4.6. Перевірка отриманих відношень.

Після складання набору попередніх відношень за допомогою одного з приведених вище правил виводу треба розподілити між відношеннями атрибути, котрі не були визначені такими, що характеризують одну з сутностей.

Коли всі атрибути розподілені між відношеннями (наразі ці відношення після розподілу всіх атрибутів називаються пробними), їх необхідно перевірити, чи знаходяться вони в НФБК. Для цього необхідно дослідити функціональні залежності між атрибутами кожного пробного відношення. Якщо якесь пробне відношення не знаходиться в НФБК, то з цим відношенням потрібно виконати ще один цикл нормалізації, і так доти, поки не приведемо всі відношення до НФБК. Щоб уникнути проблем, що можуть виникнути при роботі з застосуванням БД, до РБД включаються лише ті відношення, що знаходяться в НФБК.

На цьому закінчується проектування РБД і починається розробка застосування БД.

5 Теорія інформації

5.1 Основні поняття теорії інформації

Інформація (informatio) – роз’яснення, обізнаність, викладення.

Теорія інформації – наука що вивчає кількісні закономірності, пов’язані з одержанням, передачею, опрацюванням і збереженням інформації.

Історично першим носієм знань та інформації була мова, яка представляла собою спочатку кодовані звуки для координації дій в людському суспільстві. Потім з’явилася наскальна писемність кам’яного віку, далі піктограми бронзового віку, ієрогліфічна писемність та писемність звична з конкатенацією букв алфавіту в склади (складова писемність) тощо.

Для того щоб здійснити передачу інформації, її спочатку треба представити таким чином, щоб вона стала зрозумілою для користувача цієї інформації. Тобто вона повинна бути поданою в вигляді якихось сигналів, які сприймаються органами відчуття людини (звуки, кольори, знаки, жести, зображення).

Якщо інформація має бути передана каналами зв’язку, то ці сигнали повинні бути ще й закодовані. При цьому слід прагнути до якомога меншої кількості сигналів за умов збереження обсягу інформації, що передається.

Звідси маємо дві задачі теорії інформації:

1. пошук економних методів кодування інформації;

2. визначення кількості та потужності пристроїв, що передають, запам’ятовують та зберігають інформацію (обсягу пам’яті ЕОМ, пропускної спроможності каналів зв’язку).

Інформація від джерела чи від накопичувача інформації користувачеві передається за допомогою повідомлень.

Повідомлення – це сукупність відомостей про стан деякої системи.

Повідомлення має сенс тільки в тому випадку, коли стан системи заздалегідь невідомий та ще й випадковий.

Такій системі апріорі (тобто до одержання повідомлення про її стан) властивий деякий ступінь невизначеності. Як його (цей ступінь невизначеності) вимірити чи обчислити?

Розглянемо три приклади:

1-й приклад. Система ВАГОН має два можливі стани:

– 1-й стан: вагон завантажений;

– 2-й стан: вагон порожній.

2-й приклад. Система ВАГОН має 5 можливих станів:

– 1-й стан: вагон критий;

– 2-й стан: піввагон;

– 3-й стан: платформа;

– 4-й стан: цистерна;

– 5-й стан: хопер-вагон.

Для кожного прикладу стани системи ВАГОН рівноймовірні. Ступінь невизначеності системи ВАГОН в другому прикладі більше за перший приклад. Таким чином, чим більше можливих станів має система, тим більший ступінь невизначеності системи.

3-й приклад. Система ВАГОН має два можливі стани:

– 1-й стан: вагон справний, ймовірність перебування системи ВАГОН в 1-му стані Р₁= 0,95;

– 2-й стан: вагон несправний, ймовірність перебування системи ВАГОН в 2-му стані Р₂= 0,05.

Ступінь невизначеності системи ВАГОН в третьому прикладі менше за перший приклад.

Система ВАГОН в третьому прикладі має малий ступінь невизначеності, тому що майже напевно вагон виявиться справним. В прикладі із навантаженим чи порожнім вагоном, де ймовірність перебування системи ВАГОН в кожному зі станів дорівнює Р₂=Р₁=0,5, ступінь невизначеності системи значно більший.

Висновок: ступінь невизначеності системи залежить від кількості її можливих станів, а також від ймовірностей перебування системи в цих станах.

В загальному вигляді систему Х з кінцевою множиною станів можна подати як статистичний ряд спостережень випадкових подій (табл.29), де можливі стани системи – це події.

Таблиця 29 – Статистичний ряд спостережень станів системи Х

Стан системи, X	X1	X2	....	Xn
Ймовірність, P	Р1	Р2	....	Рn

де X₁, X₂... .... .X_n – стани системи Х,

n – кількість можливих станів системи Х,

Р₁, Р₂, .... Р_n – ймовірність перебування системи Х в і-му стані.

Сума ймовірностей можливих станів системи дорівнює одиниці, тобто стани системи складають повну групу подій.