9. Антимонопольна політика і антимонопольне регулювання в Україні. Функції Антимонопольного комітету України.

Конкурентна політика - це система заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентноспроможного вітчизняного виробництва. Стратегічною метою конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції та створення однакових умов для всіх агентів ринкових відносин. Головне завдання конкурентної політики - формування такого середовища, в якому дії ринкових агентів, що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними. Важливо стимулювати конкурентну поведінку суб'єктів господарювання, сприяти прийняттю ними більш ефективних ринкових рішень, кращому захисту прав та інтересів споживачів.

Мета і завдання конкурентної політики поєднані з усім комплексом проблем соціально-економічного розвитку в Україні. Більшість питань у сфері конкурентної політики мають системний характер і потребують комплексних заходів та повсякденного контролю. Державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Анти монопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Сучасне антимонопольне регулювання з боку державних органів можна звести до трьох груп заходів. Перша група заходів - адміністративно-правовий вплив у вигляді:

- заборона монополій в будь-якій галузі господарства; - розпуск існуючих монополістичних об’єднань;

- розчленування монополій на ряд самостійних виробництв. Друга група заходів - адміністративно-економічний вплив, який спрямований на: - переслідування державою продавців, які здійснюють цінову дискримінацію (завищення цін, які не обумовлені витратами виробництва); - переслідування продавців, які здійснюють фальсифікацію товарів шляхом використання реклами; - заборону позаекономічного впливу на контрагентів шляхом змови з метою спільного впливу на зміну ринкової ситуації. Третя група заходів - економічний вплив, який проводить держава: - використання різних прийомів ведення податкової політики, які примушують монополію назначати ціни на продукцію, яку вони випускають, близькі до умов вільної конкуренції;

- підтримка (заохочення) випуску товарів-субститутів, тобто то-варів-замінників. Різноманітність товарів особистого і виробничого споживання знижує попит на товари монопольного виробництва; - розширення ринку за рахунок встановлення міжнародних економічних зв’язків і збільшення імпорту; - розповсюдження наукових і технологічних зв’язків. Основними завданнями Антимоноподьного комітету України є: - здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; - запобігання, виявлення і припинення порушень конкурентного законодавства; - контроль за економічною концентрацією;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції. До методів здійснення антимонопольної політики відносять:

- правові: прийняття відповідних законодавчих та нормативно-правових актів; - організаційно-контролюючі', розробка та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення конкурентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи; - адміністративно-імперативні: примусовий поділ суб'єктів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів;

- профілактично-роз'яснювальні: інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків стосовно порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень.