- •1 Предмет і завдання соціальної психології.
- •2. Місце соціальної психології у системі наукового пізнання.
- •3. Поняття «соціально-психологічного простору», «соціально-психологічних явищ» та «соціально-психологічної реальності» у соціальній психології.
- •4. Ознаки сучасної соціальної психології.
- •5. Функції соціальної психології.
- •6. Основні методи соціальної психології.
- •7.Етапи становлення української соціальної психології.
- •8. Статус особистості у структурі міжособистісних відносин. Складові статусу особистості: авторитет, престиж. Поняття «позиція особистості».
- •9. Поняття соціалізації особистості. Соціалізація як інкультурація. Соціалізація як інтерналізація. Соціалізація як адаптація. Соціалізація як конструювання соціальності.
- •11. Стадії соціалізації.
- •12. Соціальні інститути соціалізації. Засоби соціалізації (традиційний, інституційний, міжособистісний, рефлексивний, стилізований).
- •13. Чинники та механізми соціалізації (наслідування, навіювання, соціальна фасилітація, чутки, інтеріоризація, рефлексія тощо). Форми соціалізації (цілеспрямована і стихійна).
- •14. Теорії соціалізації: біогенетичний, соціогенетичний, соціоекологічний (у. Бронфенбреннер), психоаналітичний підходи.
- •15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
- •16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
- •17. Механізми соціальної регуляції поведінки: зовнішні і внутрішні; соціальні норми, соціальні установки (аттитюди), цінності, ціннісні орієнтації.
- •18. Девіантна поведінка: неузгодженість поведінки соціальним нормам і цінностям. Фактори девіантної поведінки. Теорія е. Дюркгейма, р. Мертона, культурологічні теорії (т. Селліна, у. Міллера).
- •19. Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Специфіка, показники.
- •20. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів. Причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.
- •21. Поняття «атракція» (потяг), соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, конформність підпорядкування, когнітивна реінтеграція як форми соціального впливу. Експерименти с. Мілгрема.
- •22)Теорія когнітивної відповідності (теорія структурного балансу ф.Хайдера,комунікативних актівтТ.Ньюкома, когнітивного дисонансу л. Фестігнера, Конгруентності ч.Осгуда і п.Таненбаума)
- •23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
- •24. Класифікація малих груп.
- •25. Динаміка групоутворення.
- •26.) Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва.
- •27)Прийняття рішень. Різновиди особистісних профілів рішень.
- •28.Нормативна поведінка. Групові норми.
- •29. Груповий конформізм
- •30.Нонконформна поведінка.
- •31.Групові рішення. Групомислення.
- •33. Групова сумісність і згуртованість. Визначення індексу згуртованості групи.
- •34. Стадії формування згуртованої групи. Ознаки згуртованості.
- •35. Конфлікти. Типи конфліктів: між особистістю і групою, внутрігрупові, міжгрупові. Функції конфліктів.
- •36. Способи і методи подолання конфліктів. Шляхи вирішення конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації.
- •2. Визначити справжню проблему.
- •38. Метод соціометрії у вивченні міжособистісних відносин у групі.
15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
Когнітівістські теорії - соціалізація особистості визначається розвитком когнітивних процесів. На кожній стадії розвитку мислення формуються нові навички , що визначають межі навченості н найширшому сенсі слова як можливість освоєння тих чи інших соціальних дій .
Різні теорії акцентують свою увагу на відповідних механізмах соціалізації : соціального навчання ( бихевиористские ) , ідентифікації ( психоаналітичні ) , соціального порівняння ( когнітівістского ) .
Відповідно до принципів соціального конструктивізму , картини світу ,
придбані в ході вторинної соціалізації , не змінюють тих базисних цінностей і
норм , які спочатку були закладені батьками , а лише нашаровуються на них . Соціальний конструктивізм - соціологічна і психологічна теорія, що вивчає процеси соціо-психологічного конструювання соціальної реальності в людській активності. Соціальна реальність і соціальну взаємодію індивідів розглядаються як сукупність думок, ідей і цінностей і не зводяться до матеріальних умов. Виникнення соціального конструктивізму пов'язано з ім'ям радянського психолога Л. С. Виготського.
Соціальна реальність не предзадана соціальної активності індивідів, залучення в соціальні відносини проходить одночасно зі створенням соціальних агентом якостей і характеристик дійсності. Знання є продуктом соціального і культурного конструювання. У процесі взаємодії індивідів, спілкування та інших форм соціальних відносин відбувається полагание значень і смислів елементів дійсності. Процес навчання і виховання є за своїм характером соціальною активністю особистості, соціальні норми, значення елементів соціальної насправді не осягаються в пасивному сприйнятті, але конструюються в процесі соціальної інтеракції. Соціальний конструктивізм заперечує існування природних законів у соціальній, економічній і політичній сфер. Соціальні актори конституюється в ситуації і природі їх взаємовідносин.
Соціальний конструктивізм акцентує увагу на освіті соціальних конструкцій в процесі індивідуально-особистісного навчання, супутнього міжособистісної взаємодії, тоді як соціальний конструкціонізм розглядає формування соціальних конструкцій в колективних і групових соціальних процесах.
Ситуаціонізм (від фр. Situatiоn - сукупність обставин) - методологічна позиція. Полягає у визнанні особливої важливості особливостей ситуації при аналізі варіативності людської поведінки. Якщо в персонализме прийнято вважати, що людина має певні диспозиції, які зумовлюють його поведінку в конкретних ситуаціях, то в ситуаціонізму особливе значення надається ситуацій, які завжди унікальні і вимагають різних реакцій. В силу цього відбувається відкидання такого діагностичного кошти, як особистісні опитувальники. В області соціальної психології проявляється у вигляді інтеракціонізму, в якому підкреслюється роль взаємодій конкретних людей в конкретних обставинах.
16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
Соціалізація — процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин.
Політична соціалізація – процес засвоєння індивідом упродовж життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.
Політична соціалізація передбачає комплекс заходів , які готують людину до життя у сфері політики, визначають її політичну поведінку, впливають на уподобання та рішення.
Високий рівень політичної соціалізації громадян є передумовою високого рівня розвитку суспільних відносин та їх стабільності.
Економічну соціалізацію можна розглядати як процес входження підростаючої людини в економічну сферу суспільства, як формування у неї економічного мислення, як процес інтеріоризації нової реальності, що включає пізнання економічної дійсності, засвоєння економічних знань, набуття навичок економічної поведінки і реалізацію їх в реальній дійсності.Цілі і задачі економічної соціалізації у більшості співпадають з цілями і задачами економічного виховання, оскільки їх методи й засоби використовуються з однаковою метою впливу на економічну свідомість особистості.Процес економічної соціалізації індивіда пов’язано з його соціальними умовами різного рівня: з соціально-економічними проблемами суспільства, з повсякденним життям, яке відбувається в різних групах, з впливом різноманітних засобів, що здійснюються різними агентами соціалізації.
Статеворольова соціалізація – це процес розвитку особистості, індивідуальності дівчинки, хлопчика, дівчини, юнака у реальній життєдіяльності, що здійснюється у системі взаємовідносин з дорослими, однолітками своєї та протилежної статі і з самим/самою собою.
