- •1 Предмет і завдання соціальної психології.
- •2. Місце соціальної психології у системі наукового пізнання.
- •3. Поняття «соціально-психологічного простору», «соціально-психологічних явищ» та «соціально-психологічної реальності» у соціальній психології.
- •4. Ознаки сучасної соціальної психології.
- •5. Функції соціальної психології.
- •6. Основні методи соціальної психології.
- •7.Етапи становлення української соціальної психології.
- •8. Статус особистості у структурі міжособистісних відносин. Складові статусу особистості: авторитет, престиж. Поняття «позиція особистості».
- •9. Поняття соціалізації особистості. Соціалізація як інкультурація. Соціалізація як інтерналізація. Соціалізація як адаптація. Соціалізація як конструювання соціальності.
- •11. Стадії соціалізації.
- •12. Соціальні інститути соціалізації. Засоби соціалізації (традиційний, інституційний, міжособистісний, рефлексивний, стилізований).
- •13. Чинники та механізми соціалізації (наслідування, навіювання, соціальна фасилітація, чутки, інтеріоризація, рефлексія тощо). Форми соціалізації (цілеспрямована і стихійна).
- •14. Теорії соціалізації: біогенетичний, соціогенетичний, соціоекологічний (у. Бронфенбреннер), психоаналітичний підходи.
- •15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
- •16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
- •17. Механізми соціальної регуляції поведінки: зовнішні і внутрішні; соціальні норми, соціальні установки (аттитюди), цінності, ціннісні орієнтації.
- •18. Девіантна поведінка: неузгодженість поведінки соціальним нормам і цінностям. Фактори девіантної поведінки. Теорія е. Дюркгейма, р. Мертона, культурологічні теорії (т. Селліна, у. Міллера).
- •19. Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Специфіка, показники.
- •20. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів. Причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.
- •21. Поняття «атракція» (потяг), соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, конформність підпорядкування, когнітивна реінтеграція як форми соціального впливу. Експерименти с. Мілгрема.
- •22)Теорія когнітивної відповідності (теорія структурного балансу ф.Хайдера,комунікативних актівтТ.Ньюкома, когнітивного дисонансу л. Фестігнера, Конгруентності ч.Осгуда і п.Таненбаума)
- •23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
- •24. Класифікація малих груп.
- •25. Динаміка групоутворення.
- •26.) Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва.
- •27)Прийняття рішень. Різновиди особистісних профілів рішень.
- •28.Нормативна поведінка. Групові норми.
- •29. Груповий конформізм
- •30.Нонконформна поведінка.
- •31.Групові рішення. Групомислення.
- •33. Групова сумісність і згуртованість. Визначення індексу згуртованості групи.
- •34. Стадії формування згуртованої групи. Ознаки згуртованості.
- •35. Конфлікти. Типи конфліктів: між особистістю і групою, внутрігрупові, міжгрупові. Функції конфліктів.
- •36. Способи і методи подолання конфліктів. Шляхи вирішення конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації.
- •2. Визначити справжню проблему.
- •38. Метод соціометрії у вивченні міжособистісних відносин у групі.
23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
МАЛА ГРУПА - це контактна спільнота, яка взаємодіє на основі смислу спільності, має певний ступінь згуртованості, організованості й соціальної зрілості й володіє неповторною соціальною психікою.Малі соціальні групи, фактично, є цеглинами, з яких вибудовується наше суспільствоМала соціальна група може перебувати на таких рівнях розвитку:• початковому (дифузна група);• низькому (асоціація);
• середньому (кооперація);• високому (колектив).Усередині малих соціальних груп відбуваються різноманітні процеси, внаслідок яких група змінює свою форму і розвивається.Основним з них є групова динаміка. Під нею маються на увазі процеси роз'єднання або згуртування групи, поява формального і неформального лідерства, формування норм і правил, розвиток неформального об'єднання всередині формального, а також антипатій і симпатій.Крім цього, не менш важливим є процес становлення норм існуючої групи, тобто складаються правил поведінки кожного індивіда окремо. Такі стандарти сприяють ефективному групового взаємодії, а мала соціальна група буде більш згуртованою. Завдяки наявним правилам посилюватиметься тиск на кожного індивіда. Тому група з їх допомогою може змушувати кожного слідувати нормам, підтримуючи інтеграцію членів у групі.Третім процесом є те, що в малої соціальної спільності виникає певна ієрархія. Виділяється лідер, який може бути як формальним, який був призначений офіційно, так і неформальним, якого вибрала сама група. Інші ж члени спільності повинні чітко знати свої функції та обов'язки.
24. Класифікація малих груп.
Переважна більшість закордонних соціопсихологів основних ознак "малої групи" вважають безпосередність контакту, особистий ("віч-на-віч") характер спілкування між її членами.
Відповідно до цієї ознаки, як зауважує Л.П. Буєва, і прийнята класифікація груп на:
- первинні (у них відбуваються безпосередні контакти);
- вторинні (члени групи не звязані інтимністю відносин);
- офіційні (породженою офіційною структурою громадської організації);
- неофіційні (групи спілкування).
При подальшій класифікації груп ураховуються наступні фактори:
- число членів у групі (що дозволяє виділяти великі і малі групи);
- ступінь підпорядкованості особистості;
- тип контролю за груповою діяльністю;
- характер розподілу соціальних ролей у групі;
- характер комунікацій у групі і т д.
Американський соціальний психолог Е. Росс виявляє в суспільстві наступні групи:
- випадкові (маси, громадськість);
- природні (родина);
- групи, що ґрунтуються на психологічній подобі (класи, партії, секти й т.п.);
- групи, що ґрунтуються на спільності інтересів (держави, торговельні союзи).
У роботах Ш. Бюлера групи підрозділяються на:
- природні й штучні (створені із природних потреб і по "розрахунку");
- формальні і неформальні (головне розходження яких - в організації влади й типі керівництва);
- організовані й неорганізовані.
Свою класифікацію груп - по їхній ролі й місцю в структурі суспільства пропонує В. А. Гаврилов. Він виділяє:
1. малі соціально-економічні групи людей, особисто взаємодіючих у сфері праці, малі трудові колективи;
2. малі соціально-політичні групи людей, які представляють в даній організації інтереси певних соціополітичних інститутів, які функціонують у рамках усього суспільства;
3. аматорські (самодіяльні) малі групи, що існують переважно в сфері дозвілля;
4. малі вікові групи, створені на основі відомого збігу умов життя, потреб, звичок, інтересів і т.п.;
5. групи, засновані на приналежності до певного полу (жіночі, чоловічі);
6. територіально-побутові групи людей, обєднаних за місцем проживання й спільному використанню навколишнього їхнього матеріально-технічного середовища.
Г.М. Андрєєва згадує ще первинні (родина) і вторинні (професійні, трудові, політичні, релігійні) групи, а Я.Л. Коломинський - реальні й умовні (виділені на підставі безпосереднього спілкування в певний час, підтримки звязку між членами переважно за допомогою технічних засобів).Відповідно до критерію "відносини особистості до групових норм" особливо виділяються референтні, або еталонні, групи.
Поняття "референтна група" у соціальній психології означає групу, до якої даний індивід ставиться свідомо.
Поняття "референтна група" має чотири основних значення:група, на яку даний індивід орієнтується у своїх діях;група, що служить зразком, еталоном або критерієм для оцінки особистого поводження;група, у яку індивід прагне вступити, стати її членом;група, чиї погляди й цінності служать своєрідними еталонами для індивіда, що не є безпосереднім її членом.
