- •Шифр мкх – 10 – в- 05
- •Діагностичні критерії
- •Класифікація
- •Ускладнення кору
- •Параклінічні дослідження:
- •Диференційна діагностика кору
- •Лікування:
- •Профілактика:
- •Краснуха
- •Діагностичні критерії набутої краснухи:
- •Діагностичні критерії вродженої краснухи:
- •Лікування:
- •Вітряна віспа
- •Класифікація клінічних форм вітряної віспи За типом
- •Діагностичні критерії:
- •Типові форми вітряної віспи
- •Атипові форми вітряної віспи
- •Параклінічні дослідження:
- •Додаткові дослідження
- •Особливості вітряної віспи у немовлят
- •Диференційна діагностика вітряної віспи
- •Ускладнення:
- •Video (див. Вище) Лікування:
- •Лікування вітряної віспи
- •Профілактика:
- •Герпетична інфекція
- •Діагностичні критерії простого герпеса
- •Діагностичні критерії оперізуючого герпеса
- •Додаткові дослідження
- •Лікування:
- •Профілактика:
- •Скарлатина
- •Антигенна будова стрептококів. (фото з компакт-диска «Мікробіологія. Вірусологія. Імунологія», розділ «Кокова група бактерій. І.О.Ситник» )
- •Клініка скарлатини Клінічні діагностичні критерії:
- •3. Період висипань:
- •Класифікація а.А. Колтипіна
- •Лікування
- •Профілактика:
- •Певдотуберкульоз шифр мкх-10
- •Патогенез:
- •Клінічні діагностичні критерії
- •Лабораторна діагностика
- •Особливості псевдотуберкульозу у дітей раннього віку
- •Класифікація клінічних форм псевдотуберкульозу
- •Діагностичні критерії:
- •Критерії тяжкості: Легкого ступеню тяжкості:
- •Параклінічні дослідження:
- •Диференційний діагноз
- •Диференційна діагностика псевдотуберкульозу
- •Ускладнення:
- •Лікування
- •Згідно стандартів лікування та діагностики регламентованих наказом моз України №354 від 09.07.2005 «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей»: лікування
- •Профілактика
- •Вітряна віспа
- •Класифікація клінічних форм вітряної віспи За типом
- •Атипові форми вітряної віспи
- •Параклінічні дослідження:
- •Додаткові дослідження
- •Особливості вітряної віспи у немовлят
- •Диференційна діагностика вітряної віспи
- •Ускладнення:
- •Лікування:
- •Згідно стандартів лікування та діагностики регламентованих наказом моз України №354 від 09.07.2005 «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей»: лікування
- •Профілактика:
Ускладнення:
· Кардит;
· Дизкинезія жовчовивідних шляхів;
· Запалення жовчовивідних шляхів;
· Гостра ниркова недостатність;
· Гостра печінкова недостатність;
· ДВЗ – синдром.
Лікування
Етіотропне: левоміцетин 10-20 мг/кг на прийом (орально) 3 рази на добу, мономіцин 4-5 мг/кг, фуразолідон 8-10 мг/кг протягом гарячкового періоду та 7-10 діб після нормалізації температури.
При тяжкому перебігу:
- в/м левоміцетин 30-50 мг/кг на добу, гентаміцин 2-8 мг/кг, ампіцилін 100-200 мг/кг;
- дезінтоксикаційні (альбумін, кріоплазма 5-15 мл/кг, 5% глюкоза, фіз. розчин натрію хлориду), покращення мікроциркуляції (реополіглюкін 10-20 мл/кг), інгібітори протеаз (контрикал 10-20 000 ОД), лазікс 1-3 мг/кг;
- десенсибілізуючі (діазолін 1-3 мг/кг; супрастін, тавегіл, фенкарол)
- кортикостероїди коротким курсом 1-3 мг/кг за преднізолоном;
- імуномодулятори (препарати ехінацеї);
- полівітаміни (ревіт, три-ві-плюс)
- при артритах, вузлуватій еритемі – нестероїдні протизапальні (індометацин 2-3 мг/кг на добу), при неефективності – кортикостероїдні гормони 0,8-1,2 мг/кг.
Згідно стандартів лікування та діагностики регламентованих наказом моз України №354 від 09.07.2005 «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей»: лікування
Легку форму захворювання можна лікувати вдома симптоматично, без застосування антибактеріальних препаратів.
Обов`язковій госпіталізації підлягають:
- діти із середньо-тяжкою формою;
- діти з тяжкою формою;
1. Режим – при легкій формі – напівліжковий; при середньотяжкій – напівліжковий; при тяжкій – суворий ліжковий режим;
2. Дієта: при вираженому ураженні гепатобіліарної системи – стіл № 5 по Певзнеру; при перевазі кишкових розладів – стіл № 4 по Певзнеру, при всіх інших формах – стіл № 15 по Певзнеру;
3. Етіотропна терапія:
Антибіотикотерапія: антибіотик вибору – левоміцетин; антибіотики резерву – цефалоспорини III - ІV покоління. При тяжких формах хвороби можливо поєднання одного з названих антибіотиків з аміноглікозидами. Середня тривалість курсу 14 днів, антибіотики призначають парентерально.
4. Дезінтоксикаційна терапія – при легкій формі – значна кількість лужного пиття, при середньотяжкій та тяжкій формах - введенням глюкозо-сольових розчинів.
5. При вираженому ураженні суглобів – нестероїдні протизапальні препарати.
Профілактика
1. Правильне зберігання продуктів, бактеріологічний контроль, дератизація.
2. Ізоляція, санація хворого, заключна дезінфекція.
3. Спостереження за контактними протягом 14 днів.
Вітряна віспа
Шифр МКХ- 10 - В 01
Вітряна віспа – це гостре інфекційне захворювання, яке викликається вірусом Varicella-Zoster, з повітряно-крапельним шляхом передачі, характеризується наявністю своєрідного плямисто-папульозно-везикульозного висипу.
Вітряна віспа – гостре вірусне захворювання, викликане вірусом із родини герпесвірусів, характеризується помірною гарячкою, появою на шкірі, слизових оболонках дрібних пухирців із прозорим вмістом. Вітряна віспа є контагіозною інфекцією, сприйнятливість до неї становить близько 100%. У дітей раннього віку, а також у ослаблених, які тривалий час приймали гормональні препарати, вітряна віспа має тяжкий перебіг, нерідко набуває генералізованої форми, супроводжується різними ускладненнями. В теперішній час для активної імунізації розробляється жива ослаблена вакцина, але масові щеплення проти вітряної віспи не проводяться, тому спостерігаються спалахи вітряної віспи. Лікар будь-якого профілю повинен вміти встановити діагноз, вжити заходів до вчасної ізоляції хворого, дати термінове повідомлення до СЕС.
Етіологія ДНК-вмісний вірус Varicella-Zoster
Епідеміологія – Джерело – хворий вітряною віспою, рідше оперізуючим герпесом.
- Шлях поширення – повітряно-краплинний.
- Сприйнятливість – висока 70-80 %, частіше хворіють діти, імунітет стійкий, можливі повторні захворювання – 3 %.
Патогенез 1. Вхідні ворота – слизова оболонка дихальних шляхів, первинне розмноження вірусу.
2. Током лімфи потрапляє в кров, вірусемія.
3. Заноситься в епітеліоцити шкіри, слизових оболонок з розвитком типової картини захворювання.
4. Нейротропність: ураження міжхребцевих гангліїв, кори головного мозку, підкоркової ділянки, кори мозочка.
5. Дуже рідко – генералізація інфекції з ураженням печінки, легень, шкіри.
