Зм 2. Основи наукових досліджень

1. Розвиток держави Кия і Києвичів.

2. Органи влади і управління в Київській Русі.

3. «Руська правда» - пам’ятка давньоруського феодального права.

4. Категорії населення Київської Русі та їх характеристика.

5. Державний лад Галицько-Волинського князівства.

6. Запорізька Січ – ядро майбутньої української держави.

7. Місце Запорізької Січі у державотворчому процесі Центральної та Східної Європи.

8. Переяславська Рада (1654 р.): міфи і реальність.

9. Помірковані і реальні течії в козацтві, їх соціальна база та межа впливу на козацько-гетьманську державу.

10. Уроки історії боротьби за українську державність у ХVІІІ ст.

11. Трагедія українства в роки Першої світової війни.

12. Українська парламентська громада в І і ІІ Державних думах та її політична платформа.

13. Історія створення та бойові дії українських січових стрільців.

14. Історичний портрет М.Грушевського – першого Президента України.

15. Підсумки та уроки української революції 1917 – 1920 рр.

16. Пакт Ріббентропа-Молотова та його наслідки для України.

17. Оборонні бої радянських військ на Україні та причини їх невдачі.

18. Трагедія Бабиного Яру.

19. Проголошення ОУН у Львові самостійної України і його наслідки.

20. Внесок українського народу в перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.

21. Серпневі події 1991 р. в Москві та їх політичні наслідки для України.

22. Утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД) та місце України в ньому.

23. Головні чинники формування національних інтересів України.

24. Проблеми і перспективи членства України в Європейському Союзі.

25. Національна символіка України.

26. Декларація про державний суверенітет України, її сутність та наслідки.

27. Сучасний стан суспільно-політичного життя в Україні.

Рекомендації та вимоги до написання есе

Есе (від фр. спроба) – прозаїчний твір невеликого об’єму і вільної композиції, в якому висловлюється власні враження і думки з конкретного питання, в якому немає завчасного претендування на певне трактування предмета. Есе передбачає нове, суб’єктивно забарвлене слово про що-небудь і може мати філософський, історично-біографічний, публіцистичний, літературно-критичний, науково-популярний або часто белетристичний характер. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю та установкою на розмовну інтонацію та лексику. Він здавна формувався у творах, де на першому плані була особистість автора.

Структура есе

Побудова есе — це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів.

1. Титульний аркуш;

Вступ: місія¹ студента щодо розгляду теми есе, його авторське бачення² — гіпотеза³ або сутність та обґрунтування вибору цієї теми.

2. Мета та завдання роботи — очікуваний резуль­тат роботи в цілому та конкретні результати, які будуть отриму­ватися в ході розкриття теми. На цьому етапі дуже важливо пра­вильно сформулювати питання, на які ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження. При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на наступні питання: «Чи потрібно давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?», «Чому те­ма, яку я розкриваю, є важливою в даний момент?», «Які по­няття будуть залучені в мої міркування?», «Чи можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?» і т. д.

3. Основна частина: теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргу­ментації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з на­яв­них даних, інших аргументів і позицій щодо питання. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здій­снюється структурування аргументації; саме тут необхідно об­ґрун­тувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану тезу. Там, де це необхідно, як аналітичний інстру­мент можна використати графіки, діаграми й таблиці. Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій: причина — наслідок, загальне — особливе, форма — зміст, частина — ціле, сталість — мінливість. У процесі побудо­ви есе необхідно пам'ятати, що один параграф повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений гра­фіч­ним або ілюстративним матеріалом. Отже, наповнюючи розділи аргументацією, необхідно в межах параграфа об­ме­жити себе розглядом однієї головної думки. Добре перевірений спо­сіб побудови есе – використання підзаголовків для позна­чення в головній частині ключових моментів аргументо­ваного викладен­ня. Сукупність підзаголовків допомагає побачити те, що пропо­нує зробити студент (чи є добрим його бачення). Ефективне використання підзаголовків – не тільки визначення основних пунктів, які студент бажає висвітлити, це також наявність логіч­ності у висвітленні теми есе.

4. Висновок: узагальнення й аргументовані висновки до те­ми й т. д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, під­кріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Мето­ди, що рекомендують для складання висновка: повторення, ілю­страція, цитата. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе, елемент як вказівка на застосування досліджен­ня, на розвиток взаємозв'язків з іншими проблемами.