Методика стверджує, що здійснення основ­них функцій факультативних курсів можливе лише за врахування таких принципів:

1. Принцип демократизму. Він передбачає гуманіза­цію освіти, спрямованість її на свободу і незалежність осо­бистості, її право на вибір напряму своїх професійних пошуків. На факультативних заняттях студент має більше можливостей, почувається розкутим, усвідомлює себе як майбутнього фахівця, особистість, з якою рахуються і яку поважають. Цей принцип допускає вибір студентом факультативів, а також пропонування свого факультати­ву. Кількість студентів учений пропонує обмежити З-4-ма. Можна організувати міжфакультетськї групи. Ви­кладач повинен враховувати побажання студентів щодо часу проведення занять.

Демократизм також передбачає пояснення студентам особливостей навчання, умов праці, важливості самостійної діяльності, розкриття мети навчання, спільне планування діяльності, запровадження вільного відвідування занять (стан відвідування є показником популярності та ефектив­ності факультативу), спільне коригування змісту факульта­тиву, відмову від перевірки, контролю та оцінювання (його здійснюють лише за бажанням студентів для перевірки досягнень), відсутність одного для всіх домашнього завдання. На занятті має панувати атмосфера співтворчості, дові­ри, вільного висловлення думок і припущень.

2. Принцип розширення сфери спілкування. Новий колектив і незвичні види діяльності розширюють можли­вості спілкування студентів, встановлюють новий статус кожного них (не визнані групою студенти можуть творчо себе проявити і стати авторитетами), коригують його само­оцінку (кожен студент може висловлювати зауваження і поради іншим, аналізуючи роботу колег) під впливом різ­них зовнішніх оцінок. Викладач повинен враховувати нау­кові положення про засоби та психологічні механізми спілкування, використовувати різні форми спілкування, впливу на інтелектуальні та емоційно-вольові якості сту­дентів. Спілкування повинне сприяти додатковому обміну освітніми відомостями, розширенню кругозору, збагачен­ню емоційно-чуттєвої сфери під час контакту з новими цікавими людьми.

Цей принцип також передбачає комплектування груп за інтересами, а не за складом академічної групи, різнові­кових та міжфакультетських груп, зміну їх складу протя­гом року, що досягається набором кількох короткотрива­лих курсів. Важливо розширити коло спілкування студен­тів завдяки прилученню до проведення факультативу педагогів зі шкіл, батьків, спеціалістів із підприємств, учених і митців, цікавих людей, представників влади, організаторів виробництва, студентів інших ВНЗ, країн.

3. Принцип інтенсивного стимулювання вияву особистісного фактора викладача та студентів. Усі учасники заняття виявляють свою вдачу, риси характеру, талант і здібності, бажання і прагнення, манери і звички, спосіб життя, вподобання, гумор, спостережливість, міміку, пла­стичність, енергійність, майстерність оратора і ритора, уміння співати, малювати, креслити схеми, ерудицію та інтелектуальні можливості. Тобто особистість виявляєть­ся повною мірою, студенти пізнають викладача і одногрупників не лише як колег, а і як товаришів та друзів. Панує атмосфера довіри, природності. Від особистості керівника залежать зміст, форми, методи роботи, самобутність педа­гогічного процесу, а також його варіативність, що сприяє всебічному розвитку студентів. Викладач виявляє свою особистість і може бути прикладом для наслідування серед студентів. Цікавим для них буде залучення до заняття нау­ковців, зацікавлених у галузі, яку студіюють на факульта­тиві: є можливість ґрунтовно розглянути тему, побачити і навчитись проводити науковий диспут. На факультативах повинні переважати практичні за­няття, де студенти можуть безпосередньо спостерігати за проведенням дослідів, робити відповідні висновки. З гума­нітарних дисциплін доцільні семінари, на яких відбуваєть­ся вільний обмін думками.

Склад факультативу формується із студентів однієї групи, паралельних груп, а з гуманітарних дисциплін – із студентів різних курсів та факультетів.

Найпоширеніші у вищих навчальних закладах чотири типи факультативних курсів: курси, які поглиблюють програмовий матеріал, який вивчають на аудиторних за­няттях; позапрограмові факультативні курси; факульта­тиви, зорієнтовані на практичне застосування знань; фа­культативи, що мають міжпредметний характер.