2.2. Інфраструктура товарного ринку: сутність, склад і проблеми розвитку

Економіка передбачає створення товарів та їх доведення до споживачів, що потребує організації сфери обігу товарів. Товар сам по собі не може «знайти» свого покупця, тому для раціонального руху товарів на ринку необхідно здійснити заходи щодо інформаційного, фінансового, юридичного, трудового, транспортного і складського забезпечення цього процесу. Отже, ефективне функціонування сучасного ринку безпосередньо залежить від постійно відтворюваного ринкового середовища, важливим елементом якого є його інфраструктура, яка складається з таких інституціональних структур, яким властиве оптимальне поєднання гнучкості, адаптивності та продуктивності.

Таким чином, найважливішою умовою успішного функціонування товарного ринку є формування і розвиток його інфраструктури, що забезпечує процес просування товарів від виробників до споживачів.

Термін «інфраструктура» походить від латинського іnfra – основа, фундамент і structura – будова, взаєморозміщення. Існують різні визначення інфраструктури товарного ринку. Її визначають як:

1) комплекс відповідних складових товарного ринку – його внутрішню структуру, основу комерційно-господарських відносин у ньому, тобто як систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин, забезпечують їх ефективну взаємодію;

2) сукупність інститутів, що забезпечують оборот різноманітних товарів, тобто систему підприємств та організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили;

3) комплекс видів діяльності у сфері обігу відповідних груп підприємств, організацій, установ, завдання яких полягає у раціоналізації руху товарів, ринкового регулювання товарно-грошового обігу, тобто діяльності, що створює передумови й умови для прискорення обігу коштів в економіці, удосконалення ринкового процесу, реалізації знов створеної вартості, зміцнення матеріально-технічної бази сфери обігу, оптимізації комерційно-господарських зв’язків;

4) сукупність організацій, установ, посередників, діяльність яких покликана прискорювати просування товарів і послуг на різноманітних ринках.

Таким чином, під інфраструктурою товарного ринку слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ різних організаційно-правових форм, які створюють організаційно-економічні умови для прискорення руху товарів та коштів, зростання інвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслуговування і регулювання безперервного та ефективного функціонування й розвитку ринкової економіки.

Ринкова інфраструктура відрізняється багатоваріантністю і свободою будови, конфігурація якої залежить від типу й виду ринкових відносин. Виходячи із зазначеного, інфраструктуру товарного ринку можна розглядати на двох рівнях:

 локальному;

 національному.

Локальний рівень ринкової інфраструктури утворюють елементи ­ринкових інфраструктур окремих країн, сформовані їх юрисдикцією. Якщо аналізується національний рівень, то очевидно, що така інфраструктура товарного ринку, будучи локальною стосовно світової, водночас є глобальною в межах відповідної країни. Саме як глобальна вона визначає суб’єктів і забезпечує напрямки їх взаємодії на окремих регіональних рівнях.

Крім того, виділяють три підсистеми інфраструктури товарного ринку, які мають власне інфраструктурне забезпечення:

 організаційно-технічну (інформаційно-обслуговуючу);

 фінансово-кредитну;

 науково-дослідну.

До організаційно-технічної інфраструктури товарного ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові дома й торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, інжинірингові фірми, сервісні центри, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації засоби оперативного зв’язку. Вони виконують такі функції:

 сприяння встановленню ділових контактів між підприємцями;

 надання інформаційних, консультативних, розрахункових та інших послуг;

 загальна координація ринкових зв’язків;

 підтримка інтересів суб’єктів ринкових відносин на регіональному, державному, міжнародному рівнях;

 регулювання ринкових відносин.

Фінансово-кредитну інфраструктуру утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, які покликані мобілізувати фінансово-кредитні ресурси.

Науково-дослідна інфраструктура ринку містить наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. До їх функцій належать:

 вивчення динаміки ринкової ситуації;

 розробка стратегії і тактики поведінки підприємств на ринку;

 складання прогнозів розвитку ринкової ситуації та моделювання її розвитку;

 надання консультаційних послуг;

 підготовка фахівців різних спеціальностей.

При більш детальному розгляді елементи інфраструктури товарного ринку можна подати у вигляді схеми (рис. 2.4).

Як бачимо зі схеми, елементи інфраструктури товарного ринку складають широкий спектр різнопланових рівноправних організацій і систем, що представляють різні сфери економіки країни. Ринкові відносини вимагають ­дотримання пропорційності між становленням, розвитком товарного ринку та його інфраструктури, оскільки навіть часткова відсутність і порушення цього взаємозв’язку негативно позначається на комерційно-господарських зв’язках, діяльності конкретних суб’єктів товарного ринку.

Торговельно-посередницькі підприємства й організації є об’єктом втілення економічних інтересів суб’єктів товарного ринку і відіграють активну роль у формуванні та здійсненні руху товарів, впливають на удосконалення матеріально-технічної, інженерно-технологічної баз товарного ринку, ресурсозбереження, вирішення проблем управління, планування й організації комерційно-господарської діяльності суб’єктів товарного ринку. Помилки у виборі потрібного партнера і проблеми у взаємовідносинах з ним спричиняють додаткові витрати суб’єктів товарного ринку, недоодержання певних товарів у необхідній кількості, асортименті, якості, у бажаний час, за оптимальною ціною, неможливість одержати торговельні послуги, сервісне обслуговування. У свою чергу, торговельне підприємство або організація позбавляються потенційного покупця і шансів на комерційний успіх, що призводить до фінансових втрат. До складу торговельно-посередницьких організацій ­входять біржі та їх організаційно оформлене представництво, аукціони, ярмарки та інші форми організаційно оформленого представництва, торговельні палати, інші громадські добровільні і державні об’єднання (асоціації) ділових кіл, комерційно-виставкові комплекси, а також підприємства оптової та роздрібної торгівлі. Розглянемо більш детально основні з них.

Ярмарок – це економічна демонстрація зразків, що відповідно до звичаїв країни, де він проводиться, являє собою великий ринок товарів індивідуального споживання або засобів виробництва. Діє в обмежений проміжок часу в одному й тому самому місці, де експонентам дозволено продавати зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах. Тобто він є регулярним ринком широкого значення, що організовується в певному місці. Він може бути місцем періодичної торгівлі або сезонного розпродажу товарів одного чи багатьох видів.

Виставка – показ, основна мета якого полягає у просвітництві публіки шляхом демонстрування засобів, що є в розпорядженні людства для задоволення споживачів в одній або декількох галузях діяльності або в ­перспективі.

Аукціони мають справу з продукцією, якої на ринку недостатньо. Тут головним орієнтиром є одержання максимальної ціни за товар. На аукціоні відбувається привселюдний продаж будь-якого товару в заздалегідь призначеному місці. Товари, які продаються, отримує покупець, що назвав найвищу ціну. Залежно від класифікаційних ознак розрізняють декілька видів аукціонів:

1. За умовами участі:

 примусові, що проводяться судовими органами з метою стягнення боргів з неплатників;

 добровільні, що організуються з ініціативи власників товарів, які продаються.

2. За масштабами:

 міжнародні, які являють собою різновид привселюдних відкритих торгів, де реалізуються товари певної номенклатури;

 національні.

Для проведення аукціону створюються спеціальні фірми, що працюють на комісійних основах.

Однією з ланок інфраструктури товарного ринку є товарна біржа.

Товарна біржа (від лат. «бурса» – гаманець) є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій, тобто це асоціація юридичних та фізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції за стандартами, зразками в спеціальному місці, де ціни на товар складаються в умовах вільної конкуренції.

В Україні товарні біржі функціонують з 1 квітня 1991 року. Вже у 1993 році їх нараховувалося понад 60, у липні 1994 р. було зареєстровано 90 бірж. Практичну діяльність здійснювали 62 біржі (69%). Така велика кількість їх зумовлена низьким рівнем розвитку оптової торгівлі. Особливостями українських бірж порівняно із західними є малий статутний капітал, універсальність, низький рівень спеціалізації.

У сучасній економічній літературі товарна біржа розглядається, по-перше, як економічна категорія, що відображає складову частину ринку, специфікою якого є особлива оптова форма торгівлі товарами з певними характеристиками – масовість, стандартність, взаємозамінність. По-друге, це господарське об’єднання (товариство) продавців, покупців і торговців-посередників з метою створення умов для торгівлі, полегшення, прискорення і здешевлення торгових угод і операцій, які організовуються для поліпшення торгів­лі, швидкого забезпечення товаровиробників необхідними товарами, прискорення обороту капіталу. Біржа як сегмент загального ринку виконує функції збалансування попиту та пропозиції шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку, економічного індикатора.

Товарні біржі можна класифікувати за такими ознаками:

1. За масштабами:

 міжнародні;

 національні.

2. За товарним асортиментом:

 універсальні;

 спеціалізовані, на яких об’єктом торгівлі є окремі товари чи їх групи. У свою чергу, вони поділяються на спеціалізовані широкого профілю й вузькоспеціалізовані.

3. За умовами участі:

 публічні, на яких угоди можуть укладати як їх члени, так і підприємці, що не є їх членами. Діяльність цих бірж регулюється законами та урядовими актами;

 приватні, які організовують у формі акціонерних компаній і закритих корпорацій. Укладати угоди на таких біржах можуть лише акціонери. Члени біржі, як правило, не отримують дивідендів на вкладений капітал. Їх прибуток утворюється за рахунок винагород, отриманих від клієнтів, тобто біржі виконують роль брокерів.

Товарна біржа створюється на засадах добровільного об’єднання зацікав­лених юридичних і фізичних осіб шляхом укладання засновниками угоди, яка визначає порядок та принципи її створення, склад засновників, їх обов’язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних ­внесків.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Її призначення полягає в укладанні відповідних угод, виявленні товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивченні, впорядкуванні та полегшенні товарообігу та обмінних операцій, представництві і захисті інтересів членів біржі, вирішенні спорів щодо операцій тощо. Вона забезпечує створення умов для проведення біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення попиту і пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг, збирання, обробку і поширення інформації, пов’язаної з кон’юнктурою ринку.

Однак на практиці біржі одержують прибуток, джерелом якого є відрахування із сум комісійної винагороди, що надходить від брокерських контор, та надходження від біржових операцій (Закон України № 334/94-ВР, 1994). Як правило, відрахування на користь бірж становлять 0,1–0,5% суми укладених брокерами угод. Таким чином, головними статтями їх доходу є: засновницькі та пайові внески і відрахування організацій, що утворюють біржу; доходи від надання послуг членами біржі та інших організацій; виторг від інших надходжень. Так, участь підприємств у біржовій торгівлі на постійній чи разовій основі може здійснюватися за певну плату через брокерські контори і брокерів (маклерів).

Торгові доми – це багатопрофільні, багатофункціональні компанії чи асоціації, що займаються торгово-посередницькою і комерційною діяльністю. Часто вони займаються і виробничою діяльністю, пов’язаною в основному з обробкою реалізованих товарів. У міжнародному розумінні торговий дім – це фірма чи компанія, що являє собою асоціацію торгових, складських, виробничих та інших підприємств.

Інформаційно-консультаційні організації суттєво сприяють розвитку товарного ринку, оскільки його суб’єкти в сучасних умовах не можуть успіш­но конкурувати, якщо не мають відповідної інформації. Відсутність інформаційного забезпечення ускладнює орієнтацію підприємств, організацій на товарному ринку, негативно впливає на вибір ділових партнерів, необхідних товарів, способів руху товарів, а також обсяги і структуру товарної реалізації, матеріально-технічне, фінансове і кадрове забезпечення. Інформаційно-консультаційні організації на товарному ринку представлені спеціальними рекламними агентствами, інформаційними центрами і агентствами засобів інформації, а також інформаційними технологіями та засобами ділової комунікації.

Фінансові організації сприяють функціонуванню товарного ринку та реалізації його потенційних комерційно-господарських можливостей за ­допомогою перерозподілу фінансово-кредитних потоків. До них належать кредитна система, комерційні банки, емісійна система та емісійні банки.

Страхові компанії сприяють мінімізації ризику діяльності елементів товарного ринку. Відмова від страхування може призвести до значних фінансових втрат власників високовартісного майна, реалізаторів інноваційних рішень тощо. Цей елемент інфраструктури товарного ринку подано системою страхування комерційного господарського ризику та страховими компаніями.

Законодавчі та контролюючі організації сприяють раціональному функціонуванню товарного ринку в усіх його ланках. Відсутність належного контролю над товарним ринком призводить до фінансових, правових, податкових та інших порушень, нераціонального руху товарів, наявності неякісних, екологічно небезпечних товарів, несумлінної конкуренції. До складу контролюючих та регулюючих організацій входять податкова система, податкова інспекція, митна система, законодавчі органи тощо.

Комерційно-консультаційні підприємства та організації багато в чому визначають функціонування товарного ринку, а також успішне здійснення комерційно-господарської діяльності його конкретним суб’єктом. Відсутність правової допомоги суб’єктам товарного ринку може призвести до помилок у формуванні договірних відносин і збоїв при їх виконанні, незнання прав і обов’язків учасників ринку, неспроможності захиститися від зазіхань, неправомірних дій конкурентів, ділових партнерів. Вони представлені аудиторськими компаніями, консультаційними компаніями (консалтинг), громадськими та державними фондами, призначеними для стимулювання ділової активності. Найбільш поширеними є такі складові ринкової інфраструктури:

1. Консалтингові компанії, де працюють фахівці в галузі теорії та практики ринку і бізнесу, які на замовлення підприємств надають консультації з економічних та юридичних питань. Оплата цих консультацій обходиться дешевше, ніж утримання таких фахівців на фірмі.

2. Аудиторські компанії. Аудит – це комплексна ревізія фінансово-господарської діяльності фірми, яка дозволяє оцінити її можливості на ринку та у сфері бізнесу. Така перевірка має характер незалежної експертизи (з ініціативи засновників, управлінців, керівників фірми). Експертиза з боку аудиторської компанії є обов’язковою умовою для отримання дозволу на зовнішньоекономічну діяльність та ліцензій, організації спільних підприємств (СП). Об’єктивні оцінки аудиторських компаній є своєрідною візитною карткою на зовнішньому ринку.

Організації з трудового забезпечення відіграють значну роль у процесі розроблення і реалізації трудової політики на товарному ринку, оскільки саме високопрофесійні кадри здатні успішно вирішувати його проблеми. ­Нечітка організація управління, недостатній зв’язок із суб’єктами товарного ринку призводять до неефективного пошуку останніми потрібних фахівців, що вміють планувати, організовувати і контролювати рух товарів, налагоджувати ділові стосунки з партнерами, конкурентами, підприємствами сфери послуг, організаціями і, як результат, забезпечувати комерційний успіх. До складу організації з трудового забезпечення входять профспілки працівників за наймом та система регулювання зайнятості населення і центри державного та недержавного сприяння зайнятості (біржі праці).

Транспортно-експедиційна система є важливою ланкою в процесі фор­мування комерційно-господарських зв’язків на товарному ринку й організації руху товарів. Помилки у виборі виду транспорту, перевізних засобів, у плануванні, організації маршрутів руху, недостовірні дані про обсяги і структуру вантажних потоків ускладнюють комерційно-господарські зв’язки, призводять до подорожчання товару, погіршення його якості, перешкоджають правильному його зосередженню в запасах протягом всього руху товарів.

Система зв’язку являє собою необхідний інструмент установлення контакту між суб’єктами товарного ринку. Будь-який збій у цій системі спричиняє неотримання оперативної і достовірної ділової інформації, що негативно позначається на комерційно-господарській діяльності, відносинах з партнерами, конкурентами і виконавчою владою.

Складське і тарне господарство є важливою ланкою, що забезпечує рух товарів, місце розподілу, сортування, комплектації, збереження й експедитування товарно-матеріальних цінностей. Недоліки у веденні цього господарства негативно впливають на управління товарними запасами, витрати обігу, схоронність і якість товару, своєчасне одержання його суб’єктами товарного ринку в потрібній кількості й асортименті.

Паливно-енергетичний комплекс сприяє успішній діяльності всіх суб’єктів товарного ринку. Недоліки в роботі комплексу порушують відповідні режими, гальмують, а найчастіше і припиняють нормальне функціонування підприємств, організацій товарного ринку.

Заклади освіти – система вищої, професійної та середньої економічної освіти.

Суттєве значення для розвитку ринку і формування ринкової економіки мають вільні економічні зони (ВЕЗ), які розглядаються як фактор економіч­ного розвитку із залученням іноземного капіталу, наданням різних пільг (звільнення від податків строком, як правило, на 10 років; прямі державні субсидії; безмитне ввезення та вивезення товарів; надання земель в оренду за низьку плату та ін.). Є кілька термінів, які визначають поняття ВЕЗ, а саме: зони вільного підприємництва (ЗВП); зони вільної торгівлі; ­експортно-виробничі зони (ЕВЗ); виробничі зони в регіонах; вільні порти; вільні банківські зони.

Таким чином, основним призначенням інститутів інфраструктури є обслуговування взаємовідносин виробників товарів та безпосередніх споживачів, забезпечення їх гармонійної взаємодії, що можливо тільки при єдиному розвитку всіх її складових. Формування кожної із складових інфраструктури товарного ринку – необхідна, але недостатня умова виконання властивих їй функцій.

Основними функціями інфраструктури товарного ринку є:

 сприяння суб’єктам товарного ринку в реалізації їх економічних ­інтересів;

 організаційне оформлення комерційно-господарських відносин ділових партнерів;

 забезпечення юридичного, фінансового, страхового, контрольного обслуговування;

 вивчення кон’юнктури ринку, товарів, конкурентів, посередників, споживачів;

 власне торговельна або інша комерційно-господарська діяльність;

 посередництво в реалізації товарів, налагодженні комерційно-господарських зв’язків;

 надання відповідних послуг суб’єктам товарного ринку;

 використання можливостей транспорту, засобів зв’язку, складського господарства.

Важливо усвідомити, що лише ефективна, розвинена як на рівні держави, так і на рівні її окремих регіонів сучасна інфраструктура здатна не тільки формувати пріоритетні напрямки розвитку конкурентоспроможних галузей, а й, що головне, визначати рейтинг цих напрямків для залучення інвестицій.

Розвинена інфраструктура товарного ринку – це одна з фундаментальних рис ринкової економіки, ознака мобільності матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Вона дозволяє ефективно вирішувати тимчасові проблеми дефіциту товарів, а головне, не дає вкорінитися цим проблемам. Визначення вимог до розвитку та методів удосконалення і регулювання інфраструктури товарного ринку дає можливість зробити процес функціонування останнього більш керованим та економічно вигідним, підвищити конкурентний рівень його учасників та конкурентоспроможність запропонованої продукції. Ринкова інфраструктура суттєво впливає на функціонування економічної системи в цілому, тому будь-які рекомендації щодо розвитку інфраструктури товарного ринку мають бути результатом усвідомлення його особливостей.

Інфраструктура товарного ринку в нашій країні продовжує формуватися у процесі тривалої еволюції комерційно-господарських відносин між суб’єктами ринку.

У процесі формування оптимально діючої інфраструктури товарного ринку велике значення має поєднання державного і ринкового механізмів регулювання. Так, інститути інфраструктури займаються наданням посеред­ницьких послуг у галузі інвестування, страхуванням різних сторін господарської діяльності, здійснюють довірчі операції. Інфраструктура також використовується при макроекономічному регулюванні – через неї держава здійснює антиінфляційні заходи, політику зайнятості, протидіє циклічним коливанням економіки.

Метою активної участі державних органів у формуванні інфраструктури товарного ринку є створення відповідних умов, що забезпечують нормаль­не функціонування товарного ринку.

При цьому завданням державного регулювання є:

 об’єднання поточних і перспективних напрямків розвитку вітчизняної економіки;

 забезпечення бюджетної і товарно-грошової рівноваги;

 розробка законодавства, що забезпечує правову основу і захист інтересів суб’єктів товарного ринку;

 створення необхідних умов і контроль над вільною і сумлінною конкурен­цією на товарному ринку;

 забезпечення раціонального і правомірного руху товарів.

Форми і механізми державного регулювання формування інфраструктури товарного ринку мають динамічний і досить гнучкий характер, їх реалізація здійснюється відповідними державними органами (законодавчими, виконавчими, контролюючими та ін.).

Основними формами участі державних органів у формуванні і функці­онуванні інфраструктури товарного ринку є:

1) правова (закони, укази, накази, постанови, розпорядження, статути, положення, стандарти і т.п.);

2) економічна (податки, тарифи, штрафи, санкції, пільги та ін.);

3) соціальна (підтримка певних категорій населення, у т.ч. пенсіонерів, інвалідів, тимчасово непрацюючих, гарантія заробітної плати, медичного обслуговування, безпеки);

4) контрольна.

Сумісність і взаємозалежність окремих інфраструктурних інститутів – результат функціонування вільного ринку. Виробничі та торговельні підприємства, фондова біржа, банки, бюджетні установи надають ринковій системі організаційної завершеності, поєднують інтереси виробників і споживачів у спільний законозумовлений процес. Причинами успіху або невдач у реалізації товарів і послуг у багатьох випадках стають нетоварні фактори – рівень досконалості інформаційної бази, засобів зв’язку і транспортних засобів, контингенту працюючих посередників, післяпродажного обслуговування, реклами.