Практичні питання

Тема 1 «Характеристика Патологічного матеріалУ. Відбір і консервація зразків»

1. Матеріал, відібраний від хворої тварини при вірусних інфекціях, поділяють на прижиттєвий та посмертний, клінічний та патологічний

Матеріал відбирають в таких випадках:

1. виражені клінічні ознаки – хвора або мертва тварина (посмертний патологічний матеріал);

2. клінічні ознаки відсутні, але відомо, що в господарстві хворі і здорові тварини контактували між собою або є випадки блискавичного перебігу хвороби – тварина бессимптомно (приховано) хвора або хвороба перебігає в інкубаційному періоді (прижиттєвий патологічний матеріал);

3. свійська або продуктивна тварина–реконвалесцент, яка перенесла хворобу – перевірка показників імунної системи або наявності вірусоногсійства (прижиттєвий патологічний матеріал);

4. тварина вакцинована – перевірка тривалості і напруженості противірусного імунітету (прижиттєвий клінічний матеріал – кров);

5. тварина здорова – перевірка певних показників імунітету (прижиттєвий клінічний матеріал – кров).

Вірусовмісний матеріал	Вірус + певна кількість сторонніх мікробів ( бактерії, гриби, а ктиноміцети, мікоплазми)		Мета дослідника: зберегти вірус, не допустити його дезактивації, знищити сторонні мікроорганізми
На швидкість розвитку сторонніх мікроорганізмів впливають умови відбору (час відбору, система органів тварини, з якої відбирають зразок, температура середовища, тривалість транспортування тощо)			КОНСЕРВАЦІЯ МАТЕРІАЛУ

Рис. Принципи відбору вірусовмісного матеріалу

2. Прижиттєвий матеріал (кров, ураження шкіри, носові, очні та вагінальні виділення, фекалії, спинномозкова рідина) відбирають у хворої тварини за наявності клінічних ознак, у здорових тварин – в разі підозри на хворобу або планового лабораторного дослідження. Звертають увагу на ступінь природного забруднення зразка сторонніми мікроорганізмами. За можливістю вибору матеріали з високим рівнем забруднення (фекалії, шкіра) не відбирають.

3. Посмертний матеріал (шматки головного мозку, печінки, селезінки, легенів, нирок, трахеї та бронхів, лімфовузли) відбирають у мертвої тварини шляхом патрозтину, при якому виявляють зміни в тканинах та органах. Зазвичай розтин проводять і зразок доставляють в лабораторію не пізніше, ніж через 3-6 годин після загибелі. При відборі матеріалу необхідно враховувати розмір органу, його локалізацію, швидкість вилучення зразка (для мінімального попадання сторонніх мікробів в патматеріал).

При виявленні вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції дає можливість відбирати «старий» матеріал.

4 . Кількість вірусів в різних системах органів залежить від тропності збудника. В тропних тканинах, завдяки відповідній температурі та рН, наявності комплементарних рецепторів в оболонках віруса та на цитоплазматичній мембрані клітини-хазяїна, виникають найкращі умови для колонізації тканин тварини і стрімкої репродукції збудника. Більшість вірусів, які є причиною хвороб тварин та людини – антропні, тобто здатні до одночасного розвитку в декількох системах органів.

5. Кількість сторонніх мікробів в оточуючому середовищі залежить від пори року (температура, сила вітру, вологість, рівень сонячного опромінення) та забрудненості господарської території (відходи тваринництва. пил при роздачі кормів тощо). В умовах України, в об᾽єктах оточуючого середовища, розвиваються такі мікроорганізми:

• зима (психрофіли – оптимум для розмноження 0-5^оС);

• весна і осінь (психрофіли – оптимум для розмноження 0-5^оС та мезофіли – оптимум для розмноження 20-30^оС);

• літо (мезофіли – оптимум для розмноження 20-30^оС та термофіли – оптимум для розмноження 40-55^оС;).

6. Вилучити сторонні мікроби можливо за допомогою засобів консервації (додавання антибіотиків, заморожування зразка). Антибіотики широкого спектру дії, в залежності від механізми впливу, здатні:

• змінити структуру клітинної стінки мікроба;

• блокувати синтез його структурних білків та ферментів;

• припинити розмноження завдяки блокуванню ДНК.

Але антибіотики на більшість мікробів діють не цидно, а статично. Останні обставини, при немотивованому використанні препаратів, призводять до появи мікробів-мутантів і формують резистентність у бактерій, грибів тощо. Саме тому дослідники- вірусологи при відборі зразка обмежують використання антибіотиків.

Більш перспективним методом є заморожування. Утворення в цитоплазмі мікроба кристалів льоду руйнує його оболонку, органоїди та ферменти. Після розморожування зразка спостерігається лізис сторонніх мікробів.

4. Засобом консервації, який впливає безпосередньо на віруси є сольовий розчин. У вірусології використовують сольові розчини Хенкса та Ерла, які представляють собою композицію з 6-ти неорганічних солей та глюкози. Для певних потреб в розчини додають барвник феноловий червоний (дозволяє відслідковувати зміни рН).

Сольовий розчин Хенкса: в 1000 мл розчиняють 8,0 г NaCl; 0,4 г KCl; 0,2 г MgSO₄•7 H₂O; 0,276 г CaCl₂ •12 H₂O; 0,153 г Na₂HPO₄ •12 H₂O; 0,06 г KH₂PO₄, 1,0 г глюкози.

Сольовий розчин Ерла: в 1000 мл розчиняють 6,8 г NaCl; 0,4 г KCl; 0,1 г MgSO₄•7 H₂O; 0,39 г CaCl₂ •12 H₂O; 0,125 г Na₂HPO₄ •12 H₂O; 1,0 г глюкози.

Додавання таких розчинів проводиться для імітації складу клітинної рідини макроорганізму, дозволяє зберегти в зразках максимальну кількість активних віріонів.