими ресурсами, оскільки природні, трудові ресурси та ресурси, створені у межах економіки, необхідні для процесу виробництва. Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: землю, капітал, працю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, знання. Процес використання природних ресурсів - фактора земля - для задоволення людських потреб є сутністю господарської діяльності у будь-якому суспільстві. Однак більшість видів таких ресурсів невідтворювані, а тому абсолютно обмежені. їх виробниче використання має природні межі, розширення яких можливе завдяки ефективному й раціональному природокористуванню, екологічній безпеці. Капітал - це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг. Корисність і цінність капіталу як виробничого фактора полягає в його економічній сутності: капітал - це вартість, яка у процесі виробництва приносить ще більшу вартість. Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг. В економічній науці протягом останнього часу сформувалася концепція "людського капіталу", згідно з якою праця освіченого та кваліфікованого працівника розглядається як головний фактор економічного і соціального прогресу суспільства. Наука - специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення. Втілюючись у виробничій діяльності людей у вигляді створюваних нових засобів праці, впровадження прогресивних технологій, використання нових видів енергії, матеріалів, передових методів організації виробництва та праці тощо, наука перетворилась на головну продуктивну силу суспільства. Виокремлення інформації та знань у самостійний виробничий ресурс зумовлене сучасною науково-технічною революцією. Відбувається поступове скорочення матеріальних та зростання інформаційних джерел економічної життєдіяльності людини
