3. Оцінювання запасу фінансової стійкості

В умовах самофінансування найважливішою економічною проблемою є визначення запасу фінансової стійкості підприємства.

Запас фінансової стійкості (Stock of Financial Stability) характеризує рівень захищеності основної діяльності, який є в підприємства підприємства на даний момент і яким можна скористатися на випадок форс-мажорних обставин. Одночасно запас фінансо­вої стійкості визначає захищеність кредиторів та постачальни­ків від можливої несплати коштів за розрахунками. Запас фінансової стійкості характеризують:

• поріг рентабельності;

• зона безпеки;

• показники операційного, фінансового, операційно-фінан­сового левериджу.

3.1. Поріг рентабельності

Визначення порогу рентабельності називають ще аналізом взаємозв'язків витрати — обсяг — прибуток. Основним пока­зником є точка беззбитковості (критичний обсяг реалізації, поріг рентабельності).

При аналізі запасу фінансової стійкості доцільно викорис­товувати західну абревіатуру, яка досить міцно узвичаєна у ві­тчизняному фінансовому аналізі і є найбільш уживаною.

Точка беззбитковості (Вгеаk-еvеn Sales) характеризує об­сяг реалізації, при якому доходи підприємства дорівнюють йо­го витратам, а прибуток, як і збиток, дорівнює нулю.

Щоб визначити точку беззбитковості, сукупні витрати під­приємства поділяють на змінні витрати та постійні.

Змінні витрати (VС)(Vаriable Costs) змінюються прямо пропорційно до змін обсягу виробництва.

Постійні витрати (FC) (Fixed Costs) залишаються незмін­ними при змінні обсягу виробництва.

Цікавим парадоксом є те, що змінні витрати є постійними в структурі собівартості одиниці продукції, незалежно від обся­гу її випуску. З іншого боку, за умови збільшення обсягів виробництва спостерігаємо скорочення постійних витрат на одиницю.

На практиці трапляється дуже мало статей витрат, котрі дійсно можна віднести до суто постійних, або, навпаки, суто змінних. Однак для більшої яскравості аналізу слід вдатися до деяких спрощень. До змінних витрат слід відносити витрати на сировину та заробітну плату (Ф. 2, р. 2050); до постійних ви­трат — адміністративні витрати; витрати на збут. (Ф. 2, р. 2130, р. 2150).

Розрахунок точки беззбитковості здійснюють у натураль­них та грошових одиницях.

Точку беззбитковості в натуральних одиницях можна знайти за формулою

Vi=ПВ : (Ці-ЗВі), де (1)

Для визначення точки беззбитковості введемо нові параметри:

Ц_і — ціна за одиницю виробу; ЗВ_і — змінні витрати на одиницю виробу.

ПВ — постійні витрати; ЗВ — змінні витрати; РП — обсяги реа­лізованої продукції;

Vі — обсяг продажу в точці беззбитковості в натуральних одиницях;

П — прибуток.

З формули видно, що на обсяг продажу в точці беззбитко­вості впливають обсяги постійних витрат і їх співвідношення зі змінними витратами та ціною. Чим менший рівень точки беззбитковості, тим легше її подолати. Але підвищення цін може зменшити обсяги продажу та призвести до збитків і, навпаки, за зниження цін прибутковість може бути досягнуто за рахунок нарощування обсягів продажу.

Скорочення постійних і змінних витрат знизить обсяг вироб­ництва, необхідний для досягнення беззбитковості. Але вплив кожного з цих елементів буде визначатись співвідношенням між постійними і змінними витратами у собівартості продукції.

Розрахунки беззбиткового обсягу продажу за допомогою форму­ли (1) можливі для

кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому

для підприємства (в грошових одиницях), то без­збитковий обсяг продажу визначається за

допомогою валової маржі.

Валова маржа, або маржинальний прибуток, розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних витрат за формулою:

ВМ = РП – ЗВ; (3)

де ВМ — валова маржа.

Послідовність розрахунків така:

1. Визначається відсоток валової маржі в обсязі реалізованої продукції (або коефіцієнт валової маржі) за формулою

%КВМ =ВМ:РП×100%; (4)

2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг реалізованої продукції, за якого всі витрати покриваються, збитків немає, але немає й прибутків.

ПР =ПВ : %КВМ×100%; (5)

де ПР — поріг рентабельності.

Чим вищий поріг рентабельності, тим складніше його пере­вищити. З низькою межею рентабельності легше переносити зменшення попиту, відмовитись від завищеної ціни реалізації.

Зниження межі рентабельності можна досягти збільшивши маржинальний прибуток або скоротивши постійні витрати.

Отже, ідеальними умовами для підприємства є поєднання низьких постійних витрат з високим маржинальним прибут­ком. Необхідно знаходити вдалий компроміс між постійними та змінними витратами.

3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків

ЗФМ = РП – ПР; (6)

або у відсотках:

%ЗФМ=(РП-ПР):РП×100%

Запас фінансової міцності у відсотках (коефіцієнт запасу міцності) показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаю­чи при цьому збитків.

Коефіцієнт запасу міцності (Factor of Safety Ratio) характеризує ризик нерентабельної роботи підприємства (зво­ротний зв'язок). Чим більша величина коефіцієнту запасу міцності, тим фінансово стійкіше підприємство, тим менший ризик збитковості