§3. Діагностика банкрутства підприємства

Серйозність наслідків банкрутства підприємства для його по­стачальників, сумісників, фінансово-кредитних установ, інвес­торів, зайнятих працівників зумовлює необхідність запроваджен­ня системи організаційно-економічних заходів, здатних запобіг­ти глибокій фінансовій кризі. При цьому важлива роль відводить­ся діагностиці банкрутства підприємств.

Під діагностикою банкрутства розуміють використання сукуп­ності методів фінансового аналізу для своєчасного розпізнавання симптомів фінансової кризи на підприємстві й оперативного реагу­вання на неї на початкових стадіях з метою зменшення імовірності повної фінансової неспроможності суб'єктів господарювання.

Для забезпечення більшої об'єктивності результатів аналізу діагностика банкрутства вітчизняних підприємств має базувати­ся на таких принципах:

- необхідність поєднання в процесі аналізу кількісних та якісних критеріїв, що сигналізують про потенційну загрозу банкрутства суб’єктів господарювання;

• врахування особливостей розвитку економічних циклів у певній галузі при визначенні індикаторів кризових явищ на підприємстві;

• узагальнення світового досвіду в розробці методичного інструментарію діагностики банкрутства і його адаптація до умов діяльності та інформаційного забезпечення вітчизняних підприємств;

• комплексний інтегральний підхід до оцінювання фінансового стану підприємств, що зазнали фінансових ускладнень у своїй діяльності.

Методологічну і методичну допомогу фінансовим службам не­платоспроможних підприємств надає створене в Україні Агент­ство з питань запобігання банкрутства підприємств і організацій. Цим агентством розроблені такі документи, як "Методика поглиб­леного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспро­можних підприємств", "Методика інтегральної оцінки інвести­ційної привабливості підприємств та організацій", "Методика роз­робки планів реструктуризації державних підприємств та орга­нізацій".

З метою запобігання кризовим явищам це агентство рекомен­дує проводити поглиблений аналіз фінансового стану неплатоспро­можних підприємств за допомогою системи фінансових коефі­цієнтів платоспроможності, ліквідності та ділової активності. Детально методику визначення цих показників на підставі наяв­них форм звітності та їх нормативні значення наведено в розді­лі 10.

Уникнути суб'єктивності при визначенні ознак кризового ста­ну на підставі аналізу фінансових коефіцієнтів можна шляхом розробки чіткого алгоритму оцінювання задовільності структури балансу підприємства. Приклад використання такого алгоритму в російській практиці наведено на рис. 1.

Рис.1. Послідовність оцінки задовільності структури балансу підприємств

Нагадаємо, що коефіцієнт поточної (абсолютної) ліквідності розраховується як відношення суми грошових коштів і короткострокових цінних паперів до поточних зобовязань, а його нормативно достатнє значення повинно бути більше 0,2. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами розраховується як відношення вартості власних оборотних коштів до вартості оборотних активів, а його нормативно достатнє значення повинно бути більше 0,1.

Як видно з представ­леної схеми, у випадку, якщо структура балансу за результатами аналізу коефіцієнта поточної ліквідності (К1) і коефіцієнта забез­печеності власними оборотними коштами (К₂) визнана задовіль­ною, додатково оцінюється стійкість фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта втрати платоспроможності (К₃), який визначається за формулою:

Кз = К1ф + 3:Т(К1ф-К1п)

2

де К1ф — фактичне значення (на кінець звітного періоду) коефі­цієнта поточної ліквідності;

К_1п — значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок звітного періоду;

З — нормативний строк втрати платоспроможності (3 місяці);

Т — звітний період в місяцях.

Якщо ж за результатами аналізу структура балансу визнаєть­ся незадовільною, додатково розраховується коефіцієнт віднов­лення платоспроможності (К₄) на період найближчих 6 місяців за формулою

К4 = К1ф + 6:Т(К1ф-К1п)

2