3.3. Категорії ризику та левериджу, їхній взаємозв'язок

Створення та функціонування будь-якого підприємства спрощено являє собою процес інвестування фінансових ресур­сів на довгостроковій основі з метою отримання прибутку та супроводжується невизначеністю. Рівень та мінливість прибу­тку залежить, по-перше, від того, наскільки раціонально вико­ристані надані фінансові ресурси, тобто в що вони вкладені, та, по-друге, від структури джерел фінансування. В першому випадку виникає поняття виробничого ризику, у другому — фінансового.

Виробничий ризик зумовлений мінливістю цін на вироб­лену продукцію та ресурси, регіональними та галузевими осо­бливостями тощо. Наприклад, виробництво основних продук­тів харчування, попит на які порівняно передбачений, значно менш ризиковий, ніж виробництво ультрамодного одягу.

Суттєвою складовою виробничого ризику є операційний ризик, який виникає в межах операційної діяльності і прояв­ляється як невпевненість, що виникає при плануванні майбут­нього обороту на активах.

Фінансовий ризик є додатковим ризиком, що поширюєть­ся на акціонерів як результат рішення підприємства викорис­товувати позиковий капітал. В даному випадку вже не йдеться про те, куди вкласти гроші — у виробництво харчування чи одягу, а про те, з яких джерел отримані кошти та яке їхнє спів­відношення.

До певної межі фінансування за рахунок позикового капі­талу вигідно для підприємства. Відсотки, виплачені кредито­рам, зменшують податки, а це збільшує чистий прибуток на акцію. Підприємство не отримало б такого чистого прибутку на акцію, якби залучало капітал за рахунок випуску акцій. Але чим більший позиковий капітал має підприємство в структурі капіталу, тим вищий фінансовий ризик. Чим більше підприєм­ство бере в борг, тим більше в нього фіксованих фінансових витрат і тим вища небезпека нездатності покрити ці періодич­ні фіксовані платежі.

Кількісне оцінювання ризику та факторів, що його зумов­люють, здійснюється на підставі аналізу чутливості прибутку. Ця чутливість і називається левериджем. Цей термін запози­чений в американців і широко використовується вітчизняними фінансовими аналітиками. У Великій Британії використову­ють термін «gearing».

За законами механіки ще в давні часи люди, щоб виграти в силі, використовували важіль і піднімали на значну висоту ве­личезне каміння. В економіці таке саме явище трактує термін «леверидж», коли незначна зміна одного фактора може при­звести до значних змін результативного показника.

У термінах фінансів леверидж — це використання постій­них операційних та постійних фінансових витрат у намаганнях збільшити прибутковість підприємства. При цьому як фінан­сові, так і операційні постійні витрати пов'язані з відтоком грошових коштів незалежно від того працює підприємство чи ні. Інакше кажучи, значні постійні витрати означають значний ризик.

До постійних операційних витрат належать амортизаційні відрахування, орендна плата, адміністративно-управлінські ви­трати, витрати на рекламу тощо.

До постійних фінансових витрат відносяться витрати на сплату відсотків.

Відповідно до поділу витрат на постійні операційні та по­стійні фінансові, виокремлюють операційний та фінансовий леверидж. Обидва типи левериджу включають як ризик банк­рутства, так і мінливість прибутку.

Операційний леверидж (Орerating Leverage) утворюється за рахунок використання підприємством постійних операцій­них витрат.

Фінансовий леверидж (Financial Leverage) створюється при використанні підприємством позичкових джерел фінансу­вання, плата за які постійна.

Операційний леверидж визначається оцінюванням взаємо­зв'язку між виручкою і прибутком до сплати відсотків та по­датків. Сила дії операційного левериджу полягає в тому, що будь-яка зміна виручки тягне за собою більш значну зміну прибутку до сплати відсотків та податків. Це зумовлено наяв­ністю у підприємства операційних постійних витрат, що не змінюються (або майже не змінюються) із зростанням або зниженням виручки.

Одним з показових прикладів дії операційного левериджу є авіаперевезення, де значна частина сукупних витрат є постій­ними і після визначеного порогу беззбитковості кожний додат­кових пасажир, по суті, представляє для авіакомпанії прибуток до сплати відсотків та податків. Водночас навіть невеликих спад у попиті може призвести до великого спаду у поточних прибутках.

Фінансовий леверидж визначають оцінюванням взаємо­зв'язку між чистим прибутком і величиною прибутку до спла­ти відсотків та податків.

Цікаво, що фінансовий леверидж застосовують за рішенням керівництва. Від підприємства взагалі не вимагається, щоб во­но фінансувало свої інвестиції за допомогою позикового капі­талу. В той же час застосування операційного левериджу іноді диктується умовами виробництва. Наприклад, металургійний завод завдяки значним інвестиціям у будівлі та обладнання забезпечує собі високий компонент постійних операційних витрат.

Операційно-фінансовий леверидж визначають оцінюван­ням взаємозалежності трьох компонент: чистого доходу, по­стійних витрат операційного та фінансового характеру, чисто­го прибутку (схема 1).

На сьогодні фінансова теорія не розвинулася до того рівня, щоб виділити оптимальні рівні операційного та фінансового левериджу, але можна спостерігати, як вони взаємодіють.

Схема 1. Операційний, фінансовий та операційно-фінансовий леверидж