1. Оцінювання операційного левериджу

Як і будь-яка фінансово-економічна категорія, леверидж оцінюється системою показників, серед яких виокремлюють коефіцієнти левериджу та силу дії левериджу.

Співвідношення між постійними і змінними витратами впливає на рівень, на якому перебуває точка беззбитковості та інтенсивність зміни прибутку за­лежно від зміни обсягу продажу. Для оцінки цього впливу визна­чається коефіцієнт операційного лівериджу (К_о.л) за формулою

К о.л. = ПВ:(ПВ+ ЗВ)

Чим більша частка постійних витрат у собівартості продукції, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін обсягів продажу. Механізм операційного левериджу дає змогу регулювати рівень постійних витрат з метою збільшення прибут­ку. Для кожного конкретного значення коефіцієнта операційно­го левериджу можна розрахувати показник ефекту (сили дії) операційного левериджу (Ке.о.л.) за формулою:

Ке.о.л.= ∆П : ∆РП (2)

де — ∆П темп приросту прибутку від операційної діяльності, %;

∆РП — темп приросту обсягів реалізації, %.

Коефіцієнт ефекту операційного левериджу, розрахований за формулою (2), теж показує, на скільки збільшиться прибуток при зростанні обсягів реалізації продукції на заданий відсоток приросту.

Для розрахунку ефекту операційного левериджу можна розрахувати ще і за такою формулою:

Ке.о.л. =ВМ:П

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться (змен­шиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу реалізації.

Чим більше значення коефіцієнту сили дії операційного леве­риджу, тим вищий ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продажу викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження по­питу на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між по­стійними і змінними витратами.

Таким чином, управління операційним прибутком базується на використанні елементів операційного лівериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності підприєм­ства.

Отже, висока частка операційних постійних витрат харак­теризується високою силою дії операційного левериджу і сві­дчить про високий рівень операційного ризику. Операційний ризик виникає з причини того, що постійні витрати визнача­ються зробленим раніше вибором структури активів, і якщо вибір був помилковим, то поточних доходів може бути недо­статньо для покриття витрат.

3.3.2. Оцінювання фінансового левериджу та операційно-фінансового левериджу

Операційний леверидж впливає на прибуток до сплати від­сотків та податків, а фінансовий — на чистий прибуток.

Операційний важіль (ліверидж) полягає у потенційній можливості підприємства впливати на тем­пи зміни операційного прибутку шляхом зміни обсягів і структу­ри операційних витрат (постійних і змінних).

Вплив операційного важеля на фінансові результати підприєм­ства можна виразити за допомогою формули:

tоп = tвр - СДОВ,

де tоп — темп зміни операційного прибутку;

tвр — темп зміни виручки від реалізації;

СДОВ — сила дії операційного важеля.

Сила дії операційного Виручка від _ Змінні

важеля (рівень опе- ₌ реалізації витрати

раційного лівериджу ) Операційний прибуток

Тобто, сила дії операційного важеля показує, на скільки від­сотків зміниться операційний прибуток при зміні виручки від реалізації на 1 % .

Сила дії фінансового левериджу полягає в тому, що зміна прибутку до сплати відсотків та податків тягне за собою зміну чистого прибутку.

Фінансовий леверидж починає діяти там, де припиняє діяти операційний леверидж. По суті, фінансовий леверидж — це другий з двох етапів у процесі посилення чистого прибутку. На першому етапі операційний леверидж посилює вплив зміни обсягів продажу на прибуток до сплати відсотків та податків. На другому етапі фінансовий директор може використати фі­нансові важелі для посилення впливу зміни прибутку до спла­ти відсотків та податків на зміну чистого прибутку.

Для оцінювання фінансового левериджу найчастіше корис­туються коефіцієнтом фінансового ризику (К_ФР):

Фінансовий важіль (ліверидж) полягає у потенційній можли­вості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів та структури власного і позикового капіта­лу. У формалізованому вигляді вплив фінансового важеля на фінан­сові результати підприємства можна представити таким чином:

tчп = tоп × СДФВ,

де tчп — темп зміни чистого прибутку;

tоп — темп зміни операційного прибутку;

СДФВ — сила дії фінансового важеля.

Сила дії фінансового Операційний прибуток

важеля (рівень фі- = Операційний _ Фінансові

нансового лівериджу) прибуток витрати

Отже, сила дії фінансового важеля показує, у скільки разів темпи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забез­печується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підви­щується рентабельність власного капіталу підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер. Нарощення фінансової рентабельності (тобто рентабельності власного капіталу) може мати ще лише у випадку, коли економічна рентабельність використання всього інвестованого капіталу більша від середнього рівня фінансових витрат, пов'язаних із залученням позикових коштів. Для визначення ефекту фінансового важеля використовується формула:

ЕФВ = (1-Коп)(Ера – СП) × ПК : ВК ;

ЕФВ — ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);

К_оп — коефіцієнт оподаткування прибутку;

ЕР_а — економічна рентабельність активів (розраховується шляхом відношення операційного прибутку до загального обсягу капіталу, інвестованого в активи підприємства);

СП — середня ставка процента за позиковими коштами (або рівень фінансових витрат);

ПК — позиковий капітал;

ВК — власний капітал.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

1. Диференціала (1 - Коп)(ЕРа -СП) — різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента за позиковими коштами після сплати податків;

1. Плеча ПК/ВК — співвідношення позикового і власного капіталу.

Плече фінансового важеля є мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативно-у напрямках. Так, якщо диференціал має додатне значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціала від'ємне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається "проїдання" власного капіталу, наслідки для підприємства можуть бути руйнівними.