34. Глобалізація як новий етап розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. Тнк і розвиток інтеграційних зв’язків.

Глобалізація– складний багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов’язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежності національних держав, зумовлених прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, високих технологій тощо.

Поняття «глобалізація» увійшло в науковий обіг у 80-ті роки ХХ ст. як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки, зумовлених посиленням дії загальноцивільних законів та закономірностей, які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію.

Глобалізація — це нова фаза світогосподарських зв'язків, пов'язана з переходом до глобальної економіки (геоекономіки).

Глобальна економіка — якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробни­чо-збутовою мережею, глобальною фінансовою систе­мою, планетарною інформаційною мережею тощо.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукуп­ності техніко-технологічних, соціально-економічних, політич­них та морально-етичних факторів.

Фактори глобалізації:

- технічні, технологічні: науково-технічний прогрес, розвиток міжнародної інфраструктури, розвитк телекомунікаційних технологій;

- соціально-економічні: поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток інтернаціоналізації виробництва, зростаюча залежність національних економік від зовнішніх чинників, розпад соціалістичної системи та посилення ринкових трансформаційних процесів;

- політичні: зростаюча орієнтація національних держав на зовнішні зв’язки, посилення ролі міжнародних економічних та фінансових інститутів, геополітичне зрушення;

- морально-етичні: інтернаціоналізація освіти, культури, інформації, зростання мобільності молоді, соціальних зв’язків на світовому рівні.

Форми прояву глобалізації:

– формування загальнопланетарного науково-інформа­ційного простору, світової комунікаційної мережі, глобаль­них технологічних систем;

– інтенсифікація міжнародних трансакцій, формуван­ня глобальних ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового демонтажу торговельних бар'єрів, підписання багатосторонніх торговельних угод тощо;

– розширення світового фінансового ринку, різке збільшення обсягів і швидкості потоків капіталів, фінансових операцій;

– зростання відкритості й посилення взаємозалежності економік, господарсько-технологічне зближення країн, інтен­сифікація регіональних інтеграційних процесів;

– становлення єдиного світового виробництва на основі інтенсифікації планетарної діяльності глобальних госпо­дарських комплексів (мультинаціональних компаній, багатопрофільних транснаціональних корпорацій, транснаціо­нальних банків, їхніх об'єднань тощо);

– міжнародний рух циклічних коливань економіки, біржових, валютних і фінансових криз; зближення процент­них ставок, внутрішніх і світових цін тощо;

– уніфікація ведення бізнесу, формування нової систе­ми глобального управління; зростання кількості наднаціо­нальних структур регулювання світового господарства, між­урядових та неурядових міжнародних організацій;

– інформаційно-культурне зближення народів, впрова­дження єдиних стандартів життя, уніфікація уподобань, цінностей, суспільної свідомості тощо;

– порушення рівноваги світової екосистеми, загострен­ня глобальних проблем.

Економічна інтеграція - якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя. Вона передбачає зближення і взаємо-переплетіння національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики. Інтеграційні тенденції є природним процесом, який випливає із об'єктивних потреб міжнародного поділу праці й науково-технічного прогресу. Суть економічної інтеграції проявляється в її найважливіших характеристиках. Це, - по-перше, міждержавне регулювання економічних процесів; по-друге, поступове формування, замість більш або менш незалежних один від одного національних народногосподарських комплексів, регіонального господарського комплексу із загальною структурою відтворення; по-третє, усунення адміністративних і економічних бар'єрів, перешкоджаючих вільному рухові товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах регіону; по-четверте, зближення внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь в інтеграційних об'єднаннях. Існують такі основні види інтеграційних об'єднань: зона вільної торгівлі, коли країни-учасниці обмежуються відміною митних бар'єрів у взаємній торгівлі; митний союз. коли вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповання доповнює єдиний митний тариф стосовно до третіх країн; загальний ринок, коли ліквідуються бар'єри між країнами не тільки у взаємній торгівлі, а й для переміщення робочої сили й капіталу; економічний союз, коли на доповнення до всіх перелічених вище інтеграційних заходів гармонізуються різні аспекти економічної політики