- •Загальна характеристика методів аналізу
- •2. Гравіметричний (ваговий) метод аналізу
- •3. Титриметричні методи аналізу
- •3.1. Види концентрації, що використовують у титриметричному аналізі
- •3.2. Розрахунки в титриметричному аналізі
- •Приклади розрахунків
- •3.3. Способи приготування титрованих розчинів
- •3.4. Метод кислотно-основного титрування (метод нейтралізації)
- •Напрямок і послідовність, швидкість окисно-відновних реакцій
- •3.5. Метод окисно-відновного титрування
- •Способи фіксації точки еквівалентності
- •3.6 Методи осадження та комплексоутворення
- •3.6.1 Загальна характеристика. Класифікація
- •Способи фіксації точки еквівалентності
- •4. Вимоги до виконання розрахункової роботи (рр)
- •Студент при виконанні розрахункової роботи відповідає на питання і вирішує задачі із завдання варіанта, який визначено йому викладачем (таблиця варіантів контрольних завдань).
- •Правила оформлення індивідуальної рр
- •Варіанти контрольних завдань розрахункової роботи
- •Питання до розрахункової роботи № 1 на тему: «Гравіметрія. Титриметричні методи аналізу. Кислотно-основне титрування»
- •Питання розрахункової роботи № 2 на тему:«Методи окислення-відновлення, осадження і комплексоутворення»
- •Список літератури
- •Розрахункова робота № 1
- •Розрахункова робота № 2
2. Гравіметричний (ваговий) метод аналізу
Гравіметричний (ваговий) метод – це метод аналізу, який заснований на виділенні компонента, що визначається, у вигляді малорозчинної сполуки, газоподібної або елементарної частки з наступним її зважуванням. Перевага – висока точність. Недолік – тривалість виконання.
У гравіметричному аналізі розрізняють осаджувану та вагову форми осаду. Та форма, у вигляді якої переводять визначуваний компонент в осад, називається осаджуваною формою, а форма сполуки, яку отримують після прожарювання осаду – ваговою формою. Ці форми повинні задовольняти ряду вимог.
Вимоги до осаджуваної форми:
Мала розчинність у воді. Добуток розчинності (ДР) осаджуваної форми не повинен перевищувати 10-8.
Осаджувана форма повинна бути крупнокристалічною, щоб її можна було легко відфільтрувати і промити.
Осаджувана форма повинна бути хімічно чистою.
Осаджувана форма повинна повністю переходити у вагову форму при прожарюванні чи просушуванні.
Вимоги до вагової форми:
Вагова форма повинна відповідати певній хімічній формулі.
Вагова форма повинна буди стійкою до пари води і діоксиду карбону у повітрі, щоб вона їх не адсорбувала та не взаємодіяла з ними.
Доля визначуваного компонента у ваговій формі повинна бути за можливістю меншою, тоді помилка визначення також буде малою.
Для отримання якісного агрегатного стану, осадження проводять у суворо визначених умовах залежно від відношення осаду до розчинника. Осади, які практично не сольватуються розчинником, називаються ліофобними, їх намагаються отримати крупнокристалічними за таких умов: повільно додають до гарячого розчину речовини, що визначається, розведений розчин осаджувача, перемішують, залишають на старіння. Крупнокристалічні осади отримуються чистішими, ніж аморфні, тому що особливістю аморфних осадів є велика загальна поверхня, на якій адсорбуються сторонні речовини.
Ліофільні осади осаджують за Тананаєвим: із гарячих концентрованих розчинів швидким додаванням осаджувача.
Ліофобні, крупнокристалічні осади, осаджують класичним методом: із гарячих розведених розчинів, повільним додаванням осаджувача.
Для переведення осаду у вагову форму найчастіше застосовують такі три способи: висушування без нагрівання, висушування при слабкому нагріванні і прожарювання.
Осад утворюється, якщо [Kt]n · [An]m > ДРKtnAnm.
Добуток розчинності (ДР) та розчинність (S) малорозчинних сполук розраховується за формулами:
ДР(KtnAnm) = [Kt]n ·[An]m;
S(KtnAnm)
=
,
моль/л.
Завдання кількісного аналізу полягає у визначенні масової частки певного елемента у пробі. Обчислення роблять на основі мас наважки і вагової форми.
У гравіметричному аналізі масу визначуваного компонента А і масову частку речовини в наважці розраховують за формулами:
mA = mваг.ф. · F; ω%А = (mваг.ф. · F • 100)/ mнав,
де F – аналітичний множник (фактор перерахунку), який заздалегідь можна розрахувати, щоб спростити та прискорити обчислення.
