15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).

Когнітівістські теорії - соціалізація особистості визначається розвитком когнітивних процесів. На кожній стадії розвитку мислення формуються нові навички , що визначають межі навченості н найширшому сенсі слова як можливість освоєння тих чи інших соціальних дій .

Різні теорії акцентують свою увагу на відповідних механізмах соціалізації : соціального навчання ( бихевиористские ) , ідентифікації ( психоаналітичні ) , соціального порівняння ( когнітівістского ) .

Відповідно до принципів соціального конструктивізму , картини світу ,

придбані в ході вторинної соціалізації , не змінюють тих базисних цінностей і

норм , які спочатку були закладені батьками , а лише нашаровуються на них . Соціальний конструктивізм - соціологічна і психологічна теорія, що вивчає процеси соціо-психологічного конструювання соціальної реальності в людській активності. Соціальна реальність і соціальну взаємодію індивідів розглядаються як сукупність думок, ідей і цінностей і не зводяться до матеріальних умов. Виникнення соціального конструктивізму пов'язано з ім'ям радянського психолога Л. С. Виготського.

Соціальна реальність не предзадана соціальної активності індивідів, залучення в соціальні відносини проходить одночасно зі створенням соціальних агентом якостей і характеристик дійсності. Знання є продуктом соціального і культурного конструювання. У процесі взаємодії індивідів, спілкування та інших форм соціальних відносин відбувається полагание значень і смислів елементів дійсності. Процес навчання і виховання є за своїм характером соціальною активністю особистості, соціальні норми, значення елементів соціальної насправді не осягаються в пасивному сприйнятті, але конструюються в процесі соціальної інтеракції. Соціальний конструктивізм заперечує існування природних законів у соціальній, економічній і політичній сфер. Соціальні актори конституюється в ситуації і природі їх взаємовідносин.

Соціальний конструктивізм акцентує увагу на освіті соціальних конструкцій в процесі індивідуально-особистісного навчання, супутнього міжособистісної взаємодії, тоді як соціальний конструкціонізм розглядає формування соціальних конструкцій в колективних і групових соціальних процесах.

Ситуаціонізм (від фр. Situatiоn - сукупність обставин) - методологічна позиція. Полягає у визнанні особливої ​​важливості особливостей ситуації при аналізі варіативності людської поведінки. Якщо в персонализме прийнято вважати, що людина має певні диспозиції, які зумовлюють його поведінку в конкретних ситуаціях, то в ситуаціонізму особливе значення надається ситуацій, які завжди унікальні і вимагають різних реакцій. В силу цього відбувається відкидання такого діагностичного кошти, як особистісні опитувальники. В області соціальної психології проявляється у вигляді інтеракціонізму, в якому підкреслюється роль взаємодій конкретних людей в конкретних обставинах.

16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.

Соціалізація — процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.

У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин.

Політична соціалізація – процес засвоєння індивідом упродовж життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Політична соціалізація передбачає комплекс заходів , які готують людину до життя у сфері політики, визначають її політичну поведінку, впливають на уподобання та рішення.

Високий рівень політичної соціалізації громадян є передумовою високого рівня розвитку суспільних відносин та їх стабільності.

Економічну соціалізацію можна розглядати як процес входження підростаючої людини в економічну сферу суспільства, як формування у неї економічного мислення, як процес інтеріоризації нової реальності, що включає пізнання економічної дійсності, засвоєння економічних знань, набуття навичок економічної поведінки і реалізацію їх в реальній дійсності.Цілі і задачі економічної соціалізації у більшості співпадають з цілями і задачами економічного виховання, оскільки їх методи й засоби використовуються з однаковою метою впливу на економічну свідомість особистості.Процес економічної соціалізації індивіда пов’язано з його соціальними умовами різного рівня: з соціально-економічними проблемами суспільства, з повсякденним життям, яке відбувається в різних групах, з впливом різноманітних засобів, що здійснюються різними агентами соціалізації.

Статеворольова соціалізація – це процес розвитку особистості, індивідуальності дівчинки, хлопчика, дівчини, юнака у реальній життєдіяльності, що здійснюється у системі взаємовідносин з дорослими, однолітками своєї та протилежної статі і з самим/самою собою.