6. Суть ринкової системи його завдання, умови виникнення, принципи і функції. Суб’єкти і об’єкти ринкової економіки.
Ринок – це процес обміну, що відбув. За законами товарного виробництва й обороту. Ринок – це будь-яка система, що дає можливість покупцям здійснювати вільну купівлю-продаж товарів. Ринок – це система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем. Ринок – це механізм координації різної діяльності людей за допомогою системи цін. Еволюція економічних відносин у суспільстві: 1) натуральне господарство- продукти виготовляються тільки для власного споживання. 2) Розподіл праці – відбувається відокремлення певних видів економ діяльності. 3) Спеціалізація виробництва – форма розподілу праці між окремими господарськими одиницями. 4) Товарне господарство – продукти виготовляються для централізованого обміну на ринку. Умови успішного функціонування ринку: 1) Економічні : - свобода прийняття господарських рішень; -відповідальність за результати діяльності; - конкуренція виробників товарів; - відсутність обмежень на переміщення ресурсів. 2) Політичні: - демократія; - стабільність політичної системи. 3) Соціокультурні: - здатність і готовність суспільству прийняти ринкові відносини. Функції ринку: 1) Регулююча – забезпечення сталих звязків між галузями виробництва, попитом та пропозицією, вирівнювання пропорцій суспільного виробництва і розподілу ресурсів. 2) Інтегруюча – обєднання різних сфер і рівнів економічної діяльності в єдину систему. 3)Оздоровлююча – «очищення» економіки від непотрібної господарської діяльності. 4) Стимулююча – сприяння винагороді тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва з метою одержання найкращих результатів. 5) Ціноутворююча – встановлення цін на товари та послуги за умов взаємодії попиту, пропозиції і конкуренції. 6) Посередницька – надання можливості взаємодії продавців і покупців. Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів. Основними об’єктами ринкових відносин є: 1) товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва; 2) робоча сила, або праця; 3) земля та інші природні ресурси; 4) нерухомість: будівлі, споруди, житло.
7. Моделі ринкової економіки та методи регулювання ринкової системи.
8. Формування ринкової економіки в Україні в період трансформаційних перетворень.
Економічна трансформація – це безперервний процес видозмін, серед яких розрізняють разові, дискретні та систематичні. Трансформація у вузькому сенсі (разові та дискретні зміни) – перехідний період (перехідна економіка, трансформаційна економіка «у вузькому розумінні») - обмежений в часі процес, який визначається поворотними подіями в суспільстві, полягає в переході від одного рівноважного стану до іншого. Тоді як трансформація в широкому сенсі (систематичні зміни) – це не обмежений в часі постійний процес перетворень системи, її елементів, зв'язків і відносин між ними.
На думку П.М. Леоненка та О.І Черепніна у сучасномусвіті інтенсивно відбуваються п'ять масштабних трансформаційнихпроцесів.
Перший трансформаційний процес, пов'язаний зі значнимиперетвореннями у системі розвинутої ринкової економіки (30 країн ОЕСР),характеризується успішними переходом від індустріального допостіндустріального суспільства та подальшим його розвитком.
Другий трансформаційний процес має місце у більш ніж 120 країнахАзії, Африки, Латинської Америки, де відбувається затяжний перехід доіндустріального суспільства за моделлю «модернізації навздогін».
Третій трансформаційний процес охоплює постсоціалістичні країниЦентральної і Східної Європи (ЦСЄ) і пострадянські республіки(за класифікацією МВФ 29 країн). У найзагальнішому вигляді він знаменуєсобою перехід від планової до ринкової економіки.
Четвертий трансформаційний процес також націлений на створенняй ефективне функціонування ринкової економіки, однак не вкладається нів загальну схему її генезису, ні у схему постсоціалістичних ринковихперетворень. Мова йде про становлення соціалістичної ринкової економікив Китаї та В’єтнамі.
П’ятий трансформаційний процес охоплює явища, що відбуваютьсяу світовій системі господарства в цілому. Він пов’язаний зі становленнямі функціонуванням глобальної економіки.
В кінці ХХ ст. близько тридцяти колишніх соціалістичних країнвідмовилися від системи централізованого планування і здійснили глибокіінституційні перетворення, щоб побудувати ринкову економіку. Всі вони,включаючи Україну, потрапили в ситуацію «потрійного переходу» - доринкової системи і демократичних політичних інститутів, а такожінтеграції в глобальний ринок. Це сприяло утвердженню нової політичноїмоделі, яку можна назвати «трансформаційною державою», і якій припалона себе брати, особливо на ранніх етапах реформи, функції агентарозвитку. Крім особливої глибини «потрійного транзиту», підвищеннюролі держави в процесі трансформації мали сприяти слабкістьнаціонального бізнесу і громадянського суспільства.
Сутність перехідного процесу в Україні полягає в переході від підсистеми, сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, який функціонував на директивно-планових засадах, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринкових принципах.
За час існування України як незалежної держави відбулося поглиблення структурної кризи в економіці. Глибина кризових потрясінь економіки України та інших країн колишнього СРСР і східноєвропейських країн, яка припала на другу половину 80-х – початок 90-х років, зумовлена не тільки деформаціями командно-адміністративної системи. Ці економічні потрясіння були пов’язані з необхідністю докорінного технологічного переозброєння виробництва, викликаного новим етапом науково-технічної революції.
Державна економічна політика в Україні впродовж останніх років сприяла структурним деформаціям шляхом фактичного перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь так званих базових галузей (через механізм зниження ставок податку на прибуток та введенням додаткових пільг, скажімо, в чорній металургії). В результаті впродовж останнього десятиріччя несприятливий потенціал розвитку формувався в галузях, які забезпечують виробництво кінцевої продукції, передбаченої для виробничого та споживчого попиту (машинобудування, легка, харчова промисловість тощо), і сприятливий в чорній металургії, паливній, хімічній та нафтохімічній галузях.