Семінар-доповідь (повідомлення).

Такий семінар потребує ґрунтовної підготовки, використання багатьох джерел. Інколи заздалегідь доцільно провести досліження, спостереження, опрацювати матеріал. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх вагомими фактами, ілюструє переконливими прикладами. Решта студентів уважно його слухають, щоб бути готовими до доповнень, підтверджуючи чи спростовуючи викладене. Цей вид семінару має значні педагогічні можливості, але для їх реалізації необхідна активність студентів.

З метою активізації студентів під час таких занять вда­ються до системи опонування. Сутність її в тому, що крім основного доповідача виступають 1-2 опоненти. Усі по­винні керуватися певними вимогами до відповідей: чіт­кість, повнота і точність викладу матеріалу на основі пер­шоджерел і додаткової літератури; ілюстрування прикла­дами, фактами, цифрами; завершення відповіді логічним висновком; виклад літературною мовою; контакт допо­відача з аудиторією тощо.

Опонент уважно слухає відповідь, доповнює її, уточ­нює незрозумілі місця, висловлює свою думку зі спірних питань, оцінює відповідь. Після виступу опонентів виступають ще 4-5 студентів, а викладач підводить підсумок. Такий семінар часто набуває ознак дискусії.

Семінар усних повідомлень та рефератів.

Семінарське заняття проводиться у формі усних повідомлень, повідомлень у вигляді рефератів з питань плану семінару. Повідомлення та реферати готують окремі студенти за дорученням викладача і оголошують їх на семінарському занятті з подальшим обговоренням. Робота студентів на такому семінарі передбачає взаєморецензування доповідей, рефератів, письмових робіт, ознайомлення з роботами і рецензіями на них.

Семінар – реферативна форма.

На такому семінарському занятті обговорю­ють реферати, підготовлені окремими студентами за дорученням викладача з питань плану семінару і зачитані ними на занятті. Реферат (нім. referat, від лат. геfего – доповідаю) – це стислий (зазвичай письмовий) виклад змісту наукової праці, результатів наукового дослідження. Якщо доповідь на семінарі може ґрунту­ватися тільки на навчальних виданнях і має форму від­повіді на питання плану семінару, то підготовка рефера­ту передбачає постановку проблеми, її розв’язання з використанням наукової літератури, певні узагальнен­ня. Доручаючи студенту підготувати реферат з певного питання, викладач повідомляє йому і перелік відповід­ної наукової літератури.

Кожній із цих основних форм семінарських занять притаманні певні переваги і недоліки. Перевагами семі­нару в формі розгорнутої бесіди є те, що він передбачає підготовку до нього всіх студентів з кожного питання плану заняття та їх активну участь у семінарі. Підгото­вленість студентів є передумовою їх активної участі в обговоренні виступів доповідачів, з якими вони мають більш-менш однаковий рівень знань з теми. Кожний студент перебуває в однакових умовах з іншими. Недоліком цієї форми семінарського заняття є нижчий, ніж за реферативної форми, теоретичний рівень розгля­ду питань, що ґрунтується на використанні переважно навчальної літератури. У своїх виступах студенти часто викладають матеріал фрагментарне, без належної аргу­ментації й логічної послідовності.

Реферативна форма дає змогу аналізувати питання семінару на високому теоретичному рівні. Готуючи реферати, студенти використовують наукову літерату­ру, посилаються на неї в аналізі поставлених проблем, анотують окремі праці тощо. Реферати можна готувати з певної наукової статті чи монографії, що пов’язані з темою семінару. Підготовка, зачитування та обговорен­ня рефератів сприяють формуванню у студентів нави­чок науково-дослідної роботи, вміння самостійно аналі­зувати, систематизувати й узагальнювати науковий матеріал, зіставляти різні думки, викладати матеріал у письмовій та усній формах тощо.

Проте реферативна форма не стимулює ґрунтовної під­готовки до семінару всіх студентів, у чому полягає її сут­тєвий недолік. Вони знають, що з питань плану вже при­значено доповідачів, тому решті немає потреби готуватися ґрунтовно до виступів. Та й кожний із студентів-доповіда­чів готує реферат лише зі свого питання і не вивчає інших. Значна різниця в рівні підготовки доповідачів і решти студентів призводить до того, що реферати часто лише зачитують, але не обговорюють. На семінарському занятті у реферативній формі рідко виникає дискусія. Це означає, що активність студентів на такому занятті нижча, ніж на семінарі у формі розгорнутої бесіди.