2.2 Практичні завдання

1. Перевірити правильність складання вихідного балансу.

2. На базі вихідних даних побудуйте діаграму фінансового стану підприємства.

3. Проаналізуйте зміни в структурі майна підприємства.

4. Визначте які кошти є основними джерелами формування активів підприємства.

5. Дослідіть динаміку і структуру власного і позикового капіталів.

6. Виявити позитивні та негативні моменти в діяльності підприємства.

2.3 Питання для контролю знань

1. Що являє собою фінансова звітність?

2. На яких принципах базується фінансова звітність?

3. Як пов’язані між собою форми фінансової звітності?

4. У чому полягає принцип побудови балансу підприємства?

5. Яка інформація міститься в активі балансу?

6. Охарактеризуйте оборотні активи підприємства.

7. Що дозволяють визначити дані пасиву балансу?

8. Які статті можна віднести до «хворих статей» звітності?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3

Тема 2 інформаційне забезпечення фінансового аналізу

3.1 Необхідні теоретичні відомості Порівняльний аналітичний баланс

Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану по даним активу і пасиву балансу.

Серед способів аналізу структури статей балансу і динаміки змін провідне місце займає аналіз з допомогою складання порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей (див. таблицю 3.1)

Зауважимо, що спосіб групування статей в порівняльному аналітичному балансі вибирається індивідуально в залежності від значимості тієї чи іншої статі для конкретного підприємства.

Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, вихідний баланс доповнюють показниками структури, абсолютної та структурної динаміки активів і пасивів підприємства за попередній та звітний періоди. Під час складання та аналізу порівняльного балансу використовують прийоми горизонтального та вертикального аналізу.

Т аблиця 3.1 – Схема побудування порівняльного аналітичного балансу

Найменування статей	Код строки	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду		Зміни
		Абс. вели-чини	Відносні величини	Абс. величини	Відносні величини	В абс. величинах	В структурі	Темпи росту, %
1	2	3	4	5	6	7	8=6-4	9
АКТИВ
Аi		A0		A1
…
Aj
Валюта балансу (Б)		Б0	100	Б1	100		0
ПАСИВ
Пi		П0		П1
…
Пj
Валюта балансу (Б)		Б0	100	Б1	100		0

Горизонтальний – визначає абсолютне і відносне відхилення статей в порівнянні з попереднім періодом. Вертикальний – визначає структуру засобів і джерел їх фінансування шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумкових показниках.

Для загальної оцінки фінансового стану можна складати агрегований (спрощений) баланс. При побудові агрегованого балансу зменшують кількість статей балансу, що підвищує його наочність і полегшує аналіз.

На основі бухгалтерського балансу можна отримати ряд важливих показників, які характеризують фінансово-майновий стан підприємства. Це:

1. Загальна вартість майна підприємства (підсумок активу балансу).

2. Вартість необоротних активів (дорівнює сумі першого та третього розділу активу балансу).

3. Вартість мобільних (оборотних) активів (дорівнює підсумку другого розділу активу балансу).

Але самі по собі ці показники не дають чіткого уявлення про стан майна підприємства. Для отримання об’єктивної інформації про зміни в майновому стані, дослідження структури балансу і аналізу напрямків змін балансових статей і проводиться вертикальний та горизонтальний аналіз на основі порівняльного аналітичного балансу.

При аналізі активів підприємства необхідно звернути увагу на такі моменти:

— як змінилася вартість сукупних активів підприємства? При цьому зменшення вартості майна може свідчити про скорочення господарського обігу, що може викликати неплатоспроможність підприємства. Зростання майна підприєм­ства може бути розцінене як позитивне явище, однак необхідно проаналізувати стан і ефективність використання окремих складових активів;

— яке співвідношення необоротних і оборотних активів? Якщо частка необоротних активів перевищує 40% - підприємство має «важку» структуру активів, якщо менше ніж 40% - «легку». "Легка" структура свідчить про мобільність майна підприєм­ства, що сприяє прискоренню оборотності його коштів; а "важка" - про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виручки.

— які зміни відбулися у вартості окремих складових необоротних активів? Так, зростання основних засобів може свідчити про підвищення виробничого по­тенціалу; збільшення незавершеного будівництва може негативно позначитися на результатах фінансово-господарської діяльності підприємства (необхідно додатко­во проаналізувати доцільність і ефективність вкладень); збільшення довгостроко­вих фінансових інвестицій вказує на відволікання коштів з основної виробничої ді­яльності, а зниження сприяє залученню фінансових ресурсів в основну діяльність підприємства і поліпшенню його фінансового стану;

— які зміни відбулися в структурі оборотних активів? Структура з високою часткою дебіторської заборгованості і низьким рівнем грошових коштів може свідчити про проблеми, що пов'язані з оплатою продукції підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків, і навпаки - структура з відносно низькою часткою заборгованості і високим рівнем грошових коштів може свідчити про бла­гополучний стан розрахунків підприємства зі споживачами; При цьому підприємство зацікавлене у зменшенні за­лишків активів на балансі, особливо в частині готової продукції, товарів і дебітор­ської заборгованості.

— яка динаміка окремих статей оборотних активів? Якщо вартість запасів збільшилася, а тривалість їхнього обігу зросла, це є негативним чинником і може бути пов'язане із зайвим нагромадженням виробничих запасів, збільшенням тривалості виробничого циклу, погіршенням попиту на готову продукцію. Нестача запасів негативно впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки скорочується виробництво продукції і зменшується сума прибутку. Отже, будь-який ріст вартості запасів повинен супроводжуватись таким же (або більшим) ростом обіговості оборотного капіталу.

Щодо аналізу рівня дебіторської заборгованості, то необхідно відмітити наступне. Якщо підприємство розширює свою діяльність, росте й число покупців, а відповідно і дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться.

Отже, ріст дебіторської заборгованості може бути як позитивним, так і негативним. В зв’язку з цим необхідно розрізняти прострочену і нормальну дебіторську заборгованість. Наявність останньої створює складнощі, оскільки підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо. Крім того, замороження коштів призводить до уповільнення обіговості запасів.

В ході аналізу джерел формування майна підприємства, тобто пасивів, потрібно визначити наступне:

— які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування су­купних активів підприємства?

— як змінюється частка власного капіталу за звітний період? При цьому збільшення частки власного капіталу розглядається як позитивне явище, що сприяє зміцненню фінансової стійкості підприємства;

— яким чином за звітний період змінилася структура власного капіталу, на які складові доводилася найбільша питома вага?

— які зобов'язання переважають у структурі позикового капіталу? Як змінилися довгострокові зобов'язання за звітний період? Аналіз структури фінансових зобов'язань дозволяє оцінити ризик втрати фінансової стійкості підприємства. Перевага короткострокових джерел у структурі позикових коштів – негативний факт, що характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості. Перевага довгострокових джерел у структурі позикових засобів є позитивним фактом, що характеризує формування більш стабільної структури пасивів і зменшення ризику втрати фінансової стійкості;

— як змінилася сума кредиторської заборгованості? Зростання суми креди­торської заборгованості при збільшенні терміну її погашення може свідчити про погіршення платоспроможності підприємства або про розширення комерційного кредиту з боку постачальників.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Статутний капітал є основою самостійності і незалежності підприємства. Проте фінансування підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне.

Підприємства, як правило, зацікавлені у залученні позикових коштів. Адже, отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і підвищити рентабельність власного капіталу.

В той же час, якщо кошти підприємства в основному створені за рахунок короткострокових зобов’язань, то його фінансове положення буде нестійким, оскільки з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на залучення у оборот на нетривалий час інших капіталів і на контроль за своєчасним їх поверненням.

Таким чином, фінансове положення підприємства багато у чому залежить від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу.