Лікування:

 

1.     Хімічно, механічно щадна їжа.

2.     Догляд за ротовою порожниною.

3.     Десенсибілізуючі (діазолін 1-3 мг/кг, тавегіл, супрастін, фенкарол, піпольфен).

4.     Симптоматична терапія: жарознижуючі (парацетамол 10-20 мг/кг, тайленол, ефералган); краплі в ніс (галазолін, нафтізин 0,05% по 1-2 краплі 2-3 рази на добу); краплі в очі (20% сульфацилат натрію 1-2 краплі 3 рази на день); протикашльові засоби (тусупрекс, стоптусин).

5.     Полівітаміни.

6.     При тяжких формах преднізолон 1-2 мг/кг на добу коротким курсом

7.     При бактеріальних ускладненнях – антибактеріальна терапія (пеніциліни, макроліди, цефалоспорини).

 

Профілактика:

 

1.     Ізоляція хворого (госпіталізують ускладнені, тяжкі форми, дітей до 2 років, за епідеміологічними показами), типовим кором на 4 доби від появи висипки, при ускладненнях – на 10 діб з часу появи висипки.

2.     Провітрювання.

3.     Контактні (не щеплені), що не отримали g-глобулін, препарати крові, імунодепресанти, ізолюються на 17 діб, ті що отримали – на 21 день.

4.     Пасивна імунізація g-глобуліном (не вакцинованих, що не хворіли, віком 3 міс.-2 роки, ослабленим) 3 мл на 3-5 день від контакту.

 

Активна профілактика:

·        Живою коревою вакциною з штаму Л-16 у 12-15 міс. одноразово, підшкірно 0,5 мл, або тривакциною MMR (проти кору, паротитної інфекції, краснухи).

·        Ревакцинація у 6 років (серонегативні, з відсутнім імунітетом).

·        У 11 років, якщо не були щеплені у 6 років.

                                                                              

Згідно стандартів лікування та затверджених наказом МОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів діагностики та лікування ЛІКУВАННЯ кору :

-                     здійснюється переважно в домашніх умовах.

-                     госпіталізації підлягають хворі:

-        першого року життя;

-        з тяжкими формами кору;

-        з ускладненнями;

-        за епідемічними показами.

 

Неускладнений легкий, середньотяжкий кір та атипові форми кору не потребують медикаментозного лікування. Хворим призначають:

-                        ліжковий режим протягом періоду гарячки;

-                        гігієнічні заходи стосовно ротової порожнини та очей;

-                        часте провітрювання приміщень;

-                        при нежиті – судинозвужуючі препарати;

-                        при кашлі – муколітичні препарати;

-                     вітамінА внутрішньо.

 

Краснуха

 

         Краснуха ─ вірусна інфекція, що перебігає у формі набутої (із повітряно-краплинним шляхом передачі, легкими клінічними проявами і доброякісним завершенням та вродженої (із трансплацентарним шляхом передачі і розвитком тяжких вад плода).

 

Етіологія: збудник ─ РНК-вмісний вірус.

 

Епідеміологія: джерело інфекції ─ хворий чи вірусононосій

шлях передачі ─ повітряно-краплинний, трансплацентарний

сприйнятливість ─ загальна, особливо висока у дітей 2-9 років

Патогенез:

Набутої краснухи:

1. Вхідні ворота ─ слизові оболонки носоглотки, де відбувається реплікація вірусу

2. Гематогенне поширення (вірусемія)

3. Ураження органів і систем

4. Імунологічна відповідь, видужання

Вродженої краснухи: 1. Трансплацентарне інфікування плода

2. Цитодеструктивна дія вірусу, порушення правильного розвитку органів.

3. Формування вад розвитку